04 квітня 2016 року Житомир справа № 806/325/16
категорія 10.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації, Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 1,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації, Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у нього є захворювання, яке виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та призвело до інвалідності, що підтверджується експертним висновком та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Таким чином, вважає, протиправними дії відповідачів щодо відмови у видачі йому посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 1.
Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, щодо причин неявки суд не повідомляв. Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації направило на адресу суду заперечення у яких просило відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, який також має довіреність на представлення інтересів Житомирської обласної державної адміністрації, надав до суду письмові заперечення у яких просив замінити неналежного відповідача Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на належного Житомирську обласну державну адміністрацію, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе замінити неналежного відповідача Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на належного Житомирську обласну державну адміністрацію, а справу у відповідності до ч.6 ст. 128 КАС України розглянути у порядку письмового провадження.
Розглянувши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, ОСОБА_1 з 20 грудня 1994 року проживає у АДРЕСА_1, яке до 05 липня 2012 року мало назву смт. Макарів-1, Київської області. Назва населеного пункту змінена згідно постанови Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5173-И. смт. Макарів-1 згідно з Переліком населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони радіоактивного забруднення.
З огляду на факт постійного проживання у зоні радіоактивного забруднення, ОСОБА_1 29 лютого 1999 року отримав посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи Серія НОМЕР_1.
Відповідно до Медичного висновку Дитячої поліклініки Києво-Святошинської ЦРЛ від 06 квітня 2011 року № 46/264, позивач визнаний дитиною інвалідом віком до 18 років.
Згідно з експертним висновком Житомирської обласної онкологічної спеціалізованої лікарсько-консультаційної комісії по визначенню причинного зв'язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи від 25.12.2012 № 482 встановлено, що хвороба ОСОБА_1 має причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ № 651167 від 03.01.2013 позивачу присвоєно 2 групу інвалідності захворювання з дитинства, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач, з метою видачі йому посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, звернувся із відповідними заявами та пакетами документів до управління соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації та Житомирської обласної державної адміністрації.
Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації листом від 11.12.2015 №07/3068 та Житомирська обласна державна адміністрація листом від23.02.2015 №856/13 повідомили позивача про те, що законодавчі підстави для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відсутні, бо причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлено після 18-річного віку, крім того, на момент встановлення причинного зв'язку хвороби з наслідками Чорнобильської катастрофи, посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи Серія НОМЕР_1 вважалося недійсним.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, наведені у статті 11 Закону № 796-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону 796-XII причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.
На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.
У силу статті 13 Закону № 796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 14 Закону № 796-XII передбачено, що інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такими категоріями осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 1.
Так, судом встановлено, що позивач має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, яке згідно з висновком МСЕК виникло внаслідок дії іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, з системного аналізу положень пункту 2 частини 1 статті 9, пункту 6 частини 1 статті 11 та статті 14 Закону № 796-XII вбачається, що будь-яка особа з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, належить до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що після досягнення повноліття позивач втратив статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно йому не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки саме експертним висновком Житомирської обласної онкологічної спеціалізованої лікарсько-консультаційної комісії по визначенню причинного зв'язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи від 25.12.2012 № 482 встановлює причинний зв'язок між захворюванням та випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення встановленого зразку постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності передбаченого чинним законодавством експертного висновку, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, слід вказати, що з самого експертного висновку вбачається, що документи з питань установлення причинного зв'язку позивачем були подані до Житомирської обласної онкологічної спеціалізованої лікарсько-консультаційної комісії по визначенню причинного зв'язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи 19.12.2012 року, тобто тоді, коли ОСОБА_1 був ще неповнолітньою особою.
Частиною 1 статті 65 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Так, положенням пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі Порядок №51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком.
Зазначене посвідчення без вкладки з 01.01.1997 вважається не дійсним.
Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Так, пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявами, як до управління соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації, так і до Житомирської обласної державної адміністрації надавались усі передбачені чинним законодавством документи, якими підтверджувався причинний зв'язок інвалідності позивача з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з урахуванням Загальної декларації прав людини 1948 року та практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації направити до Житомирської обласної державної адміністрації документи ОСОБА_1 для оформлення та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А.
Зобов'язати Житомирську обласну державну адміністрацію оформити та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева