Номер провадження 2/243/1295/2016
Номер справи 243/2137/16-ц
«08» квітня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Нікіфорової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №19 Слов»янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Відділу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з участю третьої особи - Відділу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області про позбавлення батьківських прав, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_2 з 2001 року вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах.
Від цього цивільного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. Відповідач записаний батьком в Свідоцтві про народження дитини. Фактично їхні подружні відносини припинилися з липня 2009 року.
Оскільки відповідач став ухиляться від матеріального забезпечення дитини, вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівка від 09 вересня 2009 року з відповідача були стягнуті аліменти на її користь на утримання дитини в твердій грошовій сумі 557 гривень до досягнення дитиною повноліття.
Вони з відповідачем стали мешкати за різними адресами.
Вона з сином стала мешкати за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач став мешкати за адресою: АДРЕСА_2.
В березні 2014 року вона звернулася до Калінінського районного суду міста Горлівка з заявою про збільшення розміру аліментів на утримання їхньої сумісної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням суду від 04 квітня 2014 року її позовні вимоги були задоволені. Це рішення суду набуло законної сили відповідно до Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2014 року.
Відповідач злісно ухиляється від участі в утриманні та вихованні дитини. Добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини він не надає, участі в вихованні дитини не приймає, з дитиною не спілкується навіть по телефону.
Свою поведінку відповідач пояснює тим, що у нього на теперішній час друга сім'я, в якій він має трьох неповнолітніх дітей.
Знаючи про те, що з нього утримані аліменти на забезпечення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач жодного разу з лютого 2014 року не зробив переказ грошей так необхідних для дитини.
Знаючи про те, що дитина часто хворіє, відповідач жодного разу не поцікавився станом здоров'я дитини, не знайшов можливості надати дитині допомогу на придбання ліків.
Відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України «Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Їхній сумісний син мешкає разом із нею, та знаходиться на її матеріальному забезпеченні і вихованні. Ця обставина підтверджується Актом Миколаївської міської ради Донецької області від 24 лютого 2016 року.
Згідно характеристики з Миколаївської школи № 3 вбачається, що з дитиною спілкується тільки вона, а батько ОСОБА_2 ніколи в школі не був і ні цікавився питаннями як вчиться його дитина.
Відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться успіхами сина, не турбується про його стан здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
Така поведінка батька по відношенню до малолітньої дитини є свідомим нехтуванням ним своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також якщо являються хронічними алкоголіками чи наркоманами.
Вважає, що вищевикладені факти свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 злісно не виконує своїх батьківських обов'язків відносно своєї дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до чого має бути позбавлений батьківських прав.
Просить суд винести рішення про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_2, , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 08 квітня 2016 року на адресу суду надійшла Заява від позивача, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі, задовольнити її позовні вимоги ( а.с.47).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Керанчук В.Б., який діє на підставі Договору на представництво інтересів у суді першої інстанції по цивільній справі від 15 березня 2016 року ( а.с.17-18) до судового засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 08 квітня 2016 року на адресу суду надійшла Заява від представника позивача, в якій він просить суд розглянути справу без його участі, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( а.с.48).
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з»явився.
У зв'язку з тим, що м. Горлівка Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р., при цьому, з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у т.ч. до/з м. Горлівка (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті УДППЗ "Укрпошта") (а.с.22).
У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:
-юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;
-фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином».
Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Згідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України «Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.»
У відповідності до п.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1437/0/4-14 від 13 жовтня 2014 року « При вирішенні питання про публікацію оголошення про виклик у суд через оголошення в пресі необхідно керуватися, крім Глави 7 Цивільного процесуального кодексу України Порядком визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування) яких невідоме, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 року № 52 ( Порядок), а також Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 1022-р. «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2014 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування) яких невідоме».
Відповідно до п.2 Порядку оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання ( перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків. Таким чином належним повідомленням відповідача буде вважатися його виклик у суд, здійснений одночасно у двох друкованих засобах масової інформації: загальнодержавної та місцевої сфер розповсюдження.
При встановленні регіону, у якому має бути опубліковано відповідне оголошення, необхідно враховувати, що згідно з наведеною нормою Порядку визначальним фактором є не розташування суду, який розглядає справу, а останнє відоме місце проживання ( перебування) на території України відповідача.
Також необхідно зважати на те, що норми ч.9 ст. 74 ЦПК України мають бути застосовані щодо кожного із судових засідань.»
Оголошення у пресі - Газеті «Урядовий кур»єр» про виклик до судового засідання відповідача ОСОБА_2 було опубліковано у Газеті «Урядовий кур»єр» № 60( 5680) від 30 березня 2016 року ( а.с 39-41).
Оголошення у пресі - Газеті « Донбасс» про виклик до судового засідання відповідача ОСОБА_2 було опубліковано у Газеті « Донбасс» від 04 квітня 2016 року ( а.с. 43-44) і тому з 30 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з»явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Представник третьої особи - Відділу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області Калашникова Т.Л. - що діє на підставі Довіреності № 29/01-283 від 21 березня 2016 року ( а.с.26) до судового засідання не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 08 квітня 2016 року від представника третьої особи надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі та винести рішення суду, враховуючи наданий Висновок Відділу опіки та піклування та наявні документи в матеріалах справи ( а.с. 46).
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Відділу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обгрунтованість.
У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України « Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім»ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідач по справі є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
З відповідачем ОСОБА_2 з 2001 року ОСОБА_1 перебувала в фактичних шлюбних відносинах.
Фактично їхні подружні відносини припинилися з липня 2009 року.
Дитина проживає разом з ОСОБА_1, за зазначеною позивачем адресою, знаходиться на її утриманні та вихованні, що підтверджується Актом з місця проживання ( а.с.14).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач став ухиляться від матеріального забезпечення дитини і вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівка від 09 вересня 2009 року з відповідача були стягнуті аліменти на її користь на утримання дитини в твердій грошовій сумі 557 гривень до досягнення дитиною повноліття. ( а.с.9).
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівка від 04 квітня 2014 року, справа № 251/13338/13-ц з відповідача на її користь стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 29 листопада 2013 року і до повноліття ( а.с.10-11). Відповідно до Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2014 року Рішення Калінінського районного суду міста Горлівка від 04 квітня 2014 року набрало законної сили 05 червня 2014 року.(а.с 13).
Рішення суду про стягнення аліментів на дитину знаходиться на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області.
На байдужість відповідача щодо долі дитини, вказує і той факт, що з лютого 2014 року аліменти відповідач не сплачував взагалі.
За місцем свого проживання ОСОБА_1 створила для дитини належні умови для її проживання. У дитини є окрема кімната, окреме спальне місце, місце, де ОСОБА_3 може готувати домашнє завдання, місця, де дитина може гратися, відпочивати, займатися своїми улюбленими захопленнями та уподобаннями. Вказані обставини підтверджуються в суді Актом обстеження умов проживання від 24 лютого 2016 року, який складено робітниками Служби у справах неповнолітніх Слов»янської міської Ради Донецької області ( а.с.27).
За таких обставин, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітнього сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" „Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України."
ОСОБА_3 є малолітнім (а.с.8).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства", кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім"ї мають забезпечуватися на принципах,що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- ухиляються від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини;
Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого І брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В судовому засіданні також встановлено, що за місцем свого проживання мати дитини - позивач по справі ОСОБА_1 створила для дитини належні умови для її проживання. У дитини є окрема кімната, окреме спальне місце, місце, де ОСОБА_3 може готувати домашнє завдання, місця, де дитина може гратися, відпочивати, займатися своїми улюбленими захопленнями та уподобаннями.
Із Довідки Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Словянської міської ради Донецької області № 37 від 09 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, учень 3-Б класу, виховується лише матір'ю, ОСОБА_1. За час навчання ОСОБА_3 в Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3 Словянської міської ради Донецької області, з 01 вересня 2015 року по 12 лютого 2016 року, мати систематично відвідувала батьківські збори у навчальному закладі та підтримувала міцний зв'язок з класним керівником ОСОБА_4. Батько, ОСОБА_2, не приймає участі у виховані дитини (а.с.15).
У суда немає підстав ставити під сумнів характеристику з Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, які були складені директором школи та класним керівником, оскільки вони є особами, які незацікавлені в результатах розгляду справи і факти, викладені в характеристиці належним чином не спростовані.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-Х11, дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту, турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі - батько ОСОБА_3, проживає окремо від своєї дитини. Матеріальну допомогу дитині відповідач не надає, вкрай рідко з ним спілкується, участі у його вихованні не приймає, не цікавиться навчанням сина, його навичками та уподобаннями, його життям, успіхами та труднощами у навчанні, його схильностями та здібностями, не відвідує школу.
Відповідач не виявляє щодо ОСОБА_3 батьківського піклування, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов'язків.
Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:
- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Жодної участі у вихованні сина, відповідач не бере. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, що підтверджено в судовому засіданні об»єктивними доказами.
Тобто, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не бере жодної участі у вихованні сина, жодним чином не цікавиться його життям, не бере ніякої участі в його розвитку та вихованні, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та взагалі не цікавиться життям сина.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Жодного батьківського обов'язку щодо виховання дитини, спілкування з ним та утримання відповідач не виконує.
Так, ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 7,15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини,тощо, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов»язками».
Із Висновку № 29/08 -377 від 06 квітня 2016 року Відділу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав вбачається, що Відділ опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, враховуючи Рішення комісії з питань захисту прав дитини, вважає, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 45).
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
З матеріалів справи не встановлено, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав сприятиме інтересам дитини - ОСОБА_3.
Згідно з частиною шостою ст. 19 СК України, суд може не погодитися з Висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із наданого суду висновку вбачається, що Відділ опіки та піклування вважав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2, на підставі вивчення наданих документів, а також ставлення батька ОСОБА_2 до виконання батьківських обов»язків з виховання і утримання дитини.
З урахуванням цих обставин та встановлених фактів, суд погоджується з Висновком Відділу опіки та піклування Слов»янської міської Ради Донецької області № 29/08 - 377 від 06 квітня 2016 року.
Положенням ч. 1 ст. з Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
Суд вважає, що матеріали справи містять достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню свого сина, оскільки протягом тривалого часу відповідач не проявляє відносно своєї дитини належної турботи та уваги, не приймає участі у його вихованні та утриманні, не піклується про стан його здоров'я та розвитку, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, хоча зобов'язаний це робити та має таку можливість.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
З огляду на ці обставини та на підставі відомостей, які характеризують особу відповідача, його ставлення до дитини, суд вважає доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це сприятиме інтересам дитини.
На підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав обґрунтовані, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов»язками, але, виходячи з інтересів дитини та конкретних обставин справи, суд вважає можливим позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10, 60, 74, 77, 212, 213, 214, 215, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,- суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Відділу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Горлівка Донецької області, який зареєстрований та мешкає за адресою - АДРЕСА_2, відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Головуючий:
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.