Cправа № 127/3267/16-а
Провадження № 2-а/127/167/16
06 квітня 2016 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
при секретарі Коваленко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачеві з 30 вересня 2015 року пенсію відповідно до зазначеної норми закону з врахуванням законодавства, що діяло на час звернення за призначенням пенсії. Свої вимоги мотивував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 3-ї категорії постраждалих. На ліквідацію аварії позивач направлений в 1986 році з місця роботи в ПМК-61. 30 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та надав підтверджуючі документи про наявність права для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Рішенням відповідача від 31 грудня 2015 року йому відмовлено у призначенні зазначеного виду пенсії. З посиланням на положення ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунуц) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваня», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 2-1, таке рішення позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права, адже подані документи є належним доказом, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вказане і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2016 року відкрите скорочене провадження по даній справі. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2016 року, відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, справа призначена до розгляду за загальними правилами адміністративного судочинства України.
Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених в позові. Крім того, звернули увагу на те, що сам факт наявності посвідчення є підтвердженням, що особа має право на пільги, в тому числі і на призначення пенсії зі зниженням віку.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, на підставах викладених в письмових запереченнях. При цьому вказували, що позивач не надав довідку ф. 122 (про періоди перебування в зоні відчуження). За відсутності зазначеної довідки, заявник надав документи, з яких неможливо встановити факт його безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, адже довідка від 31 грудня 1992 року № 281 не містить підстав видачі, а наказ від 17.07.1986 року №107, про який йдеться в зазначеній довідці, перевірити не має можливості. За результатами зустрічної перевірки щодо заробітної плати заявника за 1986 рік встановлено, що сума в розмірі 109,2 руб. за роботу з зоні ЧАЕС не вказана, дані перебування в зоні ЧАЕС не вказані, позивачем не надано первинних документів, які підтверджують період роботи в зоні відчуження.
Допитані в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є колишніми працівниками ПМК-61, підтверджували направлення та працю позивача в 1986 році в складі бригади трактористом в селищі Діброва Київської області. При цьому ОСОБА_3 вказував, що сам також є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і безпосередньо працював з позивачем в даному пункті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А №044117, виданим 29 березня 1993 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 линя 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - на 10 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - на 5 років.
ОСОБА_1 30 вересня 2015 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. При цьому надав: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 3) сер. А № 044117 від 29 березня 1993 року (а. с. 5); копію трудових книжок сер БТ-ІІ № 5180132; сер БТ-І № 2479861 (а. с. 13-14); копію довідки Вінницького ПМК-61 від 31 грудня 1992 року № 281, відповідно до якої ОСОБА_1 на підставі наказу Мінводгоспу УРСР від 08 липня 1986 року № 243 та наказу по ПМК-61 від 17 липня 1986 року № 107 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС з 02 вересня по 16 вересня 1986 року (15 робочих днів), працював в с. Діброва на пункті санітарної обробки техніки та йому виплачена заробітня плата в двократному розмірі понад середній заробіток; архівну довідку від 26 червня 2015 року № Б-24-53250/24-30, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 26 грудня 1980 року по 28 жовтня 1991 року працював у Вінницькій пересувній механізованій колоні №61 тресту «Вінницяводбуд»; архівну довідку від 26 червня 2015 року № Б-24-53245/24-30 про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 1980-1991 р.р., відповідно до якої у вересні 1986 році розмір заробітної плати останього склав 703-73, копію паспорта; копію ідентифікаційного коду, копію диплому, копію атестату, копію військового квітка.
Рішенням відповідача, оформленим протоколом від 31 грудня 2015 року № 13394 (саме вказане рішення направлене на адресу позивача 06 січня 2016 року за вих. № 14/06-33-3/02-2) заявникові відмовлено у призначені пенсії за віком. Підставою відмови, як вказано, є відсутність підтверджуючих первинних документів (а. с. 6, зворот).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 26.12.1980 року по 31.10.1991 року трактористом в ПМК-61, про що свідчать записи в його трудовій книжці.
Позивач значиться в списку працівників Вінницької ПМК-61, які приймали участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС (а.с.8). Відповідно до довідки ПМК -61 від 31.12.1992 року №281, ОСОБА_1 на підставі наказу Мінводгоспу УРСР від 08 липня 1986 року № 243 та наказу по ПМК-61 від 17 липня 1986 року № 107 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС з 02 вересня по 16 вересня 1986 року (15 робочих днів), працював в с. Діброва на пункті санітарної обробки техніки, за цей час йому виплачена заробітня плата в двократному розмірі понад середній заробіток, що виразилося в сумі 109-20 руб. Відповідно до наказу начальника ПМК-61 №28, ОСОБА_1 проведено нарахування в двохкратному розмірі заробітної плати за роботу в період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС (109,20 руб), що підтверджується копією платіжної відомості за лютий місяць 1993 року (а.с.9). Відповідно до довідки ПМК-61 від 02.03.2004 року №196 (довідка видана на підставі табелю обліку робочого часу) ОСОБА_1 на підставі наказу Мінводгоспу УРСР від 08 липня 1986 року № 243 та наказу по ПМК-61 від 17 липня 1986 року № 107 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС з 02 вересня по 16 вересня 1986 року, всього 15 робочих днів, працював в с. Діброва Поліського району Київської області.
При цьому, суд відмічає, що позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році від 29 березня 1993 року - 3 категорії та перереєстрація його видачі проведена 01.07.1997 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами та доповненнями, що підтверджує правильність його видачі.
Даний факт свідчить про перебування ОСОБА_1 на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно ч. 3 ст. 65 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-ХІІ), посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Позивач отримав вказаний статус та має право на пільги та компенсації, в тому числі і на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Як вбачається, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 30 вересня 2015 року, досягши при цьому віку 55 років, адже народився 10 вересня 1960 року. Відповідно до цього позивачем зібрано та подано належним чином до відділення ПФУ документи для призначення пенсії. Однак в призначенні пенсії йому було відмовлено з причин, відсутністю первинних документів на час перебування безпосередньо в зоні відчуження.
Разом з тим, факт приймання участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС підтверджується матеріалами справи, про що вказано вище, які надавалися і відповідачу.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного суду України (рішення від 21 листопада 2006 року) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом № 796-12, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», або «,потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Відповідна правова позиція, викладена також в довідці Вищого адміністративного суду України за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.ст. 55, 19 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, враховуюч встановлені обставини справи, суд не знаходить обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства підстави відмови відповідачем в призначенні пенсії. Відповідач фактично створює умови для перевірки обставин, які вже встановлені при вирішення питання про надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Таким чином, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії. Зважаючи, що право позивача є порушеним, воно підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію за віком, то суд вважає таку вимогу передчасною, оскільки судом не встановлено неправомірних дій чи бездіяльності відповідача щодо цього, а тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо допуску постанови до негайного виконання, то ст. 256 КАС України, встановлений перелік постанов суду, які виконуються негайно, зокрема і про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи, що у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію відмовлено, слід відмовити і в допуску постанови до негайного виконання, адже вимоги позивача, які задоволені судом не підлягають негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 5-11, 69-72, 158-163, 254 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці призначити ОСОБА_1 з 30 вересня 2015 року пенсію згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням законодавства, що діяло на час звернення за призначенням пенсії.
В решті вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: