Справа № 127/10327/13-ц
Провадження № 2-зз/127/42/16
про повернення заяви
07 квітня 2016 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з рухомого майна, що належить ОСОБА_2.,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з автомобіля, що належить ОСОБА_2, який накладено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року у справі №127/10327/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми позики. З посиланням на положення ст. 154 ЦПК України, заявник просить зняти арешт з автомобіля, адже останній придбаний ним з електронних торгів 22 січня 2016 року внаслідок реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на автомобіль.
Відповідно до ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 154 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову; особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.
Отже, положеннями ст.ст. 151-154 ЦПК України чітко врегульований цивільно-правовий інститут забезпечення позову, в межах якого суд розглядає лише заяви щодо вжиття заходів по забезпеченню позовних вимог або їх скасування, поданих відповідним суб'єктним складом осіб конкретного позовного провадження, як-то сторін або третіх осіб, які приймають участь у розгляді конкретної цивільної справи відносно конкретного предмета спору, та наділені процесуальними можливостями подавати суду відповідні. Натомість, з матеріалів поданої заяви та цивільної справи № 127/10327/13-ц не вбачається, що заявник ОСОБА_1 приймав участь у розгляді даної справи як сторона або був залучений до участі в справі як третя особа, а тому в суду не має обґрунтованих підстав для прийняття заяви до розгляду в порядку ст.154 ЦПК України.
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Отже, якщо заявник вважає, що транспортний засіб, на який ухвалою суду накладено арешт належить йому, останній не позбавлений можливості звернутись із позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна. Аналогічне роз'яснення щодо способу захисту цивільного права міститься в п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
Тобто особа, яка не брала участь у справі, має право заявляти таку вимогу в позовному провадженні (оформивши належним чином позовну заяву, яка буде відповідати положенням ст.ст.119-120 ЦПК України).
Слід звернути увагу заявника, що вимога про визнання права на річ цивільного обороту є одним із способів захисту цивільного права та інтересу, визначеного ст. 16 ЦК України, яка не може розглядатися в порядку ст.154 ЦПК України. При цьому суд повторно наголошує, що в порядку ст.154 ЦПК України з заявою про зняття арешту може звертатися лише сторона по справі або особа, яка була залучена до участі в справі як третя особа.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 4 ст. 154 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з рухомого майна, що належить ОСОБА_2А повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: