26 жовтня 2010 р. № 2а-8776/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
ПАТ "Концерн Галнафтогаз"
до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова
про про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій ,
ПАТ «Концерн Галнафтогаз»звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 р. № 0000402200/28906 в частині стягнення пені в розмірі 510 331,45 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору, укладеного з іноземним контрагентом (Victoria Management LTD), товариством було придбано нафтову продукцію, при цьому здійснено передоплату (авансовий платіж) 15.09.2008 р. в сумі 2517395,5 доларів США. Фактично оплачений товар надійшов на митну територію України 14.03.2009 р. і з 15.03.2010р. перебував під митним контролем. Позивач вважає, що не порушив вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо граничного терміну імпорту товару (180 календарних днів з дня оплати), оскільки в даному випадку такий термін починає обраховуватись з наступного дня, тобто з 16.09.2008 р., а спливає 16.03.2009 р. На думку позивача, неправомірним є висновок податкового органу про те, що саме дата 15.03.2009 р. є першим днем прострочення поставки і днем, з якого повинна нараховуватись пеня, оскільки неправильно визначено момент здійснення імпортної операції та обраховано строки, що призвело до безпідставного застосування фінансової санкції. Вважає, висновки ДПІ такими, що суперечать законодавству, а тому рішення в частині стягнення пені у розмірі 510 331,45 грн. підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.
Представник відповідача позов заперечив. Вважає, що придбаний позивачем товар в іноземного контрагента надійшов в Україну з порушенням граничного 180-денного терміну його поставки, оскільки граничний термін поставки термін закінчився ще 14.03.2009 р. Податковий орган стверджує, що дата фактичного завершення митного оформлення -15.03.2009 р., яка зазначена у відповідних вантажно-митних деклараціях та інших супроводжуючих документах. Внаслідок цього позивач порушив вимоги ст. 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між ПАТ «Концерн Галнафтогаз»(Покупець) та Victoria Management LTD (Продавець) було укладено договори № 30/07/08- ЕN-590 від 30.07.2008 р., № 09/09/08-80 від 09.09.2008 р., № 02/03/09 - ЕN-590 від 02.03.2009 р. Згідно п. 1 вказаних договорів предметом договору є дизельне паливо, бензин.
Згідно платіжного доручення № 321 від 15.09.2008 р. ПАТ «Концерн Галнафтогаз»провело передоплату на користь Victoria Management LTD в сумі 2 517 395,5 дол. США як оплату за нафтопродукти за контрактом № 09/09/08-80 від 09.09.2008 р.,
Товар поступив позивачеві згідно вантажних митних декларацій (надалі - ВМД) № 135792 від 07.10.2008 р. на суму 458206,98 дол. США (в частині 36022,48 дол. США), № 135800 від 08.10.2008 р. -310766,98 дол. США, № 135892 від 03.11.2008 р. -520960,55 дол. США, № 135963 від 23.11.2008 р. -283126,34 дол. США, № 206 від 18.03.2009 р. на суму 535 225,46 дол. США, № 256 від 07.04.2009 р. на суму 1033824,75 дол. США та № 257 від 08.04.2009р. на суму 492786,6 доларів США.
20.03.2009 р. сторонами складено акт звірки по трьох договорах - № 30/07/08- ЕN-590 від 30.07.2008 р., № 09/09/08-80 від 09.09.2008 р., № 02/03/09 - ЕN-590 від 02.03.2009 р. Згідно п. 6 цього акту його текст є невід'ємною частиною зазначених договорів.
На виконання умов контракту № 02/03/09-ЕN-590 від 02.03.2009 р. та акту звірки від 20.03.2009 р. сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог по вказаних договорах від 30.07.2008 р., 09.09.2008 р., 02.03.2009 р. З моменту підписання даного акту зобов'язання Продавця щодо повернення Покупцю коштів в сумі 139 058,16 дол. по договору № 30/07/08- ЕN-590 від 30.07.2008 р. і в сумі 1227460,99 дол. по договору № 09/09/08-80 від 09.09.2008 р. зупиняється, а зобов'язання Покупця (позивач у справі) по оплаті Продавцю коштів по договору № 02/03/09 - ЕN-590 від 02.03.2009 р. зменшується на 1366519,14 дол.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ПАТ «Концерн Галнафтогаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., про що складено акт від 01.12.2009 р. № 473/232/31729918.
Відповідач вважає, що товар, зазначений у ВМД № 206 від 18.03.2009 р. на суму 535 225,46 дол. США та № 256 від 07.04.2009 р. на суму 1033824,75 дол. США надійшов з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.
Митне оформлення товару, зазначеного у ВМД № 206, завершилося 18.03.2009 р., а у ВМД № 256 - 07.04.2009 р. Проте, щодо товару зазначеного у ВМД № 256 подавалася тимчасова декларація від 15.03.2009 р. № 193.
За наслідками перевірки відповідач виніс рішення від 14.12.2009 р. № 0000402200/28906 про застосування санкцій у розмірі 612071,45 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в т.ч. за контрактом від 02.03.2009р. з фірмою Victoria Management LTD:
- 126266,37 гривень за прострочення з 15 по 18 березня 2009р. строків розрахунків на суму 1366519,14 доларів США;
- 384065,08 гривень за прострочення з 19 березня по 07 квітня 2009 р. строків розрахунків на суму 831309,69 доларів США.
Загальна суму пені за контрактом від 02.03.2009р. з фірмою Victoria Management LTD складає 510331,45 грн.
В цій частині ПАТ «Концерн Галнафтогаз»з рішенням не погодилося і оскаржило в адміністративному порядку. Рішенням ДПА України від 09.09.2010 р. за результатами розгляду скарги залишено без змін рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14.12.2009 р., рішення ДПІ у м. Львові від 23.04.2010 р. та рішення ДПА у Львівській області від 05.07.2010 р., а скаргу залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Спір виник щодо правомірності визначення податковим органом граничного терміну дати поставки товару на митну територію України з перевищенням 180-денного терміну.
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Отримання такого висновку позивач не довів, тому граничний термін поставки товарів за контрактом з фірмою Victoria Management LTD становить 180 календарних днів.
У ст. 4 цього Закону передбачено, що за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Застосування органами державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій за порушення резидентом 180-денного терміну імпорту товару можливе в разі, якщо резидент перевищив цей строк поставки (імпорту) товару з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції.
Позивачем здійснено імпортну операцію з купівлі нафтопродуктів у нерезидента Великобританії. Авансовий платіж за товар виконано 15.09.2008 р. Дана обставина визнається обома сторонами. Проте, в обчислені 180-денного строку, є розбіжність. ДПІ у Личаківському районі м. Львова вважає, що граничним терміном імпорту товару на митну територію України за укладеним з нерезидентом договором є 14.03.2009 р. При цьому обчислення 180 -денного строку, на думку податкового органу, починається з 15.09.2008 р. та закінчується відповідно 14.03.2009 р. Таким чином, датою, з якої повинна нараховуватись пеня, є 15.03.2009 р. Позивач вважає, що 180-денний строк закінчився 15.03.2009 р.
Таким чином, предметом судового дослідження є правильність обчислення 180-денного строку імпорту товару з моменту авансового платежу, що впливає на встановлення факту порушення цього строку та нарахування пені.
Стаття 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не встановлює правил обчислення 180-денного строку, лише вказує з якого моменту виникає обов'язок імпорту товару (в даному випадку з моменту здійснення авансового платежу). Загальні положення про строки та терміни визначено Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. Статтею 253 ЦК України встановлено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. З урахуванням наведених положень ЦК України, обчислення 180 -денного строку повинно обчислюватись з наступного дня після 15.09.2008 р., відповідно таким днем є 16.09.2008 р. Закінчення 180-денного строку припадає на 15 березня 2009р. (14 днів у вересні, 21 -у жовтні, 30 у листопаді, 31 у грудні, 31 у січні 2009р., 28 у лютому, 15 у березні. Всього 180 днів). Отже, першим днем після закінчення 180-денного строку є 16 березня 2009 року і саме з цього моменту може обчислюватися пеня, якщо встановлено факт правопорушення.
За період з 16.09.2008р. до 15.03.2009 р. в рахунок отриманого авансу поставлено товар згідно ВМД № 135792 від 07.10.2008 р. на суму 458206,98 дол. США (в частині 36022,48 дол. США), № 135800 від 08.10.2008 р. -310766,98 дол. США, № 135892 від 03.11.2008 р. -520960,55 дол. США, № 135963 від 23.11.2008 р. -283126,34 дол. США. Всього на суму 1150876,35 доларів США. Щодо цієї суми спору немає.
На думку відповідача, на суму авансу у розмірі 1366519,14 доларів США (2 517 395,5 - 1150876,35) товар надійшов з перевищенням 180-денного строку, а саме за ВМД № 206 від 18.03.2009 р. на суму 535225,46 дол. США та ВМД № 256 від 07.04.2009 р. на суму 1033824,75 дол. США.
Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки податковим органом не було враховано ВМД № 257 від 08.04.2009р. на суму 492786,6 доларів США, за якою подавалася тимчасова декларація ВМД № 198 від 15.03.2009 р. Вважає, що позивач помилково взяв до уваги зазначену на ВМД № 257 дату митного оформлення (08.04.2009р.) і не врахував, що фактичне ввезення товару, зазначеного у цій ВМД, відбулося 14.03.2009р., а тимчасова ВМД оформлялася 15.03.2009р., тобто в межах 180-денного строку. На думку позивача, податковий орган повинен був спочатку врахувати ВМД № 257, за якою товар надійшов раніше, а не № 206. Якщо товар, зазначений у ВМД № 257 врахувати до поставки в рахунок авансу, то сума поставки станом на 15.03.2009 р. перевищує суму авансу, а тому підстав для застосування санкцій немає.
Оцінюючи зазначені аргументи сторін, які є підставою позову та підставою заперечень проти нього, Суд виходить з наступного.
Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, яким регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.
Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.
Питання про визначення термінів "перетин митного кордону України", "момент здійснення імпорту" та інших регулюється валютним та митним законодавством України.
Так, згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця. Цим Законом встановлено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. ввезення товарів на митну територію України -це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.
Вантажна митна декларація згідно з Положенням не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується, у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Зважаючи на наведені вище норми, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України. Суд враховує, що аналогічні правові позиції висловлені Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 06.05.2009р. № К-37349/06 та 10.06.2009р. № К-8220/06.
З наданих Суду залізничних накладних на товар, що поставлявся за контрактом № 02/03/09-EN590 від 02.03.2009р., вбачається, що згідно календарного штемпелю станції призначення на територію України вантаж надійшов 14 березня 2009 р., і перебував під митним контролем, що засвідчується штампом Енергетичної регіональної митниці.
У графі 40 ВМД № 256 від 07.04.2009 р. зазначено попередній документ від 15.03.2009 р. № 1302/124020000/9/000193, який є тимчасовою декларацією від 15.03.2009 р. на суму 7960450,58 грн., що еквівалентно 1033824,75 дол. США. Таким чином, ВМД № 256 і ВМД № 193 стосуються одного й того самого товару, який фактично був ввезений в Україні 14.03.2010 р., тобто в межах 180-денного строку.
У графі 40 ВМД № 257 від 08.04.2009 р. зазначено попередній документ від 15.03.2009 р. № 1302/124020000/9/000198, який є тимчасовою декларацією від 15.03.2009 р. на суму 3794456,82 грн., що еквівалентно 492786,6 доларів США Таким чином, ВМД № 257 і ВМД № 198 стосуються одного й того самого товару, який фактично був ввезений в Україні 14.03.2010 р., тобто в межах 180-денного строку.
Між сторонами немає спору щодо ідентичності товару, придбаного згідно контракту в нерезидента Великобританії, який зазначений та оформлявся за цими ВМД.
З метою перевірки строку поставки, податковий орган повинен був враховувати спочатку товари, які надійшли в Україну раніше, тобто ті, які надішли 14.03.2009 р. і щодо яких тимчасова ВМД була подана 15.03.2009р., тобто ВМД № 193 від 15.03.2009 р. (згодом -ВМД № 256 від 07.04.2009 р.) і ВМД № 198 від 15.03.2009 р. (згодом - ВМД № 257 від 08.04.2009 р.), а не ВМД № 206 від 18.03.2009 р. У разі врахування вартості товарів, які надійшли позивачеві за цими ВМД, загальна сума поставки з 16.09.2008 р. по 15.03.2009 р. становить 2677487,70 доларів США, що перевищує суму авансу на 160092,20 доларів США. Зазначене свідчить про дотримання позивачем граничних строків, встановлених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а тому відсутній склад правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 4 цього Закону.
Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а рішення від 14.12.2009 р. № 0000402200/28906 в частині стягнення пені в розмірі 510331,45 грн. підлягає скасуванню.
Судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 р. №0000402200/28906 в частині стягнення пені у розмірі 510331 (п'ятсот десять тисяч триста тринадцять ) гривень 45 (сорок п'ять) копійок.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2010 року.
Суддя Кравчук В.М.