Справа № 686/3318/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
05 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій,
В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
31 березня 2016 року (вх.№ 3622/16) від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, позивач є учасником ліквідації Чорнобильської ЧАЕС, віднесений до 1 - ї категорії постраждалих, інвалідом 3-ї групи ( яка пов'язана із ліквідацією наслідків на ЧАЕС) та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.
25 лютого 2011 року позивачу згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду по справі № 2а-1749/2011 було задоволено позов до УПФ України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії. Зокрема, зобов'язано управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі: основної пенсії - не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - не нижче 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 вересня 2010 року. Постанову було звернуто до негайного виконання.
В червні 2011 року виконавче провадження було закінчено в зв'язку з повним фактичним виконанням, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та супровідним листом ВПВР УДВС ГУЮ у Хмельницькій області від 03.02.2015 року за вих. №04.2.13/131 та повернуто оригінал виконавчого листа до суду.
В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до УДВС ГУЮ у Хмельницькій області з заявою про внесення до реєстру постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2011 року по справі № 2а-1749/2011. Заявника 03 листопада 2014 року повідомлено про прийняття до обліку зазначеного рішення, внесення даних про нього до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, за № 45304327.
Листом від 02 грудня 2014 року Управління державної виконавої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області надало позивачу відповідь, що 03 листопада 2014 року прийнято до обліку зазначене рішення, та внесено дані про нього до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, за № 45304327. Також в даному листі відповідач повідомив позивача про те що згідно листа Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 28176/03 від 20.11.2014 рішення Хмельницького міськрайонного суду № 2а-1749/2011 від 25.02.2011 року виконано повністю.
13 січня 2015 року позивач повторно звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Хмельницькій області з вимогою скасувати прийняте рішення від 02.12.2014 року та внести дані до Реєстру, так як вищевказане рішення суду виконано частково. На що 03.02.2015 року за вих. № 04.2-13/131 отримав відмову в здійсненні вказаних дій, з відповідною аргументацією.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач 17 лютого 2015 року звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.02.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до п. 1 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Згідно п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються іменем України і обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.4 ст. 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (із змінами № 3491-VI від 14.06.2011) передбачено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Так, на виконання вищевказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності 23.07.2011.
Разом з тим з 01.01.2012 правове регулювання обчислення розміру пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону № 745 визначено Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та ";Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2012 та 2013 роках норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-XII, застосовуються в порядку та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік та 2013 рік.
Пунктом 6-7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII встановлено, що норми і положення ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII норми і положення статей 50, 54 Закону № 80-VIII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України в своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII; Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" відповідно до положень Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та Закон України "Про соціальний захист дітей війни" визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Відтак, Верховна Рада України, визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечити реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується.
Разом з тим в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункт 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правові актів на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Водночас Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 не передбачено будь-яких змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII.
Однак, Законом України від 31.07.2014 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набув чинності 03.08.2014 "Прикінцеві положення "Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнені п. 6-7, якими встановлено, що норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 03.08.2014 Кабінету Міністрів України надані повноваження визначати розмір виплат основної та додаткової пенсії, передбачений ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даних правовідносинах починаючи з жовтня 2014 мають застосовуватися норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014, а не відповідні норми Закону № 796-XII, і тому ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові № 1210 від 23.11.2011.
Оскільки на час спірних правовідносин бюджетні призначення на виплату пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII, визначених у інших розмірах, ніж ті, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 не передбачені, то відповідачі діяли в межах та спосіб, що передбачені законодавством України.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області відповідно до пункту 12 Порядку № 440 внести дані про рішення Хмельницького міськрайонного суду № 2а-1749/2011 від 25.02.2011 до Реєстру рішень виконання яких гарантується державою як частково виконане на дату першого звернення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
При цьому механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними, визначено Порядком №440.
Згідно п.п. 3, 4 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо надання повідомлення до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду № 2а-1749/2011 від 25.02.2011 року є виконаним в повному обсязі - були вчинені відповідно до норм чинного законодавства та не містять ознак протиправності.
З огляду на викладене, відповідачі як суб'єкти владних повноважень діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто відповідно до статті 19 Конституції України.
Таким чином, зважаючи, на те що суд першої інстанції законно та обґрунтовано застосував у даних правовідносинах вищеперераховані діючі норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях суб'єкта владних повноважень відсутні будь - які ознаки протиправності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.