Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Л.О.
06 квітня 2016 рокусправа № 808/3355/15
приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети "Правда", 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., з участю представника позивача - Поповських О.С., представника відповідача - Юлдашева А.А., прокурора - Кравченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі №808/3355/15 за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Міські теплові мережі", за участю - Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -
Казенне підприємство "Науково - виробничий комплекс "Іскра" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Міські теплові мережі" (далі - третя особа), за участю Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив: визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, винесені відносно КП "НВК "Іскра" від 16.06.2015 року ВП №39787578 про стягнення з Казенного підприємства "НВК "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421 грн. 16 коп. та від 18.06.2015 року ВП № 47911784 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 16.06.2015 року ВП №39787578 про стягнення з КП "НВК "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421 грн. 16 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 30.10.2012 року у позивача перед третьою особою існувала заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 2 740 100 грн. 49 кой. та 54 833 грн. 06 коп. судового збору. 30.10.2012 року набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213-VІ від 06.09.2012 (надалі - Закон № 5213), який визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу), який встановлює підстави для припинення зобов'язання, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу ст.2 наведеного Закону відповідно до ст. 598 ЦК України. Отже, в даному випадку, зобов'язання КП "НВК "Іскра" перед Концерном "МТМ" припинено в повному обсязі Законом №5213. Крім того, фактом підтвердження виконання Концерном "МТМ" вимог Закону № 5213 щодо списання заборгованості КП "НВК "Іскра" є його письмова заява від 18.06.2015 року №3009/27 до ДВС про повернення без виконання наказу №5009/2849/12, виданого 28.09.2012 року господарським судом Запорізької області. Враховуючи те, що заборгованість по наказу № 5009/2849/12 списана в повному обсязі згідно вимог Закону № 5213, то виконавчий збір стягуватися з КП "НВК "Іскра" не повинен.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, винесені відносно Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра":
- від 16.06.2015 ВП №39787578 про стягнення з Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421 грн. 16 коп.
- від 18.06.2015 ВП № 47911784 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 16.06.2015 ВП №39787578 про стягнення з Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421 грн. 16 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" судовий збір у розмірі 487, 20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість постанови та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що виконавче провадження №39787578 з примусового виконання наказу №5009/2849/12, виданого 28.09.2012 року господарським судом Запорізької області, було відкрито на підставі заяви Концерну "МТМ", про що державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби в порядку ст.ст.19, 20, 25 ЗУ "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39787578 від 06.09.2013 року.
В заяві про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2013 року стягувач повідомив, що боржником сплачено лише 721,99 грн. основного боргу.
Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк для самостійного виконання до 13.09.2013 року. В строк, встановлений для самостійного виконання зазначеного наказу господарського суду Запорізької області, боржником не виконано вимоги щодо сплати заборгованості.
У зв'язку із зазначеним та відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 39787578 від 16.06.2015 року на суму 279 421,16 грн., яка була вручена під підпис представнику боржника.
18.06.2015 на адресу відділу надійшла заява Концерну «Міські теплові мережі», в якій стягував в порядку п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» просив повернути наказ №5009/2849/12 виданий 28.09.2012 року господарським судом Запорізької області - без виконання, на підставі якої виконавче провадження завершено, про що винесено постанову від 18.06.2015 року та виконавчий документ направлено на адресу стягувача.
У зв'язку з непогашенням в самостійному порядку боржником до державного бюджету заборгованості за виконавчим збором, 18.06.2015 року державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору №39787578 від 16.06.2015 ркоу на суму 279 421,16 грн. винесена в окреме виконавче провадження та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №47911784 від 18.06.2015 року.
Вважає, що порушень державним виконавцем вимог закону під час винесення постанови про стягнення з борника виконавчого збору не було, а тому підстав для скасування оскаржуваних постанов немає.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Третя особа до суду не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс " Іскра" (далі - КП "НВК "Іскра") зареєстровано в якості юридичної особи, заснованого на державній формі власності, яке Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" віднесено до переліку таких підприємств.
КП "НВК "Іскра" створене за рішенням Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 року №527р та наказом Міністерства промислової політики України від 15.10.2003 року №418 та згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Перелік державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" входить до складу останнього. Державний концерн "Укроборонпром" утворений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.09.2012 року по справі №5009/2849/12 задоволено позов Концерну "МТМ", стягнуто з КП "НВК "Іскра" на користь Концерну "МТМ" 2 740 100 грн. 49 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію та 54 833 грн. 06 коп. судового збору, всього 2 794 933,55 грн.
28.09.2012 року господарським судом Запорізької області видано наказ №5009/2849/12 про примусове виконання зазначеного рішення суду (а.с.107).
05.11.2012 року між КП "НВК "Іскра" та Концерном "МТМ" був підписаний та погоджений учасниками процедури списання, а саме "Акт звіряння щодо обсягу дебіторської та/або кредиторської заборгованості за теплову енергію, що утворилася на 01.09.2012 року та не погашена станом на 30.10.2012 року" від 05.11.2012 року (далі - Акт звіряння).
У зв'язку із підписанням Акту звіряння, КП "НВК "Іскра" звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання наказу №5009/2849/12, виданого господарським судом Запорізької області 28.09.2012 року, яким зобов'язано судом стягнути з КП "НВК "Іскра", на користь Концерну "МТМ", в особі філії Концерну "МТМ" Шевченківського району м. Запоріжжя 2 740 100 грн. 49 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію та 54 833 грн. 06 коп. судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
На підставі заяви Концерну «Міські теплові мережі» за вих.7790/09-3 від 03.09.2013 року (а.с.105) державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції постановою від 06.09.2013 року відкрито виконавче провадження №39787578 (а.с.109) з виконання вищезазначеного наказу та надано позивачу строк для добровільного виконання наказу до 13.09.2013 року.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2013 року по справі №5009/2849/12 у задоволенні заяви КП "НВК "Іскра" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено у повному обсязі.
На підставі постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про прийняття до виконання ВП № 39787578 від 17.02.2014 року та постанову про приєднання ВП № 39787578 до зведеного ВП №35067759. (а.с.112-113)
04.03.2014 року постановою Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України залишено без задоволення, а ухвалу - без змін.
21.05.2014 року ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України було повернуто без розгляду.
В строк, встановлений для самостійного виконання наказу господарського суду Запорізької області №5009/2849/12 наказ виконано не було.
16.06.2015 року головним державним виконавецем ДВС Юлдашевим А.А. відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадженя» винесено постанову №39787578 про стягнення з КП "НВК "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421,16 грн.
18.06.2015 року головним державним виконавцем Юлдашевим А.А. на підставі заяви стягувача від 18.06.2015 року №3009/27 винесено постанову № 39787578 про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно з п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому постанова про стягнення з КП "НВК "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421,16 грн. виділена в окреме провадження.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2015 року було прийнято касаційну скаргу Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інетерсах держави в особі Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справі №5009/2849/12 та призначено її до розгляду на 22.10.2015 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 року по справі №5009/2849/12, касаційну скаргу Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі КП "НВК "Іскра" задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року у справі №5009/2849/12 про стягнення з КП "НВК "Іскра" на користь Концерну "МТМ" 2 740100,49 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію. В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справі №5009/2849/12 про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу в частині стягнення з КП "НВК "Іскра" на користь Концерну "МТМ" 54 833,06 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню, залишено без змін.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з того, що списання боргу КП "НВК "Іскра" перед Концерном "МТМ" відбулося згідно норм Закону №5213, який набрав чинності 30.10.2012 року та автоматично скасував наказ №5009/2849/12, який підлягав виконанню; оскільки заборгованість по наказу № 5009/2849/12 списана в повному обсязі згідно вимог Закону № 5213, то виконавчий збір стягуватися з КП "НВК "Іскра" не повинен. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з поданням 24.03.2014 року та повторно 19.06.2014 року Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року по справі №5009/2849/12 до Вищого господарського суду України та на підставі поданої до ДВС заяви КП "НВК "Іскра" від 03.04.2014 року головним державним виконавцем ДВС Юлдашевим А.А. було зупинено ВП № 39787578 на підставі п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанцій виходячи з наступного.
Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються зокрема Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону, серед інших, підлягають виконанню державною виконавчою службою також судові накази та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Пунктом 1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Пунктом 1 частини 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Колегією суддів встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2013 року Концерн «Міські теплові мережі» зазначив, що боржник сплатив 721,99 грн. основного боргу та просив відкрити виконавче провадження про примусове виконання рішення, стягнувши з КП "НВК "Іскра" заборгованість у розмірі 2 794 211,56 грн., а тому державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій постановлено стягнути з КП "НВК "Іскра" суму заборгованості у розмірі 2 794 211, 56 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в строк для добровільного виконання наказу до 13.09.2013 року позивачем не було надано державному виконавцю документів підтверджуючих виконання зазначеного документу, а тому на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 16.06.2015 року винесено постанову №39787578 про стягнення з КП "НВК "Іскра" виконавчого збору у розмірі 279 421,16 грн. (10% від суми не сплаченого боргу - 2 794 211,56 грн.).
Суд першої інстанції та позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначили, що у зв'язку з поданням 24.03.2014 року та повторно 19.06.2014 року Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 по справі №5009/2849/12 від 16.06.2014 № 1267вих.-14 до Вищого господарського суду України та на підставі поданої до ДВС заяви КП "НВК "Іскра" від 03.04.2014 № 321/21/90-юр про зупинення виконавчого провадження, головним державним виконавцем ДВС Юлдашевим А.А. було зупинено ВП № 39787578 на підставі п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", проте зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що Вищим господарським судом України у справі №5009/2849/12 касаційну скаргу Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» було прийнято лише 08.10.2015 року, тоді як постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята раніше - 16.06.2015 року.
Подання боржником заяви про зупинення виконавчого провадження без наявних на те підстав не є беззаперечним доказом того, що державним виконавцем було зупинено виконавче провадження до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та не свідчить про виникнення у виконавця обов'язку щодо зупинення виконавчого провадження.
Безпідставними колегія суддів також вважає висновки суду першої інстанції про те, що факт підписання 05.11.2012 року акту звіряння учасниками процедури списання заборгованості, а також подачі касаційної скарги Військовим прокурором Запорізького гарнізону Південного регіону України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 по справі №5009/2849/12, свідчать про передчасність застосування відповідачем п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та сама постанова є передчасною, необґрунтованою, без урахування усіх матеріалів виконавчого провадження та послідовності підстав для закінчення виконавчого провадження з огляду на наступне.
18.06.2015 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулось до відповідача із заявою №3009/27 про повернення виконавчого документа згідно рішення Господарського суду Запорізької області по справі №5009/2849/12 про стягнення з КП "НВК "Іскра" заборгованості в розмірі 2 794 211, 56 грн. без виконання.
В силу приписів Закону України «Про виконавче провадження» звернення з заявою про повернення виконавчого документу без виконання є правом стягувача, а обов'язком державного виконавця в такому випадку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є повернення виконавчого документу, що і було зроблено відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2015 року ВП №39787578 у цій справі не оскаржується, в свою чергу, суд першої інстанції без обґрунтування на те підстав, вийшов за межі позовних вимог та надав юридичну оцінку правомірності прийняття постанови, яка є діючою та визнав її такою, що прийнята передчано.
Висновки суду першої інстанції про те, що списання боргу КП "НВК "Іскра" перед Концерном "МТМ" відбулося згідно норм Закону №5213, який набрав чинності 30.10.2012 року та автоматично скасував наказ №5009/2849/12, який підлягав виконанню не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказ №5009/2849/12 було пред'явлено для виконання 03.09.2013 року на підставі чого 06.09.2013 року відкрито виконавче провадження №39787578. Докази оскарження зазначеної постанови до суду не надані.
Наказ №5009/2849/12 на момент пред'явлення його до виконання був діяючий та лише постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 року його визнано таким, що не підлягає виконанню в частині 2 740 100,49 грн. основного боргу.
Колегія суддів зазначає, що у задоволені заяви Казенного підприємства "Науково виробничий комплекс "Іскра" про визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 54833,06 грн. судового збору Вищий господарський суд України відмовив, тобто наказ в частині стягнення 54 833,06 грн. судового збору є і на данний час чинним та не виконаним в добровільному порядку.
Необгрунтованими колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на п. 4 ч.1 ст. 49 та ч. 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими у разі закінчення виконавчого провадження на підставі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо при цьому виконавчий збір стягнуто не було, він не підлягає подальшому стягненню, з огляду на які суд першої інстанції прийшов до висновків, що у розглядуваному випадку виконавчий збір з боржника не стягується, а оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Виконавче провадження №39787578 не було завершено на підставі п. 4 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а було повернуто згідно з п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" про що винесено постанову від 18.06.2015 року.
Постанову про повернення виконавчого документа від 18.06.2015 року, а також правомірність дій відповідача щодо повернення наказу №5009/2849/12 позивачем не оскаржується, постанова про завершення виконавчого провадження №39787578 на підставі п. 4 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не приймалась, а тому у суду першої інстанції не було підстав до розглядуваних правовідносин застосовувати п. 4 ч.1 ст. 49 та ч. 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у відповідача були наявні підстави для винесення постанови від 16.06.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 279 421, 16 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 16.06.2015 року ВП №39787578, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Отже, при вирішенні спорів пов'язаних з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби відповідачами можуть бути лише органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, у тому числі відділ примусового виконання рішень, який входить до складу державної виконавчої служби, не визначені Законом України "Про виконавче провадження», як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі у якості відповідача.
Аналогічна позиція була викладена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішення, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року №3, Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішення, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем у якості відповідача зазначено Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, проте при вирішенні судом першої інстанції справи по суті не було вирішено витання про заміну первинного відповідача на належного, чим було порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 808/3355/15 за позовом Казенного підприємства " Науково-виробничий комплекс " Іскра " до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Міські теплові мережі" , за участю - Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Казенного підприємства " Науково-виробничий комплекс " Іскра " до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Міські теплові мережі" , за участю - Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06 квітня 2016 року, в повному обсязі постанова складена 08 квітня 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді В.А.Шальєва
Н.А. Олефіренко