Справа № 127/1542/16-ц
Провадження № 2/127/1841/16
05 квітня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,
при секретарі Кукуленко Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
представника відповідачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницька міська клінічна лікарня №2», ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів КЗ «Вінницька міська клінічна лікарня №2», ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, який в процесі судового розгляду неодноразово уточняла, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу №10 від 23.09.1999 року позивач прийнята на посаду фельдшера медпункту вокзалу станції Вінниці по переводу з Вінницького обласного тубдиспансеру.
29.10.2015 року головний лікар медпункту станції Вінниці ОСОБА_5 під особистий підпис повідомила позивача про те, що у зв'язку з введенням в дію з 01.01.2016 року нового штатного розпису, затвердженого ДОЗ ВМР для КЗ «МКЛ №2» та на виконання наказу по лікарні №328/ОС від 28.10.2015 року позивача буде вивільнено 31.12.2015 року, та від себе особисто добавила, що медпункт по станції Вінниця буде закрито.
Згідно наказу №387/ОС від 31.12.2015 року позивач була звільнена з посади фельдшера вищої категорії у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Разом з тим, позивач зазначає, що з 01.01.2016 року медпункт по станції Вінниця продовжив свою роботу, а головний лікар в грудні 2015 року надала список працівників медпункту в тому ж складі, як і раніше, а позивача умисно з мотивів особистої неприязні не включила до зазначених списків. Окрім того, позивачу стало відомо, що медпункт по станції Вінниця підпорядкований ОСОБА_4 клінічній лікарні на залізничному транспорті №1.
Позивач вважає, що її було звільнено незаконно, оскільки вона являється фельдшером вищої категорії з безперервним стажем роботи в даній установі понад 16 років, за сумлінне ставлення до роботи позивач неодноразово заохочувалась керівництвом установи, а тому мала переважне право на залишення на роботі у зв'язку із скороченням штату, якого фактично і не було.
А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача КЗ «Вінницька міська клінічна лікарня №2» в особі головного лікаря ОСОБА_5, які виразились в тому, що знаючи про обставини, що медпункт станції Вінниця внаслідок реорганізації підпорядкованого їй вищевказаного закладу буде приєднано до ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 та відносно позивача згідно вимог ч.3 ст.36 КЗпП України повинно бути продовжено трудовий договір умисно винесла 31.12.2015 року завідомо незаконний наказ про звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату; скасувати наказ головного лікаря КЗ «Вінницька міська клінічна лікарня №2» ОСОБА_5 від 31.12.2015 року про звільнення позивача з посади фельдшера вищої категорії медпункту станції Вінниця у зв'язку із скороченням штату як незаконний; визнати неправомірними дії головного лікаря ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 ОСОБА_6, які виразились в умисному грубому порушенні вимог ч.3 ст.36 КЗпП України, яка передбачає, що внаслідок реорганізації КЗ «Вінницька міська клінічна лікарня №2» та приєднання медпункту станції Вінниці до його закладу має бути продовжено дію трудового договору позивача на посаді фельдшера вищої категорії медпункту станції Вінниця та зобов'язати його поновити позивача на посаді фельдшера вищої категорії медпункту станції Вінниці; стягнути з ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 суму заборгованості по заробітній плати за час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по 04.04.2016 року, що становить 13 472,14 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідачів за довіреностями ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні останніх відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ №6570047 від 27.09.1993 року відповідно до наказу №10 від 23.09.1999 року позивач була прийнята на посаду фельдшера медпункту вокзалу станції Вінниці по переводу з Вінницького обласного тубдиспансеру (а.с.7-8).
Окрім того, зі змісту вищезазначеної трудової книжки вбачається, що згідно наказу №387/ОС від 31.12.2015 року позивача було звільнено з даного підприємства у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач в судовому засіданні стверджувала, що її було звільнено незаконно, з порушенням процедури, визначеної законом, в той час як вона, являючись фельдшером вищої категорії з безперервним стажем роботи в даній установі понад 16 років, мала переважне право на залишення на роботі у зв'язку із скороченням штату, якого фактично і не було.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року №798-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів охорони здоров'я у власність (спільну власність) територіальних громад» (а.с.31), листа Міністерства інфраструктури України від 13.08.2015 року №4209/24/14-15 (а.с.32), рішення Вінницької міської ради 67 сесії 6 скликання від 25.09.2015 року №2290 «Про внесення та затвердження змін до Статуту ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» (а.с.33-34), рішення Вінницької міської ради 67 сесії 6 скликання від 25.09.2015 року №2291 «Про реорганізацію державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» шляхом перетворення» (а.с.35) здійснено реорганізацію ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» шляхом перетворення в КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці».
На виконання наказу Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради №185 від 16.10.2015 року «Про реорганізацію державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» у зв'язку з реорганізацією ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» шляхом перетворення в КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» з 01.01.2016 року вводився новий штатний розпис (а.с.56).
Відповідно до штатного розпису КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» станом на 01.01.2016 року у структурі даного закладу відсутній такий підрозділ, як медпункт вокзалу станції Вінниця. Окрім того, у зазначеному штатному розписі відповідача станом на 01.01.2016 року відсутня посада фельдшера вищої категорії.
Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Зі змісту наказу ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» від 28.10.2015 року №328/а «Про наступне вивільнення працівників державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» вбачається, що наказано попередити про наступне вивільнення 31.12.2015 року працівників ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» згідно додатку 1 до цього наказу (а.с.38), відповідно до якого позивач ОСОБА_1 як фельдшер медпункту вокзалу станції Вінниці також підлягала вивільненню з 31.12.2015 року (а.с.42).
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
А, згідно ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до повідомлення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи вих.№6051від 31.12.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.12.2015 року внесено запис №11741120012006051 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», 01110713 (а.с.37).
Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про дійсну реорганізацію підприємства ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», шляхом перетворення у КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці», та скорочення штату ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці». Окрім того, саме КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» є правонаступником ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці».
В той час, як згідно листів ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 від 20.01.2016 року, 13.01.2016 року вбачається, що медичний пункт вокзалу станції Вінниця, який наразі функціонує, є новоствореним структурним підрозділом ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, призначений для проведення перед- та післярейсових медичних оглядів, ніякі списки лікарнею ВКЛ ст. Вінниці не формувались та не надавались до ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, головний лікар самостійно за співбесідою визначав майбутніх працівників лікарні (а.с.55-56).
А відтак, думки та твердження позивача та його представника в судовому засіданні, що медичний пункт станції Вінниця був приєднаний до ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, а скорочення штату медичну пункту фактично не було, як на підтвердження вимог про задоволення позову, не заслуговують на увагу, оскільки останні не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним обґрунтуванням.
Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).
Порядок вивільнення працівників врегульовано статтею 49-2 КЗпП України, відповідно до змісту якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідачів в судовому засіданні при вивільнення позивача відповідачем КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» вищевикладені вимоги дотримано в повному обсязі, оскільки, як вбачається з письмового попередження головного лікаря ОСОБА_5 від 29.10.2015 року позивача було письмово повідомлено, що у зв'язку з введенням в дію з 01.01.2016 року нового штатного розпису, затвердженого Департаментом охорони здоров'я Вінницької міської ради для КЗ «Міська клінічна лікарня №2» та на виконання наказу по лікарні №328/ОС від 28.10.2015 року позивача було письмово попереджено про наступне вивільнення 31.12.2015 року та одночасно запропоновано вакантні посади, які відповідали кваліфікаційному рівню позивача, а саме: сестра медична палатна терапевтичного відділення 0,5 ст.; сестра медична палатна неврологічного відділення 0,5 ст.; сестра медична кабінету профоглядів 1,0 ст.; сестра медична неврологічного кабінету амбулаторно-діагностичного відділення 0,25 ст.; сестра медична лікувальної фізкультури 1,0 ст. Також, позивача було попереджено, що у разі відмови від запропонованих посад її буде звільнено із займаної посади 31.12.2015 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Із зазначеним попередженням позивач була ознайомлена 29.10.2015 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с.45).
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 письмово відмовилась від запропонованих посад та переведення на роботу до КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці», що підтверджується власноручно написаною заявою позивача від 30.10.2015 року, адресованою головному лікарю ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» (а.с.45).
Окрім того, слід відмітити, що позивач не зверталась до відповідача КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» із відповідною заявою про її подальше працевлаштування або прийом на роботу, що сторонами не заперечувалось.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
А тому, з огляду на вищевикладене, та враховуючи проведену реорганізацію ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», шляхом перетворення в КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці», скорочення чисельності або штату працівників, відмову позивача від переведення на іншу роботу, дії ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», правонаступником якого в даний час являється КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці», в особі головного лікаря ОСОБА_5 щодо звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є правомірними, оскільки відповідають вимогам закону.
Окрім того, правомірність дій вищезазначеного закладу в особі головного лікаря підтверджуються правовою позицією Верховного Суду України, висловленою 01.04.2015 року під час розгляду справи №6-40цс15.
Також, суд звертає увагу, що правомірність дій КЗ «Міська клінічна лікарня №2 м. Вінниці» в особі головного лікаря ОСОБА_5 щодо проведення скорочення та відповідно звільнення позивача підтверджується висновками акту перевірки №02-01-38/25 від 26.01.2016 року з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування проведеної Управлінням Держпраці у Вінницькій області, відповідно до яких порушень не встановлено (а.с.99-108).
А, згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2016 року у справі №127/1457/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст.41 КУпАП провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення (а.с.196-197).
Що ж стосується позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 щодо визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання поновити позивача на посаді фельдшера вищої категорії медпункту станції Вінниця та стягнення заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу, то останні взагалі є безпідставними, оскільки згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем взагалі не доведено яким саме чином зазначеним відповідачем порушено її право. В той час, як медичний пункт вокзалу станції Вінниця не приєднувався (не передавався) до ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, так як є новоствореним підрозділом. А заяви про працевлаштування на роботу до ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця» з 01.01.2016 року від позивача не надходило.
Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.15, 16, 104 ЦК України, ст.ст.36, 40, 41, 233 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницька міська клінічна лікарня №2», ОСОБА_4 клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: