Справа № 802/3745/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
05 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,
секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2,
представника Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Данильченка Віталія Вікторовича,
представника Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - Жолинської Валентини Валеріївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
06 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких в свою чергу: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог до Департаменту, а ОСОБА_2 просить суд змінити постанову Вінницького окружного адміністративного суду шляхом її доповнення, а саме визнати бездіяльність з боку Міністерства юстиції України у відсутності контролю і координації дій при виконані рішення Європейського суду від 17.07.2014 року неправомірною та зобов'язати Міністерство юстиції України негайно забезпечити виконання рішення Європейського суду від 17.07.2014 року, в невиконаній його частині, на час ухвалення рішення.
Мотивами апеляційних скарг осіб, які їх подали, зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні 05 квітня 2016 року просив суд апеляційної інстанції задовольнити його апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив задовольнити їх апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення скарги ОСОБА_2
Представник Міністерства юстиції України заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив суду залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини підтримала апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просила суд її задовольнити, щодо задоволення скарги ОСОБА_2 заперечувала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" (а.с.5-6, т.1) (далі - рішення Європейського суду), яким постановлено, що у справах, наведених у додатку 1 до рішення:
було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
було порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.
З зазначеного встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" має бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вказане рішення Європейського суду виконано частково, а саме:
- на користь ОСОБА_2 Міністерством юстиції України перераховано кошти у сумі 32 603,10 грн. (еквівалент 2000 євро), що підтверджується платіжним дорученням №7141 від 02.10.2014 р.;
- по рішенню Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р. № 2-160/07 перераховано заборгованість у сумі 6 377,68 грн.;
- по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р. № 2-3039/06 перераховано 3 528,30 грн.;
- по рішенню Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р. перераховано заборгованість у сумі 2 481,30 грн.
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. виконано в частині видання наказу про звільнення в 2013 р. та трудової книжки. В частині проведення повного розрахунку (зарплата, компенсація за відпустку) - не виконано.
Вищезазначене також встановлено постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. у справі № 802/2468/15-а, яка станом на 10.11.2015 року набрала законної сили (а.с.233-234, т.1).
Отже, фактично даний спір виник в зв'язку з невиконанням рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. в частині невиконання рішення національного суду, а саме: Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004 р. стосовно проведення повного розрахунку (зарплата, компенсація за відпустку).
На думку позивача, координацію та контроль за виконанням рішення Європейського суду має здійснювати саме Міністерство юстиції України та Департамент Державної виконавчої служби Мінюсту України, які такий обов'язок не виконали, що і стало підставою для звернення з цим позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Постановою вищевказаного суду від 27 січня 2016 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Вказані спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законами України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606- XIV), Конвенцією про захист прав та основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 р.), Постановою КМУ від 31.05.2006 року № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"" (далі - Постанова № 784), Указом Президента України "Про Державну виконавчу службу України".
Щодо апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В розумінні статті 1 Закону № 3477-IV, рішення - це:
а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
Органом представництва, згідно визначення, наведеного у цій же нормі - визначено орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.
В свою чергу, відповідно до пункту 1 Постанови №784, на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї ж Постанови установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 р, (далі - Положення №784), основними завданнями Уповноваженої особи є координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Водночас, згідно підпункту 7-1 пункту 5 цього ж Положення, Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід'ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 3477-IV, порядок виконання Рішення ЄСПЛ визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Так, відповідно до частини шостої статті 83 Закону № 606-XIV, контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби.
Згідно, пункту 3.10 Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №1134/к від 16.04.2015 року, до основних функцій Департаменту, крім іншого, відноситься організація та контроль роботи державних виконавців, вжиття заходів щодо її поліпшення, здійснення керівництва та проведення перевірки діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.
Як встановлено судом першої інстанції при досліджені матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду від 17.07.2014 року було встановлено відсутність будь-яких документів, що свідчили б про здійснення контролю Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за виконанням рішення Європейського суду та, відповідно, виконання вимог Закону № 606- XIV в цій частині.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вимоги заявлені представником Департаменту в поданій скарзі стосуються порядку виконання судового рішення (механізму виконання рішення), тоді як позивачем оскаржується не бездіяльність даного органу щодо такого виконання, а бездіяльність щодо нездійснення контролю за таким виконанням.
Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд за ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог ст. 71 КАС України, апелянтом (Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) не доведено, а в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження обґрунтованості вимог заявлених в апеляційній скарзі.
На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав визнання протиправною бездіяльності Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю пов'язаних з виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною, у зв'язку з чим, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для зобов'язання даного відповідача здійснити заходи щодо контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.
Щодо вимог зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Зі змісту поданої позивачем скарги вбачається наявність необхідності визнання протиправною бездіяльність з боку Міністерства юстиції України щодо не здійснення заходів координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України".
Колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів та законодавчої бази, не вбачає наявності підстав для визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення координації та контролю за виконанням рішення ЄСПЛ, оскільки чинне законодавство такий обов'язок покладає на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що було зазначено вище.
Разом з вищенаведеною вимогою апелянт ОСОБА_2 також зазначає про стягнення справедливої сатисфакції шляхом відшкодування моральної шкоди солідарно з відповідачів.
З огляду на вказане колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
У вимозі про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, підстави (причини) в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно особі, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Так, заявляючи вищезазначену вимогу апелянт жодним чином її не обґрунтовує та не надає будь-яких доказів в розумінні ст.ст. 69-70 КАС України, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість та безпідставність даної вимоги.
Проаналізувавши доводи апелянта (ОСОБА_2) та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 08 квітня 2016 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.