30 березня 2016 року Житомир справа № 806/5240/15
категорія 4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Черняхович І.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_3 про стягнення 37148,15 грн.,-
встановив:
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренко звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 37148,15 грн. за відшкодування витрат, пов'язаних з проходженням публічної служби. В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 з 01.08.2009 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренко. Відповідно до договору від 10.08.2009 після закінчення навчання ОСОБА_3 зобов'язаний прибути до місця призначення і відпрацювати не менше трьох років. Однак, відповідач 18.09.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України. За таких обставин, 07.10.2015 на адресу відповідача було направлено лист № 1958 з пропозицією відшкодувати витрати, пов'язані з проходженням публічної служби. Проте, ОСОБА_3 відмовився в добровільному порядку відшкодувати Луганському державному університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренко витрати пов'язанні з проходженням публічної служби. Відтак, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заяву № 387 від 24.03.2016, в якій просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та справу слухати за відсутності представника.
Відповідач у судове засідання не прибув, надав суду заяву від 30.03.2016, в якій просив справу слухати у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення у справі, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Встановлено, що наказом № 157 о/с від 01.08.2009 Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка з 03.08.2009 ОСОБА_3 зараховано курсантом першого курсу на денну форму навчання за рахунок державного бюджету терміном на 4 роки за освітньо - кваліфікаційним рівнем "бакалавр", прийнято на службу до органів внутрішніх справ України з присвоєнням першого спеціального звання "рядовий міліції" (а.с. 45).
10.08.2009 між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 48 - 49).
В подальшому наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка № 87 о/с від 04.07.2013 відповідача відряджено для подальшого проходження служби до УМВС України в Житомирській області з 07.07.2013, що підтверджується витягом з наказу (а.с. 46).
ОСОБА_3 проходив службу в Житомирському районному відділі УМВС України в Житомирській області. Однак, наказом УМВС України в Житомирській області № 257 о/с від 18.09.2015 звільнений з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни). Вислуга років відповідно до зазначеного наказу становить - 06 років 01 місяць 15 днів (витяг з наказу № 257 о/с від 18.09.2015 а.с. 47). Наказ про звільнення ОСОБА_3 не оскаржувався.
У зв'язку із звільненням відповідача Луганським державним університетом внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка було листом № 1958 від 07.10.2015 повідомлено ОСОБА_3 про необхідність відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі в сумі 37148,15 грн. та надано розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 в період з 03.08.2009 по 06.07.2013 (а.с. 51).
В судовому засідання 14.03.2016 ОСОБА_3 заперечував проти наданого розрахунку, однак документального обґрунтована своїх заперечень не надав. Натомість, судом безспірно встановлено, що відповідач відповідно до умов договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (Згідно із типовим договором затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2007 № 150, далі - Договір) зобов'язаний відпрацювати в органах внутрішніх справ України протягом 3 років, а у разі звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати.
Приписами абзацу 4, 6 статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990, № 565 - XII в редакції, яка діяла на момент вчинення правочинну та звільнення відповідача з органів внутрішніх справ, передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Статтею 269 Цивільного кодексу України ВР України, від 16.01.2003, № 435 - IV, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 2.3.5 Договору, встановлено, після закінчення навчання особа повинна прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
Приписами пункту 2.3.6. передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Аналізуючи вказані обставини та відповідні норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору на підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Відтак, вимога позивача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням відповідача, підлягає задоволенню.
Керуючись статями 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (рахунок № 31252222103202 в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, ЄДРПОУ 08682387) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в загальній сумі 37 148,15 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок вісім грн. п'ятнадцять коп.).
Стягнути с Державного бюджету України на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка сплачений судовий збір в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн.).
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович