Провадження № 2-о/225/154/2016
Справа № 225/2219/16-ц
Головуючий у справі ОСОБА_1
іменем України
07 квітня 2016 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участю:
секретаря Бондарчук Т.І.,
представника заявника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження,
В квітні 2016 року заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_4 народилася 17 квітня 2015 року в м. Харцизьку Донецької області, матір'ю якої є ОСОБА_3.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 квітня 2015 року на тимчасово окупованій території в м. Харцизьку вона народила доньку ОСОБА_4, що на теперішній час проживає разом із нею. На час запліднення, у період вагітності та на дату народження доньки вона також у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Оскільки на той час територія м. Харцизька вже була не підконтрольна Україні, вона отримала лікарське свідоцтво про народження зразку, що використовується на тимчасово окупованій території, з печаткою незаконно створеної установи ДНР, тому є недійсним та не створює правових наслідків. З цих підстав, вона звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області з метою оформлення державної реєстрації народження доньки ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про народження встановленого зразка. Однак, їй було відмовлено в реєстрації народження та видачі свідоцтва про народження, з зазначених вище підстав, а саме що представлені нею документи не підтверджують факт народження дитини. При цьому, їй було роз'яснено право на звернення до суду з заявою про встановлення факту народження.
Вичерпавши всі можливі дії щодо реєстрації народження своєї дитини, змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту народження.
Заявник в судове засідання не з'явилася, її інтереси за довіреністю представляв ОСОБА_2, який в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні. При цьому в судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка у відповідності до вимог ст. 62 ЦПК України. Так він суду показав, що познайомився із ОСОБА_3 через своїх знайомих, яким він надав правову допомогу. За допомогою програми "скайп" через Інтернет він зв'язався з нею. Так, він дізнався, що 17.04.2015 року в м. Харцизьку в міській лікарні ОСОБА_3 народила дитину, дівчину, яку назвала ОСОБА_4. Розмовляючи з нею, він бачив дитину, якій вже на вигляд близько року. Так як вона народила на окупованій території, вимушена була отримати лікарське свідоцтво про народження з печаткою «ДНР» невстановленого зразку. Через спільних знайомих ОСОБА_3 передала йому оригінали документів, для того, щоб він звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на окупованій території з метою отримати свідоцтво про народження дитини, видане органами влади України. Так як на момент народження дитини заявник не перебувала у шлюбі, батьком дитини вона просить записати згідно її слів ОСОБА_5.
Представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву розглянути справу без їх участі, тому суд розглядав справу без їх участі на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши показання представника заявника, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Як вбачається з копії паспорта громадянка України ОСОБА_3 народилася 11 серпня 1991 року, є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1, та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н. МеталургівАДРЕСА_1.
Із пояснень представника заявника ОСОБА_2, допитаного судом в якості свідка згідно ст. 62 ЦПК України про відомі йому обставини, що мають значення для справи, встановлено, що 17 квітня 2015 року в центральній міській лікарні міста Харцизька Донецької області заявник ОСОБА_3 народила дитину жіночої статі, яку назвала ОСОБА_4. З батьком дитини на час запліднення, у період вагітності, та на дату народження доньки в зареєстрованому шлюбі вона не перебувала.
Крім цього факт народження дитини підтверджується фотографією, на якій зображена заявник ОСОБА_3 з новонародженою дитиною.
Враховуючи, що згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи, суд приходить до висновку про доведеність заявником факту народження дитини ОСОБА_4, 17.04.2015 року.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року
№ 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м. Харцизька Донецької області, де народилася ОСОБА_6 на даний час є тимчасово окупованою територією.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів від 7 листопада 2014 р. № 1085 із змінами та доповненнями м.Харцизьк віднесено до населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, тому всі документи, видані органами так званої «Донецької народної республіки» є недійсними та не створюють юридичних наслідків. Таким чином отримання у цих органів документів про народження ОСОБА_4 не створює для заявника юридичних наслідків, а саме вона не зможе здійснити державну реєстрацію народження своєї дитини та отримати свідоцтво про народження встановленого зразка.
У зв'язку із неможливістю виконання повноважень відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей в районі проведення антитерористичної операції, їх повноваження здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за межами цих територій. Кожен громадянин України, який переселився з району проведення антитерористичної операції, має право звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на його вибір для вирішення питань, що входять до їх компетенції.
При цьому, бланки суворої звітності, в тому числі документи про державну реєстрацію актів цивільного стану, які були видані на цих територіях після 01.12.2014 року не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.
Тому отримане в м. Харцизьку лікарське свідоцтво про народження дитини не створює для заявника юридичних наслідків.
В той же час, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст. 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У зв'язку з цим суд зазначає наступне.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Оскільки отримане заявником лікарське свідоцтво про народження не визнається на території України, то підставою для державної реєстрації народження дитини є виключно рішення суду про встановлення народження дитини в певний час.
При чому згідно ч.3 ст. 257-1 ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Згідно ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Оскільки заявник по справі не перебувала у шлюбі з батьком народженої нею дитини, то запис батька дитини у Книзі реєстрації народжень необхідно провести за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою, а саме ОСОБА_5, громадянина України.
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та його дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянці України ОСОБА_3 свідоцтво про народження її доньки ОСОБА_4, виданого державним органом України.
Керуючись ст. ст.10,60,212,214,215,223,234,256, 257-1 ЦПК України, суд
Заявлені вимоги задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_4 народилася 17 квітня 2015 року в м.Харцизьку Донецької області, матір'ю якої є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, уродженка м. Харцизька Донецької області, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якої є ОСОБА_5, громадянин України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя: