Справа № 817/3471/15
05 квітня 2016 року 14год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Босик Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,, встановлення граничного строку сплати податку та звільнення позивача від сплати штрафних санкцій , -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення граничного строку сплати податку та звільнення позивача від сплати штрафних санкцій.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області прийняте податкове повідомлення - рішення №3175946 від 08.06.2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 79602,27 грн. Вказує, що податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а саме при визначенні земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік застосовано алгоритм нарахування податку визначений Законом №71-VІІІ від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015 року. Відтак, ДПІ у м.Рівному невірно визначено суму земельного податку. Також вказує на те, що не отримував та не міг отримати податкове повідомлення - рішення №3175946 від 08.06.2015року, так як тривалий час був відсутній на території України. Вказане рішення було отримане представником ОСОБА_3 лише 17.12.2015 року, відтак граничний строк сплати земельного податку повинен становити до 15.02.2016 року, а штрафні санкції застосовуватися не повинні. Вказує, що податкове повідомлення - рішення направлялося без розрахунку нарахованих зобов'язань, що є порушенням п.286.5 ст.286 ПК України. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 року №3175946 про визначення податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у сумі 79602,27 грн., встановити позивачу граничний строк сплати земельного податку до 15.02.2016 року та звільнити позивача від сплати штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення. Зазначив, що податкове повідомлення - рішення №3175946 від 08.06.2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 79602,27 грн., прийняте у відповідності до норм податкового законодавства. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, тому у 2015 році земельний податок справляється за 2015 календарний рік. При визначенні податкового зобов'язання застосовувалась ставка податку у розмірі 1 % (згідно ст.274 ПК України та Рішення Рівненської міської ради від 22.01.2015 р. №4832), нормативна грошова оцінка земельної ділянки (згідно витягу з технічної документації) та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначений за формулою Кі=І:100 (згідно ст.289 ПК України). Зазначає, що податкове повідомлення - рішення направлялося платнику за його місцем проживання та відповідно до ст.58.3 ПК України вважається надісланим (врученим). Одночасно вказує, що формальне порушення порядку надіслання податкового повідомлення-рішення (без розрахунку нарахованих зобов'язань) не призводить до його протиправності. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно встановивши обставини адміністративної справи відповідно до норм матеріального права на підставі досліджених судом у судовому засіданні доказів, з дотриманням норм процесуального права, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_3, є власником земельної ділянки площею 3,9655 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом права власності на земельну ділянку (а.с.87-88).
08.06.2015 року Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області прийняте податкове повідомлення - рішення №3175946, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 79602,27 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, згідно з яким, земельний податок віднесено до місцевих податків і зборів.
Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпунктом 12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно із підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Пунктом 270.21 статті 270 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За приписами пунктів 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийняте податкове повідомлення - рішення №3175946 від 08.06.2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб за 2015 (поточний) рік.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
Згідно з п.271.2 ст. 271 ПК України , рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 КП України).
Пунктом 289.2 ст.289 ПК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Згідно з п.289.3 ст.289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015р. №6-28-022-215/215, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2015 року становить 1,249 (а.с.63).
Відповідно до п. 274.1 ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
До 25 грудня року, що передує звітному, органи місцевого самоврядування подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам, згідно п.284.1 ст. 284 ПК України.
Рішенням Рівненської міської ради №4832 від 22.01.2015 року, встановлено ставку земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, - в розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки (а.с.41).
У зв'язку з тим, що норма Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII щодо встановлення рішенням органу місцевого самоврядування місцевих податків та зборів та його оприлюднення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів, набрала чинності з 01.01.2015 року і відповідне рішення Рівненською міською радою до 15.07.2014 року не приймалося, платники земельного податку у 2015 році обчислюють суми податкових зобов'язань із застосуванням ставок, які діяли у 2014 році.
У 2014 році, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлювалась у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відтак, при визначення податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб у 2015 року, податковим органом було вірно застосовано ставку податку у розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.
Враховуючи вищевикладене, податковим органом вірно визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб у 2015 року в розмірі 79602,27 грн.
Щодо твердження позивача про порушення податковим органом порядку направлення податкового повідомлення-рішення та його розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Абзацами 1-2 п. 58.1 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 2.4 Розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 встановлено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.
З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що розрахунок податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб у 2015 року в розмірі 79602,27 грн. платнику податків не направлявся, що є порушенням норм ст. 58 ПК України. У той же час, формальне порушення порядку надіслання податкового повідомлення рішення (без розрахунку нарахованих зобов'язань) не призводить до його протиправності, не тягне за собою зміну розміру податкового зобов'язання чи інших показників. Крім того, у ході судового розгляду справи відповідачем надано докладний розрахунок та роз'яснення порядку нарахування зобов'язань зі сплати податку за землю. Таким чином, порушення контролюючого органу щодо ненадіслання разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку визначених податкових зобов'язань не може бути самостійною підставою для скасування законного по суті рішення ДПІ щодо визначення податкових зобов'язань.
Відповідно до п.58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Матеріали справи містять копію конверта з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ДПІ у м.Рівному направлено платнику податків податкове повідомлення - рішення №3175946 від 08.06.2015 року. Згідно штемпелю, поштове відправлення повернене відправнику із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання. Відтак, податкове повідомлення-рішення вважається врученим ОСОБА_3 належним чином.
Щодо позовної вимоги позивача про встановлення граничного строку сплати земельного податку до 15.02.2016 року, суд зазначає наступне. Строк сплати земельного податку визначений п.287.5 ст.287 ПК України. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Однак, суд не уповноважений виносити рішення щодо встановлення граничного строку сплати податків та перебирати на себе функції інших державних органів, а відтак вказана позовна вимога не може бути задоволена.
В частині вимог ОСОБА_3 щодо звільнення платника від сплати штрафних санкцій слід зазначити, що відповідно до пункту 116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. Відтак, позовні вимоги щодо звільнення платника від сплати штрафних санкцій є передчасними, оскільки жодних рішень щодо застосування до платника штрафних санкцій податковим органом не виносилося, а відтак відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення граничного строку сплати податку та звільнення позивача від сплати штрафних санкцій - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.