Справа № 127/13771/15-ц
Провадження № 2/127/760/16
06 квітня 2016 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Волошина В.С.,
при секретарі Тонкопій Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку в спільному сумісному майні, -
15.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку в спільному сумісному майні. На обґрунтування позову зазначив, що, починаючи з вересня 2009 року, він почав проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, яка належала останній. За час спільного проживання вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, разом відпочивали та мали спільний бюджет. В 2013 році вони прийняли рішення про необхідність здійснення капітального ремонту зазначеної вище квартири. Оскільки власних заощаджень їм не вистачало, 14.11.2013 року позивач отримав у ПАТ «ВТБ Банк» кредит в розмірі 30000 грн. Дані грошові кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів, сантехніки, дверей та на розрахунок з підрядником, який виконував ремонтні роботи. За підрахунком позивача на поліпшення квартири ним було витрачено 57000 грн. З урахуванням здійснених за рахунок позивача ремонтних робіт вартість вищевказаної квартири істотно збільшилась. 14.11.2014 року ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилась спадщина на її майно. Всі витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_3, позивач взяв на себе. Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до Третьої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив позивачу, що з аналогічною заявою про прийняття спадщини померлої вже звернулась сестра прийомної матері ОСОБА_2
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просив: встановити факт його спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з вересня 2009 року по 14.11.2014 року і визнати його спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_3; встановити факт істотного поліпшення майна за рахунок та участі позивача і визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3; визнати за позивачем право власності на 1/2 ідеальну частку вищевказаної квартири та виключити її зі спадкової маси; визнати позивача спадкоємцем тієї ж черги, що й ОСОБА_2, як такого, що протягом тривалого часу опікувався та матеріально забезпечував спадкодавця.
Ухвалою суду від 10.11.2015 року задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду його позовних вимог в частині визнання його спадкоємцем тієї ж черги, що й ОСОБА_2 (а.с. 128).
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Окрім того, позивач зазначив, що він познайомився з ОСОБА_3 в 2008 році, у вересні 2009 року він переїхав проживати у її квартиру, яка розташована АДРЕСА_2, та перевіз туди свої особисті речі.
Разом з ОСОБА_3 вони проживали як сім'я, вели спільне господарство, разом відпочивали та мали спільний бюджет, який складав близько 3000 грн. на місяць. У 2012 році вони розпочали ремонт у квартирі, зокрема, пошпаклювали та пофарбували стіни в двох кімнатах і коридорі, змінили металевий стояк в туалеті на пластиковий (близько 2 метрів), замінили умивальник у ванній кімнаті. Перепланування квартири не проводилось, двері, вікна, системи газо- і водопостачання не змінювались. В судове засідання призначене на 06.04.2016 року позивач у справі не з'явився, засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду заяву, згідно якої позивач просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити. ОСОБА_2 додатково суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2009 року, коли їх познайомила ОСОБА_3 Вони дійсно разом проживали у квартирі ОСОБА_3 до її смерті. Дана обставина їй відома, оскільки вона за період з 2009 по 2014 рік більше десяти разів була у них вдома. Також їй відомо, що з 2012 року проводився ремонт у квартирі ОСОБА_3 й остання отримувала кредити у банках для його фінансування. В судове засідання призначене на 06.04.2016 року відповідач та її представник не з'явились. Представник відповідача ОСОБА_4 надіслала на адресу суду заяву, згідно якої просила проводити розгляд справи у її відсутність та в задоволенні позову просила відмовити повністю.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 10.11.2015 року пояснила, що познайомилась з ОСОБА_3 в 2008 році, оскільки знімала в останньої квартиру. З вересня 2009 року ОСОБА_3 почала проживати в даній квартирі з ОСОБА_1, з яким вона зустрічалася.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 10.11.2015 року повідомила, що знала ОСОБА_3 з 2005 року, так як вони разом працювали на ринку. ОСОБА_3 розповідала їй, що вона проживає разом з ОСОБА_1 однією сім'єю.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 10.11.2015 року пояснив, що ОСОБА_3 є його племінницею. З ОСОБА_1 він познайомився в 2011 році на похоронах матері ОСОБА_3 Остання розповідала йому, що вона проживає однією сім'єю з ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в одному будинку де проживала померла та позивач, а саме на першому поверсі. Їй відомо, що позивач з покійною проживав приблизно 5 років. За час спільного їх проживання вони міняли трубу у ванній. Стояк замінювався тільки в квартирі померлої а не по всій його протяжності. Вона не пам'ятає обставин за яких підписала акт від 10.02.2015 року про проживання позивача у спірній квартирі з вересня 2009 року, однак пам'ятає, що вони ходили в ЖЕК з якоюсь довідкою. Свідок погоджується з тим, що позивач почав проживати у спірній квартирі з вересня 2009 року, тому що якраз в той час у вересні фарбувався прибудинковий паркан, та ОСОБА_1 допомагав його фарбувати. Паркан фарбували аби прийняти участь у конкурсі на найкращу при будинкову територію. Заміна труб у будинку проводилась за рахунок коштів міської ради та мешканців будинку у співвідношенні 70% на 30 % відповідно. З мешканців будинку збирали по 200 грн. Загалом ОСОБА_8 в середині спірної квартири була 1 раз після смерті ОСОБА_3 Про те, що у спірній квартирі проводився ремонт вона чула від людей (зі слухів). За чиї саме кошти робили ремонтні роботи їй невідомо, як і невідомо в чому саме він полягав.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що померла ОСОБА_3 його двоюрідна сестра. Він особисто познайомився з позивачем на дні народженні у ОСОБА_3 у 2010 році. Він пам'ятає, що ОСОБА_3 19 серпня 2009 року приїхала з Москви, де була на заробітках на Хрестини, після яких знову поїхала до Москви, бо в неї там був мужчина. ОСОБА_3 знову повернулась з Москви в кінці листопада 2009 року. Свідок зі своїм братом її зустріли і завезли до неї додому. На той момент там жили квартиранти. Кошти на ремонт збирала померла, а позивач у справі постійно крав у ОСОБА_3 грошові кошти. Спочатку позивач та ОСОБА_3 жили добре, однак згодом позивач почав зловживати спиртними напоями. Потім позивач почав виганяти ОСОБА_3 з її квартири, а деколи вона сама втікала від нього, оскільки не могла з ним перебувати. За час їх спільного проживання було пошпакльовано стіни в великій кімнаті та зроблено малюнок на стіні. В маленькій кімнаті були пошпакльовані стіни і пофарбовані в салатовий колір. З побутових речей за час спільного проживання було куплено телевізор, придбано холодильник. Пральна машинка була куплена до появи позивача в квартирі самостійно ОСОБА_3 Заміна труб холодної та гарячої води полягала в тому, що такі труби було замінено від туалету до ванної кімнати, однак така заміна проводилась до переїзду ОСОБА_1 до ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що позивач постійно скандалив із ОСОБА_3 Коли він приходив до ОСОБА_3 в гості то бачив завжди у сміттєвому мішку багато пляшок від спиртних напоїв. Надалі надав покази аналогічні показам ОСОБА_9, окрім того зазначив, що ОСОБА_3 час від часу дзвонила до нього та просила позичити їй грошей, щоб виручити ОСОБА_1 з ув'язнення, куди він попав за дезертирство. З в'язниці ОСОБА_1 випустили 21.04.2010 року. Ремонт у спірній квартирі почався десь у 2012 році. Щоб заробити кошти на ремонт ОСОБА_3 працювала на двох роботах і на ринку продавцем і прибиральницею. Позивач фінансово ОСОБА_3 не допомагав. Під час ремонту ОСОБА_3 самостійно обдирала стіни від старої штукатурки. Ремонт в коридорі розпочато однак так і не завершено. ОСОБА_3 неодноразово отримувала у банку кредити для проведення ремонту. За кредитні кошти ОСОБА_3 також придбано ноутбук, холодильник, вікна пластикові, броньовані двері. Ці речі було придбано, ще до початку проживання з ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_3 постійно жалілась їй, що позивач зловживає спиртними напоями, ображає її. Покійна хотіла розійтись з ОСОБА_1, однак не могла цього зробити бо ОСОБА_1 не хотів, і казав, що якщо та хоче розходитись, то нехай вона іде з квартири, а ОСОБА_1 нікуди не піде. Познайомилась з ОСОБА_1 на дні народження ОСОБА_3, куди був запрошений також ОСОБА_1, станом на той час його речей у квартирі ОСОБА_3 не було, тільки через деякий час ОСОБА_3 повідомила свідка, що ОСОБА_1 разом з нею проживає. Коли ОСОБА_3 пропонувала позивачу зробити ремонт у квартирі, то позивач не хотів, аби не витрачати кошти. ОСОБА_3 підробляла прибиральницею, і за зароблені кошти купувала все необхідне для ремонту. Щодо проведеного ремонту, їй відомо, що суть ремонту полягала в тому, що порівняли стіни і пофарбували. Вона часто бачила на руках у ОСОБА_3 синці, які зі слів ОСОБА_3 вона мала від ОСОБА_1
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що починаючи з вересня 2009 року по 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1. Зазначена обставина частково підтверджується поясненнями сторін, показами свідка ОСОБА_12, ОСОБА_8, які також узгоджуються з актом від 10.02.2015 року, складеним мешканцями будинку № 15 по вул. Стельмаха в м. Вінниці (а.с. 7).
Власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, про що свідчить договір купівлі-продажу від 26.04.2002 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (а.с. 18). Право власності на вказану квартиру зареєстровано КП «ВООБТІ» за ОСОБА_3 08.05.2002 року, про що внесено запис в реєстрову книгу № 259 за реєстровим № 1508/23357. Таким чином, право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру виникло до початку її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1
14.11.2014 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 307101, виданим 18.11.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, а також лікарським свідоцтвом про смерть № 39 - Ю від 14.11.2014 року (а.с. 10,13).
Позивач ОСОБА_1 оплатив витрати пов'язані з наданням місця на Якушинецькому кладовищі, у зв'язку з захороненням тіла ОСОБА_3 в сумі 200 грн. (а.с. 14).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1071 від 15.11.2014 року та рахунку ОФ від 15.11.2014 року відповідач у справі ОСОБА_2 оплатила ритуальні послуги по похованню ОСОБА_3 в сумі 3400 грн., а також поминальний обід за ОСОБА_3 в сумі 3000 грн. відповідно. (а.с. 29).
У цьому зв'язку судом не приймаються до уваги доводи позивача у справі з посиланням на квитанцію до прибуткового касового ордеру №976 від 14.11.2014 року про те, що саме він оплатив послуги по похованню ОСОБА_3 в сумі 3700 грн., оскільки згідно письмових пояснень ОСОБА_13 (який є ФОП та саме він надавав послуги по похованню), що містяться в матеріалах справи, вказану квитанцію ним було надано позивачу у зв'язку з тим, що позивач його обманув, що оригінал квитанції було втрачено. Оригінал квитанції № 1071 виписаний на ОСОБА_2, яка і була замовником ритуальних послуг (оплатила їх), та саме цю квитанцію він просить вважати дійсною. (а.с. 52).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її майно.
В судовому засіданні досліджено спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_3, яка заведена 26.11.2014 року Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою (а.с. 64-92).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що 26.11.2014 року сестра померлої матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3А.(а.с. 64).
19.03.2015 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3.
На час розгляду судом даної цивільної справи судом встановлено, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалось.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю в період з вересня 2009 року до часу смерті ОСОБА_3, тобто до 14.11.2015 року, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Визнаючи вказаний факт суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_12, та ОСОБА_8, які також узгоджуються з актом від 10.02.2015 року, складеним мешканцями будинку № 15 по вул. Стельмаха в м. Вінниці. Вказані свідки не перебувають у родинних відносинах а ні з позивачем а ні з відповідачем (а ні між собою), вони є незацікавленими а тому саме їх покази суд приймає до уваги.
В цій частині покази інших свідків (ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_11В.) в частині повідомлення часу початку спільного проживання позивача з померлою з листопада 2009 року до уваги судом не приймаються, оскільки вони входять в пряму суперечність актом, складеним сусідами померлої від 10.02.2015 року, а також ці покази не містять чіткої дати початку перебігу часу спільного проживання. Окрім того, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебувають у родинних відносинах з відповідачем у справі. Інших доказів, окрім як показів свідків та наведеного вище акту суду на підтвердження цієї обставини сторонами по справі не представлено.
За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).
Згідно з ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини, що встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 в силу приписів ст. 1264 ЦК України має право на спадкування за законом після ОСОБА_3 у четверту чергу, тобто за умови відсутності спадкоємців попередніх черг. Оскільки дане право позивача визначено законом, позовні вимоги в частині визнання його спадкоємцем четвертої черги задоволенню не підлягають.
Статтею 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3, позивач посилався на те, що вартість спірної квартири була значно збільшена за рахунок того, що він за свої кошти, а також своєю працею зробив ремонт у квартирі, у зв'язку з чим він вважає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 62 СК України вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених зазначеною нормою правил збільшення вартості майна слід встановити, що внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
В матеріалах справи міститься кредитний договір, укладений 14.11.2013 року ОСОБА_1 з ПАТ «ВТБ Банк», відповідно до якого позивач отримав у банку кредит в розмірі 30000 грн. на споживчі потреби в інтересах сім'ї (а.с. 16, 17). Проте позивачем не надано доказів того, що вказані кошти були витрачені саме на здійснення ремонту у квартирі.
Крім того, позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував придбання відповідних матеріалів для ремонту, їх вартості, вартості та обсягу виконаних робіт, істотності їх у ціні по відношенню до вартості квартири на час проведення даних робіт.
З показів свідків, що допитані в судовому засіданні вбачається, що фактично під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ними був частково проведений поточний ремонт, який не був пов'язаний з переплануванням, заміною інженерних комунікацій, дверей, вікон тощо. За таких обставин твердження позивача про те, що спірна квартира внаслідок ремонту істотно збільшилась у своїй вартості є необґрунтованим та не підтверджується жодним належним і допустимим доказом.
Суд відповідно до ст. 10 ЦПК України роз'яснив позивачу його право клопотати про проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості спірної квартири після проведення ремонту та порівняння її з вартістю в стані, що існував до ремонту.
Позивач 08.12.2015 року вніс на розгляд суду клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи, на вирішення якої ухвалою суду від 08.12.2015 року вирішено поставити наступні запитання: 1. Яка ринкова (дійсна) вартість квартири АДРЕСА_3, станом на момент проведення експертизи, з врахуванням поліпшень та ремонтно - будівельних робіт, які були здійснені, як вказує позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в 2013 - 2014 роках? 2. Яка ринкова (дійсна) вартість квартири АДРЕСА_3, станом на момент проведення експертизи, без врахуванням поліпшень та ремонтно - будівельних робіт, які були здійснені, як вказує позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в 2013 - 2014 роках? 3. Як вплинули поліпшення та ремонтно - будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_3 на ринкову вартість цієї квартири ? 4. Яку ринкову вартість становила квартира АДРЕСА_3, станом на січень місяць 2010 року без урахування будь - яких ремонтних робіт та поліпшень, що проводились після вказаної дати ? 5. Яка сума грошових коштів затрачена на ремонтно - будівельні роботи (невід'ємні поліпшення) квартири АДРЕСА_3 з початку 2013 року по листопад 2014 року, по цінам на роботи та матеріали, що існували станом на час проведення таких робіт ?6. Чи проводилось в 2013 - 2014 роках будь - яке перепланування в квартирі АДРЕСА_3, та в чому воно полягало, якщо таке мало місце?
Обов'язок з оплати призначеної експертизи покладено на позивача. Також ухвалою суду позивачу роз'яснено, що згідно ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
15.01.2016 року до суду надійшло клопотання директора ТОВ «Подільський центр судових експертиз» про оплату експертних послуг, копія якого судом 16.01.2016 року надіслана ОСОБА_1 (а.с. 156).
Вказаний лист суду про необхідність оплати експертизи ОСОБА_1 отримано 22.01.2016 року. (а.с. 159).
Станом на 29.02.2016 року позивач у справі ОСОБА_1 не провів оплату експертних послуг, що обумовило повернення матеріалів цивільної справи № 127/13771/15 - ц та інвентарної справи на адресу суду. (а.с. 160).
Враховуючи наведені обставини, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 146 ЦПК України суд визнає, що позивач ОСОБА_1 умисно та свідомо ухилився від проведення експертизи, а тому, враховуючи те, яке для нього ця експертиза має значення суд відмовляє у визнанні факту здійснення позивачем істотних невід»ємлювальних покращень у спірній квартирі.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту істотного поліпшення майна за рахунок та участі позивача і визнання квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід відмовити.
Зважаючи на відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги, також необхідно відмовити й у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 ідеальної частки вищевказаної квартири та виключення її зі спадкової маси, оскільки дана позовна вимога є похідною від попередньої.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 243,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 62, 74 СК України, ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1258, 1264 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212 - 215, 218, 256 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку в спільному сумісному майні - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без реєстрації шлюбу в період з вересня 2009 року по 14.11.2014 року.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на корись ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу на протязі 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: