Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
01 квітня 2016 р. №820/7463/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,
за участю: представника позивача - Гордейчука В.В.,
представника відповідача - Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - Поярко І.В.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТРАНС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви по уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000712220 від 13.08.2014р., яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003612210 від 27.03.2013р., яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013321740 від 15.09.2014р., яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №442/10-04-22-20/36953912 від 27.08.2014р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212220 від 14.01.2014р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004662210 від 27.06.2014р.;
- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ОПТІМА- ТРАНС» в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р., №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р. та №442/10-04-22- 20/36953912 від 27.08.2014р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 року відкрито провадження у справі за вищевказаним адміністративним позовом.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями з підстав закінчення терміну повноважень судді ОСОБА_6. та відповідно до розпорядження керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року №02-02/296 призначено головуючим суддею по справі №820/7463/15 Мар'єнко Л.М.
Ухвалою від 29.12.2015 року суддею Харківського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду справу №80/7463/15.
Ухвалою суду від 01.04.2016 року адміністративний позов ТОВ "ОПТІМА-ТРАНС" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000212220 від 14.01.2014 року та № 0004662210 від 27.06.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Бориспільською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області було проведені перевірки, за результатами яких складені акти на підставі висновків, яких податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Також позивач зазначив, що відповідачем внесені відомості до "інформаційних баз" та інтегрованої картки платника на підставі зазначеного акту перевірки. Позивач не погоджується з: висновками актів перевірки та, відповідно, винесеним податковим повідомленням - рішенням, та внесенням відповідних змін до баз даних "Податковий блок" та інтегрованої картки платника на підставі зазначених актів перевірки, оскільки зазначені податкові повідомлення - рішення не відповідають чинному законодавству, через їх необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення та зобов'язати податковий орган відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладені в акті перевірки №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р., №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р. та №442/10-04-22- 20/36953912 від 27.08.2014р.
Відповідачі проти позову заперечували, від представника відповідача - Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області - ОСОБА_5 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що висновки акту перевірки є правомірними, через що при винесенні податкових повідомлень - рішень відповідач діяв у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Представник відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в судове засідання не прибув про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Згідно ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи без участі представника відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Представник позивача - Гордейчук В.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області Поярко І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА- ТРАНС" (далі - ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС") зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.139-140) та на час спірних правовідносин перебувало на податковому обліку у Бориспільській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 141), що не заперечується сторонами у справі.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування,, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля паливом (т.1 а.с.115-121).
Судом встановлено, що Бориспільською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено декілька перевірок, а саме:
- 31.07.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та з ТОВ "ПРАУС" за період з 01.04.2014р. по 31.05.2014р.
За результатами зазначеної документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 31.07.2014 року №404/10-04-22-20/36953912 (т.1 а.с. 243-250, т. 2 а.с.1-38), у висновку якого встановлено, що ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" порушило вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту за податковий період травень 2014р. на суму ПДВ 5279905 грн. та червень 2014р. на суму ПДВ 3371312 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за періоди травень 2014р. на суму ПДВ 5279905 грн. та червень 2014р. на суму ПДВ 3371312 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 13.08.2014 року №000712220 (т.2 а.с. 43), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12976826 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 8651217 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4325609 грн.
- 05.03.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "РІАЛІЗ ОЙЛ" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
За результатами зазначеної документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 05.03.2013 року №120/122-1/36953912 (т.5 а.с. 18-35), у висновку якого встановлено, що ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" порушило вимоги п.198.6 ст.198 ПК України, в зв'язку з чим завищено обсяги задекларованого податкового кредиту на загальну суму 20373448,54 грн. у т.ч. по періодах: за лютий 2012р. на суму ПДВ 169039,91 грн.; за березень 2012р. на суму ПДВ 113840,94 грн.; за жовтень 2012р. на суму ПДВ 20065918,97 грн.; за грудень 2012р. на суму ПДВ 24648,72 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 року №0003612210 (т.5 а.с. 36), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30560172,81 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 20373448,54 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10186724,27 грн.
- 27.08.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС" за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 27.08.2014 року №442/10-04-22-20/36953912 (т.3 а.с. 163- зворотна сторона а.с.188), у висновку якого встановлено, що ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" порушило вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту за податковий період червень 2014р. та липень 2014р. на загальну суму ПДВ 6518202,23 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6518202,23 грн., в т.ч.: за червень 2014р. на суму 2219262 грн., липень 2014р. на суму 4298940 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 року №0003612210 (т.3 а.с. 189), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 9777303 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 6518202 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3259101 грн.
Перевіряючи обґрунтованість висновків Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області викладених в акті перевірки від 31.07.2014 року №404/10-04-22-20/36953912, суд встановив наступне.
Як вбачається з зазначеного акту перевірки, податковим органом визначено, що під час проведення перевірки не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбані послуг нафтопродуктів від постачальників - виконавців ТОВ "ПРАУС" та ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (покупець) та ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" укладено декілька договір поставки, а саме:
- від 30.04.2014р. №3004-2-НП, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.108-111);
- від 30.04.2014р. №3004-29-НП, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.114-117);
- від 01.05.2014р. №01/29-НП, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.121-124);
- від 01.05.2014р. №01/82-НП, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.129-132).
Згідно п. 1.1 зазначених договорів поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п..4.2 зазначеного договору поставки визначено, що товар постачається покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів (Інкотермс-2010).
На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ тощо) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів (т.2 а.с.112,118,125,133), платіжними дорученнями (т.2 а.с.120,127-128,135), а ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" виписані податкові накладні (т.2 а.с.113,119,126,137).
На підтвердження оприбуткування придбаних нафтопродуктів позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості по рахунку 63.1 (т.2 а.с.136).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Також судом встановлено, що між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (покупець) та ТОВ "ПРАУС" укладено декілька договір поставки, а саме:
- від 07.04.2014р. №07.04.2014, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.57-60);
- від 01.04.2014р. №01/65, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.66-69);
- від 07.04.2014р. №04/6, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.73-76);
- від 13.04.2014р. №13/1, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.80-83);
- від 13.04.2014р. №13/1, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.80-83);
- від 22.04.2014р. №22/21, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.88-91);
- від 01.04.2014р. №01/26, разом з додатковою угодою (т.2 а.с.95-98).
Згідно п. 1.1 зазначених договорів поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п..4.2 зазначених договорів поставки визначено, що товар постачається покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів (Інкотермс-2010).
На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-95 - Євро виду І класу В та ІІ класу D) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів (т.2 а.с.61,70,77,84,92,100), платіжними дорученнями (т.2 а.с.63-65,72,79,86-87, 94,101), а ТОВ "ПРАУС" виписані податкові накладні (т.2 а.с.62,71,78,85,93,99).
На підтвердження оприбуткування придбаних нафтопродуктів позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості по рахунку 63.1 (т.2 а.с.102).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "ПРАУС" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Для забезпечення виконання умов вказаного договору поставки нафтопродуктів між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) укладено договір зберігання від 05.08.2010 року №0508/10-6 (т.1 а.с.216-218). Відповідно до п.1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.
На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем ПАТ "Дніпронафтопродукт" стосовно зберігання придбаного товару у ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "ПРАУС" позивачем надано до матеріалів справи акти приймання - передачі на зберігання (т.1 а.с.219-224).
Також судом встановлено, що фізичне переміщення придбаного товару позивачем у ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "ПРАУС" не здійснювалося, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивач уклав договір збереження.
При цьому, суд зазначає, що для подальшого використання придбаних ПММ шляхом роздрібної торгівлі позивачем укладено договори оренди АЗС, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання - передачі, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 28.2 (т. 6 а.с.108-246, т.7 а.с.120-154). Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару шляхом оптової торгівлі надано до матеріалів справи відповідні договори поставки, акти приймання - передачі товару (т.6 а.с.61-107).
На підтвердження транспортування зазначених ПММ на АЗС позивачем надано договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом: від 13.08.2010р. №397, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" разом з додатковими угодами (т.1 а.с.225-234), від 12.08.2010р. №1208/10-16, укладеного між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (ВАТ "Дніпронафтопродукт") разом з додатковими угодами (т.1 а.с. 235-239), а також товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), складені відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, форма №1-ТТН (нафтопродуктів), а також товарно - транспортні накладні (т.2 а.с.141-250, т.3 а.с.1-162).
Також судом встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "ПРАУС" були реалізовані в подальшому на орендованих АЗС, а також реалізовані ТОВ ВТФ "Авіас" на підставі договору поставки від 09.08.2010р. №П-14054 (т.1 а.с.240-243).
Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "ПРАУС", включена до складу податкового кредиту та відображена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2014р., що відображено у відповідній податкових деклараціях, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "ОПТІМА -ТРАНС" прийняло ПММ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
Перевіряючи обґрунтованість висновків Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області викладених в акті перевірки від 27.08.2014 року №442/10-04-22-20/36953912, суд встановив наступне.
Як вбачається з зазначеного акту перевірки, податковим органом, з посиланням на акт іншого контролюючого органу, визначено, що у ТОВ "ОПТІМА - ТРАНС" відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Талис плюс", оскільки діяльність ТОВ "ОПТІМА - ТРАНС" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом, який, на думку податкового органу, не виконував своїх податкових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (покупець) та ТОВ "Талис плюс" укладено декілька договір поставки, а саме:
- від 31.05.2014р. №31/05-2П, разом з додатковою угодою (т.3 а.с.190-193);
- від 20.06.2014р. №20/06-10П, разом з додатковою угодою (т.3 а.с.196-199);
- від 01.06.2014р. №01/06-27П, разом з додатковою угодою (т.3 а.с.202-205).
Згідно п. 1.1 зазначених договорів поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п..4.2 зазначених договорів поставки визначено, що товар постачається покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів (Інкотермс-2010).
На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ тощо) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів (т.3 а.с.194,200,206), платіжними дорученнями (т.3 а.с.195,201,207), а ТОВ "Талис плюс" виписані податкові накладні (т.4 а.с.39-41).
На підтвердження оприбуткування придбаних нафтопродуктів позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості по рахунку 63.1 (т.3 а.с.208-214).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Талис плюс" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Для забезпечення виконання умов вказаних договорів поставки нафтопродуктів між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) укладено договір зберігання від 05.08.2010 року №0508/10-6 (т.1 а.с.216-218). Відповідно до п.1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.
На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем ПАТ "Дніпронафтопродукт" стосовно зберігання придбаного товару у ТОВ "Талис плюс" позивачем надано до матеріалів справи акти приймання - передачі на зберігання (т.5 а.с.240-247, т.6 а.с.1-6).
Також судом встановлено, що фізичне переміщення придбаного товару позивачем у ТОВ "Талис плюс" не здійснювалося, оскільки придбаний позивачем у його контрагента товар фізично вже знаходився на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивач уклав договір збереження.
При цьому, суд зазначає, що для подальшого використання придбаних ПММ шляхом роздрібної торгівлі позивачем укладено договори оренди АЗС, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання - передачі, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 28.2 (т. 6 а.с.108-246, т.7 а.с.155-246). Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару шляхом оптової торгівлі надано до матеріалів справи відповідні договори поставки, акти приймання - передачі товару (т.6 а.с.61-107).
На підтвердження транспортування зазначених ПММ на АЗС позивачем надано договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом: від 13.08.2010р. №397, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" разом з додатковими угодами (т.1 а.с.225-234), від 12.08.2010р. №1208/10-16, укладеного між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (ВАТ "Дніпронафтопродукт") разом з додатковими угодами (т.1 а.с. 235-239), а також товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), складені відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, форма №1-ТТН (нафтопродуктів), а також товарно - транспортні накладні ( т.3 а.с. 215-250, т.4 а.с.1-53).
Також судом встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "Талис плюс" були реалізовані в подальшому на орендованих АЗС, а також реалізовані ТОВ ВТФ "Авіас" на підставі відповідних договорів поставки та актів приймання - передачі нафтопродуктів.
Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Талис плюс", включена до складу податкового кредиту та відображена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2014р., що відображено у відповідній податкових деклараціях, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "Талис плюс", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "ОПТІМА -ТРАНС" прийняло ПММ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
Перевіряючи обґрунтованість висновків Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області викладених в акті перевірки від 05.03.2013 року №120/122-1/36953912, суд встановив наступне.
Як вбачається з зазначеного акту перевірки, податковим органом, з посиланням на акт іншого контролюючого органу, визначено, що у ТОВ "ОПТІМА - ТРАНС" відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Ріаліз Ойл", оскільки діяльність ТОВ "ОПТІМА - ТРАНС" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом, який, на думку податкового органу, не виконував своїх податкових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (покупець) та ТОВ "Ріаліз Ойл" укладено декілька договір купівлі - продажу нафтопродуктів, а саме:
- від 01.06.2011р. №45, разом з додатковою угодою (т.8 а.с.119-121,123-212).
Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п..4.2 зазначеного договору поставки визначено, що товар постачається покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - склад ПАТ "Дніпронафтопродукт".
На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ тощо) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується видатковими накладними (т.8 а.с. 213-250, т. 9 а.с.1-49), звіт банку про дебетові та кредитові операції по рахунку (т.9 а.с.158-161,163,165,166,168), а ТОВ "Ріаліз Ойл" виписані податкові накладні (т.9 а.с.50-154).
- від 01.06.2014р. №01/06-27П, разом з додатковою угодою (т.9 а.с.169-170).
Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п.2.1 зазначеного договору поставки визначено, що передача товару здійснюється на умовах - АЗС покупця, які належать йому на праві власності або знаходяться у власності на підставі інших цивільно - правових договорів .
На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро, бензин автомобільний підвищеної якості А-95 - Євро тощо) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується видатковими накладними (т.9 а.с. 171-172), звіт банку про дебетові та кредитові операції по рахунку (т.9 а.с.162,164,167), а ТОВ "Ріаліз Ойл" виписані податкові накладні (т.9 а.с.173).
Для забезпечення виконання умов вказаного договору поставки нафтопродуктів між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) укладено договір зберігання від 05.08.2010 року №0508/10-6 (т.1 а.с.216-218). Відповідно до п.1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.
На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем ПАТ "Дніпронафтопродукт" стосовно зберігання придбаного товару у ТОВ "Ріаліз Ойл" позивачем надано до матеріалів справи лист повідомлення про передачу нафтопродуктів (т.8 а.с. 122).
Також судом встановлено, що фізичне переміщення придбаного товару позивачем у ТОВ "Ріаліз Ойл" не здійснювалося, оскільки придбаний позивачем у його контрагента товар фізично вже знаходився на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивач уклав договір збереження.
При цьому, суд зазначає, що для подальшого використання придбаних ПММ шляхом роздрібної торгівлі позивачем укладено договори оренди АЗС, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання - передачі, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 28.2 (т. 6 а.с.108-246, т.7 а.с.155-246). Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару шляхом оптової торгівлі надано до матеріалів справи відповідні договори поставки, акти приймання - передачі товару (т.6 а.с.61-107).
Також судом встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "Ріаліз Ойл" були реалізовані в подальшому на орендованих АЗС, а також реалізовані ТОВ ВТФ "Авіас" на підставі договору поставки від 09.08.2010р. №П-14054 (т.1 а.с.240-243).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Ріаліз Ойл" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Також судом встановлено, що між ТОВ "ОПТІМА- ТРАНС" (субкомісіонер) та ТОВ "Ріаліз Ойл" (субкомітент), укладено декілька договорів субкомісії:
- від 30.05.2012р. №183-2012-К разом з додатковими угодами (т. 9 а.с.175-178,180,182,184,186,188);
- від 01.10.2012р. №232-2012-Л разом з додатковими угодами (т. 9 а.с.215-218,220-221,223).
Згідно п.п.1.1 зазначених договорів субкомісії, субкомісіонер зобов'язується за дорученням субкомітента за винагороду, від свого імені, але за рахунок субкомітента здійснити реалізацію через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), нафтопродуктів, характеристики яких узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору субкомісії від 30.05.2012р. №183-2012-К позивачем до матеріалів справи надано акт прийому - передачі нафтопродуктів (т.9 а.с.179,181,183,185,187,189), податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т.9 а.с.190-215).
На виконання умов договору субкомісії позивачем до матеріалів справи надано акт прийому - передачі нафтопродуктів (т.9 а.с.219,222,224), податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т.9 а.с.190-215).
Як встановлено з пояснень наданих представником позивача в судовому засідання, між позивачем та ТОВ "Ріаліз Ойл", укладені договори субкомісії для реалізації продукції через АЗС, які належать на праві користування позивача контрагентам ТОВ "Ріаліз Ойл", що підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями на відпуск товару (т.10 а.с.224-244, т.11- т.15, т.16 а.с. 1-24).
На підтвердження транспортування зазначених ПММ на АЗС позивача на підставі договорів купівлі - продажу та договорів субкомісії позивачем до матеріалів справи надано договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом: від 13.08.2010р. №397, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" разом з додатковими угодами (т.1 а.с.225-234), від 12.08.2010р. №1208/10-16, укладеного між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (ВАТ "Дніпронафтопродукт") разом з додатковими угодами (т.1 а.с. 235-239), а також товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), складені відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, форма №1-ТТН (нафтопродуктів), а також товарно - транспортні накладні (т.10 а.с. 1-206).
На підтвердження оприбуткування отриманих нафтопродуктів на підставі договорів купівлі - продажу та договорів субкомісії позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості по рахунку (т.10 а.с.207-223).
Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ріаліз Ойл", включена до складу податкового кредиту та відображена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за оскаржуваний період, що відображено у відповідній податкових деклараціях, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Дніпроінвест - Ч" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "ОПТІМА -ТРАНС" прийняло ПММ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
При цьому, суд зазначає, що на час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Талис плюс" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.
Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на отримання безпідставної податкової вигоди.
Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "ОПТІМА - ТРАНС" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується договорами оренди автозаправних станцій, актами приймання - передачі, оборотно - сальдовими відомостями (т.6 а.с.108-246, т. 7 а.с.1-119) та персоналу, що підтверджується штатним розписом (т.6 а.с.55-60), свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - роздрібної торгівлі паливом та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, в редакції що діяла на час спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до положень п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України , Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Згідно п. 7.5.7 зазначеної Інструкції, ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Пунктом 7.5.8 зазначеної інструкції, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Талис плюс", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Дніпроінвест - Ч" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ПММ у контрагентів ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Талис плюс", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Дніпроінвест - Ч" товари та послуги було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: оптової торгівлі пальним та роздрібної торгівлі пальним на АЗС, що направлена на отримання доходу, що підтверджуються наданими позивачем первинними документами з контрагентами - покупцями.
З огляду на надані позивачем докази та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, надання позивачем первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції, спрямовані на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, суд дійшов висновку про те, що вказані угоди мають реальний характер.
Таким чином, позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на отримання від'ємного значення суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Талис плюс", позивачем подано декларації з ПДВ. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача в актах перевірок на: акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 11.06.2014р. №627/223/37276126 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРАУС" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014р.", акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014р. №2022/04-66-22-03/38361609, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.07.2014 №750/04-62-223/38361594 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року", акт довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.11.2012р. №244/2424/36440286 - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Талис плюс" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання умов договірних відносин.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13.08.2014 року №000712220, від 27.03.2013 року №0003612210, від 15.09.2014 року №0013321740 прийнято необґрунтовано та не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги в цій частині про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2014 року №000712220, від 27.03.2013 року №0003612210, від 15.09.2014 року №0013321740 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ОПТІМА- ТРАНС» в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р., №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р. та №442/10-04-22- 20/36953912 від 27.08.2014р., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою інформацією є інформація у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
Згідно ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
В ході судового розгляду судом не встановлено, що податковим органом були внесені зміни до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема інформацію в частині зменшення обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, на підставі висновків акту перевірки, а також до картки особового рахунку позивача.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ОПТІМА- ТРАНС» в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р., №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р. та №442/10-04-22- 20/36953912 від 27.08.2014р. не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2014 року №000712220, яке прийнято на підставі акту перевірки від 31.07.2014 року №404/10-04-22-20/36953912, від 27.03.2013 року №0003612210, яке прийнято на підставі акту перевірки від 05.03.2013 року №120/22-1/36953912, а також від 15.09.2014 року №0013321740, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 27.08.2014 року №442/10-04-22-20/36953912№442/10-04-22-20/36953912 - належить задовольнити.
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ОПТІМА- ТРАНС» в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №404/10-04-22-20/36953912 від 31.07.2014р., №120/22-1/36953912 від 05.03.2013р. та №442/10-04-22- 20/36953912 від 27.08.2014р. - належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №000712220, яке прийнято на підставі акту перевірки від 31.07.2014 року №404/10-04-22-20/36953912.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0003612210, яке прийнято на підставі акту перевірки від 05.03.2013 року №120/22-1/36953912.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0013321740, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 27.08.2014 року №442/10-04-22-20/36953912.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2016 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.