ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 квітня 2016 року № 826/20875/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу речового майна згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015 на загальну суму 13 340,86грн. та зобов'язання відповідача видати позивачу речове майно згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015 або виплатити суму 13 340,86грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невидачі позивачеві речового майна згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015 на загальну суму 13 340,86грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Суд, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Згідно витягу з наказу директора Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 15.05.2015р. №77 старшого прапорщика ОСОБА_1 , техніка відділу запасу програм та обробки інформації Центральної телерадіостудії Міноборони України, звільненого наказом (по особовому складу) від 28.04.2015р. №26-РС у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї статті з правом носіння військової форми одягу, з 15.05.2015р. виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату.
В довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015р. «Про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас старшого прапорщика ОСОБА_1 » зазначено ціни за одиницю предметів речового майна у кількості 33 предмети на загальну суму 13 340,86грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі належного йому речового майна згідно переліку, зазначеного у довідці, у результаті чого виникла заборгованість за предмети форменого обмундирування у кількості 33 предмети на суму 13 340,86грн.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлюються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. №2011-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції від 17 лютого 2000 року) визначалось, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 лютого 2000 року №1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.
Отже, з часу набрання чинності Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” виплату грошової компенсації замість неотриманого речового майна було призупинено.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 04 грудня 2012 року (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28332532).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 03 листопада 2006 року №328-V, який набрав чинності 01 січня 2007 року, доповнено Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлювалось, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (далі по тексту - Положення).
Пунктом 27 Положення передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
У відповідності до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 зокрема передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено вище, позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі пункту “б” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 15 травня 2015 року згідно з наказом директора Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 15.05.2015р. №77.
Разом з тим, згідно довідки від 14.05.2015р. №55/121-2015р. «Про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас старшого прапорщика ОСОБА_1 » заборгованість перед позивачем за не отримане речове майно складає 33 предмети на загальну суму 13 340,86грн.
З аналізу вказаних правових норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на забезпечення речовим майном та про необхідність зобов'язання відповідача видати позивачу речове майно згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015р. на суму 13 340,86грн.
При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України призупинено виплату грошової компенсації замість не отриманого речового майна, а не забезпечення речовим майном взагалі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року №К/800/26698/14.
За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі позивачу речового майна згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015 на загальну суму 13 340,86грн. та зобов'язання відповідача видати позивачу речове майно згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015 підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються нормативно та документально.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не надання речового майно, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому з огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 речового майна згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015р. на загальну суму 13 340,86грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 речове майно згідно переліку, зазначеного в довідці від 14.05.2015р. №55/121-2015р. на суму 13 340,86грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко