Справа № 674/1789/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Артемчук В.М.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
06 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про накладення адмінстративного стягнення,
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 грудня 2015 р. №2713/20909/15.
Відповідно до постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08.02.2016 року вказаний позов задоволено: скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 2713/20909/15 від 04 грудня 2015 року Львівської митниці митниці Державної фіскальної служби України про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 04 грудня 2015 р. заступником начальника Львівської митниці ДФС винесено постанову № 2713/20909/15 у справі про порушення митних правил відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст.470 Митного кодексу України, а саме за те, що позивач не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення і перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, терміном більш ніж на десять діб і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 8 500 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про порушення митних правил № 2713/20909/15 від 12 листопада 2015 року, в якому зазначено, що в ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор -2006» та ЄАІС ДМС України було наявне орієнтування Чернівецької митниці ДФС № 11/3-21-1 /3789-ЕП від 22.04.2013 щодо не вивезення даним громадянином автомобіля марки «Пежо 505», який був ввезений 07.04.2013 року без письмового декларування та сплатив сіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб. Одночасно було встановлено відсутність інформації про вивезення з митної території вказаного автомобіля станом на 12.11.2015 р.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Так, ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Відповідно до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, в суді першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що автомобіль «Пежо 505» 1986 року випуску позивачу належав на праві власності, не був призначений для ввезення як товар, а використовувався позивачем виключно як засіб пересування, в особистих цілях, а мета в'їзду позивача в Україну не була пов'язаною із метою, зазначеною у ст. 90, ст.93 ч.1 п.2 МК України, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на автомобіль, яке видано позивачу в м.Щецині Польща 15.02.2013 року, договором купівлі-продажу автомобіля від 06.11.2012 року, укладеного в Польщі. У м. Щецин було зареєстровано автомобіль «Пежо - 505», р/н ZS5376V, на якому позивач і пересувався.
В силу п.60 ст.4 МК України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Крім того встановлено, що позивач, будучи громадянином України і зареєстрованим за місцем проживання у м.Дунаївцях, в той же час є зареєстрованим у м. Щецин, Польша, де він і працює, будучи пенсіонером по інвалідності, проживає, маючи карту Поляка.
В квітні 2013 року позивач їхав в м. Дунаївці Хмельницької області, де проживала його матір похилого віку і смертельно хвора сестра, до яких він і їздив систематично з Польщі. Саме це було основною метою поїздок в Україну. Метою ж тимчасового ввезення позивачем свого авто було його використання як засобу пересування у період перебування в м. Дунаївцях разом із батьками.
Дані обставини підтверджуються наступними доказами: картою поляка, довідкою про реєстрацію місця проживання у Щецині, свідоцтвом реєстрації там же автомобіля «Пежо - 505», закордонним паспортом, свідоцтвами про смерть матері і сестри позивача, пенсійним посвідченням інваліда 2-ї групи.
За змістом ч. 1 ст. 381 МК України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисне або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободу громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правилами ст.10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Так встановлено, що позивач в ніч з 7 на 8 квітня 2013 p., між першою і третьою годинами ночі, їдучи на автомобілі «Пежо - 505» з Чернівецької митниці в м.Дунаївці, на аварійному в той час мосту через Дністер між с.Атаки та с. Жванець, провалився між опорами моста і автомобіль було зруйновано, після чого він ще й загорівся, що підтверджується актами дослідження технічного стану від 09.04.2015 р., згідно висновків яких автомобіль не придатний для експлуатації та відновленню не підлягає, фото таблицями до висновків, на яких видно, що автомобіль повністю згорів.
Про дані обставини позивач повідомляв Львівську митницю, коли переїжджав митницю, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті.
Однак, як видно з постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то дані обставини не досліджувалися митницею і не були взяті до уваги.
Вимогами ст. 192 МК України визначено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний, зокрема, терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
При цьому, ч. 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною 3 статті 469, статтею 470, частиною 3 статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст.268 цього кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Водночас, відповідно до п.5 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом МінФін України від 31.05.12 р. № 657 (далі-Порядок №657) якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Тобто, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Враховуючи викладене, строки транзитного перевезення транспортного засобу та письмового повідомлення відповідача про ці обставини, були порушені без наявності умислу позивача, а в наслідок аварії (знищення автомобіля).
Отже, оскаржена постанова винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил, зокрема, при розгляді справи працівниками Львівської митниці не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, не перевірено належним чином чи дійсно позивач умисно вчинив адміністративне правопорушення, оскільки вказане спростовується поданими ним документами. Відтак, позивач не міг забезпечити вчасного перетину автомобілем державного кордону, що виключає його адміністративну відповідальність за це.
Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.