21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
18 квітня 2007 р. Справа № 9/136-07
Суддя господарського суду Балтак О.О.
при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,21100, вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця
до:Приватного підприємства "Джерело", 21100, вул. Пирогова,3, м. Вінниця
про стягнення 23 444,76 грн.
Представники :
позивача : Філіпова Л.Т.-представник за довіреністю
відповідача : Гук Т.Г.-представник за довіреністю
Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства "Джерело" заборгованості в розмірі 23444 грн. 76 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідач у відзиві № 47 від 05.03.2007р. проти позову заперечує, зазначає, що ПП "Джерело" звітами форми №3-ПН повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для можливого працевлаштування інвалідів за професіями: юрист, секретар, оператор АЗС, продавець, прибиральник тощо. Крім того, згідно звіту форми № 10-ПІ за 2005р., на підприємстві було створене одне робоче місце для інваліда. Таким чином, відповідач вважає, що ним не порушено норми ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а тому в позові просить відмовити.
Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Стаття 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 5 робочих місць.
Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідачем було створено 1 робоче місце для інвалідів. Водночас, з матеріалів справи, вбачається, що відповідач подавав звіти з січня по листопад 2005 року про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках для працевлаштування інвалідів .
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 314 від 03.05.95 (зі змінами), "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314, на підприємстві лежить обов'язок надання інформації органам працевлаштування інвалідів про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а саме: місцевому центру зайнятості, місцевому органу соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пункти 5, 14 Положення), а працевлаштування інвалідів повинне здійснюватися державною службою зайнятості, органами міністерства соціального захисту населення, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей і професійних навиків відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії (пункти 10, 11, 12, 13 Положення).
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів позивач звертався до Ленінського районного центру зайнятості (№01-08/439 від 20.04.2006р.) з клопотанням надати інформацію про те, чи звертався відповідач до Ленінського районного центру зайнятості з проханням здійснити працевлаштування інвалідів у 2005 році та чи здійснював центр зайнятості працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача. Проте, приватне підприємства "Джерело" за юридичною адресою знаходиться в Замостянському районі м. Вінниці, а тому відповідач звертався із звітами форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Лівобережного центру зайнятості м. Вінниці.
Однак, протягом 2005 року працевлаштування інвалідів Лівобережним центром зайнятості м. Вінниці не здійснювалось через відсутність на обліку зазначеної категорії громадян, а тому створити робочі місця для інвалідів підприємство не мало змоги.
Наведене свідчить про те, що відповідачем було забезпечено норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
В позові відмовити
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Балтак О.О.
Постанова складена в повному обсязі та підписана 19.04.2007