Справа № 819/345/16
05 квітня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.
за участю представників сторін: позивача - Чорненького В. В., відповідача - Джеруки Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал" до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог, -
Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулось із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області (далі - ДФІ у Тернопільській області, Держфінінспекція в Тернопільській області) про визнання протиправними та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській області "Про усунення порушень законодавства", викладені у листі № 19-05-13-14/2171 від 03.03.2016р. (далі - вимоги від 03.03.2016 р.).
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що позивач не погоджується з вимоги від 03.03.2016 р., оскільки вважає, що вони суперечать чинному законодавству України, не відповідають фактичним обставинам та первинним документам, тому просить суд скасувати дані вимоги.
В судовому засіданні представник позивача зазначений адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив його задовольнити, скасувати вищевказані вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав відповідні заперечення. Підкреслив, що вимоги, сформовані з урахуванням практики Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Вказав що вимоги, у яких визначено збитки, із розміром яких не погоджується позивач, не визначають для нього прав і обов'язків а відтак, носять рекомендаційний характер. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області на виконання п. 2.3.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Тернопільводоканал" за період з 01.01.2013 р. по 01.11.2015р. За наслідками ревізії складено акт від 01.02.2016 № 05-22/014, у якому встановлено порушень вимог законодавства, що призвело до збитків, на загальну суму 367,8 тис. грн.
На акт ревізії № 05-22/014 від 01.02.2016 р. КП "Тернопільводоканал" надавало свої заперечення № 320/16 від 09.02.2016 р. (а. с. 9), проте ці заперечення відповідачем не були враховані.
ДФІ у Тернопільській області на адресу КП "Тернопільводоканал" направила вимоги "Про усунення порушень законодавства", викладені у листі № 19-05-13-14/2171 від 03.03.2016 р. Даним листом-вимогою відповідач зобов'язує КП "Тернопільводоканал" усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку. Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень, разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Держфінінспекції в Тернопільській області до 31.03.2016 р.
Не погоджуючись із вимогами ДФІ у Тернопільській області від 03.03.2016 р., позивач звернувся із даним позовом до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пп. 1, 7, 10 ст. 10 вказаного закону контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п.п.3.1.12 п.3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09 січня 2001 року №111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Крім того, процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок проведення інспектування).
Відповідно до п.2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з п.50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Як вбачається зі змісту вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 03.03.2016р. №19-05-13-14/2171, орган фінансового контролю вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства у встановленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю та їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З урахування викладеного, суд зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Аналізуючи зміст вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 03.03.2016 р. №19-05-13-14/2171, та співставляючи її зі змістом наведених вище положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що вимога щодо визначення збитків, на суму 367,8 тис. грн., носить рекомендаційний характер та не є обов'язковою для виконання позивачем.
Законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначеній у цій частині може бути предметом перевірки у судовому порядку тільки за позовом органу державного фінансового контролю до винних осіб а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 242 КАС України.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, суд прийшов до висновку, що вимоги від 03.03.2016р., які оскаржені позивачем, щодо визначення збитків, на загальну суму 367,8 тис. грн., носить рекомендаційний характер та не є обов'язковою для виконання позивачем, відтак, не породжує для позивача безпосередньо права чи обов'язки та не порушує його прав.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин, підтверджених в судовому засіданні належними та допустимими доказами, дає суду визнати позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 11.04.2016 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.