Справа: № 697/393/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Русаков Г.С.,
Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
06 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити пенсійні виплати, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Відповідач) у якому просила визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати виплатити заборгованість пенсійних виплат починаючи з 01.04.2015.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно із ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 23.07.2013 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Починаючи з 01.04.2015 позивач працювала на посаді, на яку поширюється дія Закону України «Про державну службу», тобто була працюючим пенсіонером.
У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, ОСОБА_2, як пенсіонеру, яка працює на посаді державного службовця, призупинено з 01.04.2015 виплату пенсії.
22.02.2016 ОСОБА_2 звернулася до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою про поновлення їй виплати пенсії.
22.02.2016 листом № 55/Д-10 відповідач надав відповідь на вищезазначену заяву, в якій зазначив, що з урахуванням приписів ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обґрунтованими є дії пенсійного органу щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.04.2015, а тому підстави виплати пенсії починаючи з 01.06.2015 відсутні (а.с.5-6).
Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 не був прийнятий, внаслідок чого, з 01.06.2015 втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсії за цим Законом не можуть призначатися.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує зазначений висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закону № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
З 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 р. (далі по тексту - Закон № 213).
Згідно п.12 Закону № 213 внесено зміни до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058).
Зокрема, пп. 2 вказаного п. 12 Закону № 213 внесені зміни - абзац другий частини першої статті 47 Закону № 1058 замінено п'ятьма абзацами такого змісту:
«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З 01.01.2016 пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення».
Також, відповідно до п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.
Пунктом 4 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 визначено, що Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.
Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» та інших спеціальних законів, зазначених вище.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно станом на 01.04.2015 займала посаду державного службовця, яка у майбутньому (при наявності достатнього стажу) давала б їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно з Законом № 1058, виплачуватись не повинна.
Проте, як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу».
На виконання вказаного п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був.
У зв'язку з вищезазначеним, з 1 червня 2015 втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом також не можуть призначатися.
В наслідок вказаних обставин, особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія може призначатися лише відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, з 01.06.2015 позивач перестала бути особою, якій у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2015 було призупинено виплату пенсії, отже, відпали підстави для застосування даної норми закону, а відповідно виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для невиплати позивачу пенсії, оскільки, з 01.06.2015 посада на якій працює позивач не дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому у відповідача відсутні підстави застосовувати до позивача положення ст. 47 Закону № 1058.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 повинна бути відновлена виплата пенсії, а дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати позивачу пенсії є протиправними. Порушені пенсійні права позивача підлягають судовому захисту шляхом покладення на відповідача обов'язку відновити виплату позивачу пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги починаючи з 01.06.2015 не підлягають задоволенню входячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до суду з даним позовом 23.02.2016, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законних інтересів.
Крім того, позивач не порушувала питання про поновлення пропущеного строку та не надала суду доказів поважності причин пропуску строку, а тому позовні вимоги в частині з 01.06.2015 по 23.08.2015 необхідно залишити без розгляду.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 183-2 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити пенсійні виплати, за період з 01.06.2015 по 23.08.2015 року залишити без розгляду.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити пенсійні виплати - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 24.08.2015.
Зобов'язати Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 24.08.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривну двадцять копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Карпушова О.В.
Епель О.В.