"07" квітня 2016 р.Справа № 916/2766/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 18.02.2016)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відео конференції Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод”
на рішення господарського суду Одеської області від “21” січня 2016 року, повний текст якого складено та підписано “25” січня 2016 року
по справі № 916/2766/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіміст”
до Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод”
про стягнення 74 095,80 грн.
07.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптіміст” (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 63 056,76 грн. - оплати поставленого товару неналежної якості та збитки у сумі 11 039,04 грн. - вартості комплексної експертного дослідження. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати понесені при розгляді справи.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіміст” обґрунтувало посиланнями на умови Договору поставки № 73/ПА/73-13 від 01.04.2013 року, а саме поставлення відповідачем товару неналежної якості та невідповідність його вимогами «ДСТУ 4800:2007 Шампанське України. Технічні умови», що було визначено комплексною експертизою, проведеною Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2016 року по справі № 916/2766/15 (суддя Л.В. Степанова) позов задоволений частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" 63056/шістдесят три тисячі п'ятдесят шість/грн. 76коп. оплати поставленого товару неналежної якості, 945/дев'ятсот сорок п'ять/грн. 85коп. судового збору. В решті позову було відмовлено.
Такий висновок суду мотивований тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються порушення відповідачем умов договору в частині поставки позивачу товару неналежної якості, у зв'язку з чим судом першої інстанції стягнута сума оплати вартості поставленого товару у повному обсязі. ОСОБА_2 тим судом було відмовлено у стягненні витрат за експертне дослідження, оскільки таки витрати не є збитками відповідно до ст.678 ЦК України.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство “Ізмаїльський виноробний завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно в зазначеній частині не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Апелянт у скарзі посилається на те, що у висновку комплексного експертного дослідження спиртових сумішей № 3708 від 13.05.2015 року відсутні докази того, що експертиза проводилась відносно зразків виготовлених саме підприємством відповідача. Натомість як зазначає скаржник, у таблиці № 1 експертного дослідження за результатами експертизи вбачається, що зразки відповідають вимогами ДСТУ 4800:2007 «Шампанське України. Технічні умови».
Також апелянт зазначає, що позивачем в порушення п.2.2 умов Договору не вчинено жодних дій які б підтверджували невідповідність поставленого відповідачем товару знаку якості, а прийнято товар без жодних зауважень, оскільки позивачем не було складено Акт про невідповідність товару та не залучено фахівців Торгово-промислової палати для складання відповідного висновку.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судових засіданнях просили залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
04.03.2016 року від відповідача надійшло зауваження на відзив на апеляційну скаргу.
07.04.2016 року представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча про час, дату та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. Крім того, 06.04.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, у зв'язку із занятістю представника в іншому судовому процесі, що документально підтверджується.
Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення з огляду на те, що відповідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладається за обставин, зазначених в цій статті, якщо спір при цих обставинах не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга може бути розглянута в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзивна неї та заперечення на відзив, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01.04.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" (Покупець) було укладено договір поставки №73/ПА/73-13 відповідно до п.1.1 якого, Продавець передає Покупцю у власність алкогольні напої (Товар) у відповідності до заяви та товарно-транспортної накладної, а Покупець приймає та сплачує товар на умовах викладених у даному договорі (а.с.09-11).
Відповідно до п. 2.2. приймання товару за якістю здійснюється за товарно-транспортними документами, у відповідності з вимогами Інструкції П-7, узгодженої Держарбітражем СРСР. Якщо якість товару не відповідає вимогам даного договору, Покупець має змогу відмовитися від приймання товару, за умови, що факт невідповідності якості Товару підтверджується двостороннім актом або висновком Торгово-промислової палати
Інформація (маркування) на етикетці/контр-етикетці кожної пляшки товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, іншим нормативним документам (п.7.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар (Шампанське України «Радянське шампанське ОСОБА_2») на загальну суму 266 728,80 грн. (у тому числі ПДВ та акциз) у кількості 12 360 пляшок про що свідчать видаткові накладні, а саме:
- видаткова накладна № 754 від 17.10.2014 року на суму 121 711,20 грн.;
- видаткова накладна № 753 від 17.10.2004 року на суму 145 017,60 грн. (а.с.12-13).
23.10.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" за отриманий від продавця товар були перераховані кошти на рахунок відповідача у сумі 266 685,64 грн., про що свідчить платіжне доручення № 100 (а.с.77).
16.03.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона по справі № 668/3106/15-к, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Херсонській області, було проведено обшук у ТОВ "Оптіміст", який знаходиться за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5. Обшук проведено старшим слідчим ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Херсонській області. Так, під час обшуку було вилучено 2922 пляшки "Советское шампанское" виробництва Ізмаїльський виноробний завод для передачі на зберігання третій особі. Підставою для вилучення була підозра у фальсифікації зазначеної продукції. (а.с.14-24).
За ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіміст", Харківським науково-дослідним інститутом, було проведено комплексне експертне дослідження спиртових сумішей. На вирішення експертизи, позивачем були поставлені наступне питання: «Чи відповідає рідина, яка знаходиться у пляшках з етикетками «Советствое шампанської Измаил» полусладкое» вимогам ДСТУ 4800-2007 «Шампанске України»?; «Чи відповідає за своїми технічними і якісними характеристиками алкогольний напої, зазначеним на етикетці?»
Так, за результатом експертизи 13.05.2015 року судовим експертом та експертом технічних наук складений висновок № 3708, відповідно до якого зазначено, що надані на дослідження рідини у двох пляшках не відповідають вимогам «ДСТУ 4800:2007 Шампанське України. Технічні умови», вміст наданих 2-х пляшок з етикеткою на кожній з написом: «Шампанське України, Україна Советское шампанськое напівсолодке Радянське, вміст спирту 10,5-12,5 % об. ДСТУ 4800-2007 радянське шампанське ОСОБА_2. 0,75 л.» не відповідає напису на етикетках. (а.с.25-31).
У липні 2015 року ТОВ "Оптіміст" звернулося до ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" з претензією про повернення сплаченої за товар грошової суми у сумі 63 056,76 грн. та відшкодування збитків спричинених поставкою товару неналежної якості, а саме вартість комплексного експертного дослідження спиртових сумішей у сумі 11 039,04 грн. ОСОБА_1 претензія з додатками була надіслана позивачем на адресу відповідача поштою цінним листом з описом вкладення (а.с.32-34).
ОСОБА_2 тим, така претензія залишена ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ "Оптіміст" до суду з відповідним позовом.
Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод", поставивши ТОВ "Оптіміст" товар, виконало покладені на нього Договором поставки № 73/ПА/73-13 від 01.04.2013 року обов'язки, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. В свою чергу ТОВ "Оптіміст" за отриманий від відповідача товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 23.10.2014.
Так, як було зазначено вище, підставою для зверненню до суду з позовною заявою, з чим незгоден у повному обсязі відповідач, є вимога позивача про повернення сплаченої суми коштів за поставлений неякісний товар продавцем, що було встановлено експертною установою та вилучено слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Херсонській області, а саме за 2922 пляшки «Советсое шампанское», по кримінальному провадженню 32014230000000189, у зв'язку з підозрою у фальсифікації зазначеної продукції.
Як вбачається з видаткових накладних №№ 753,754 від 17.10.2014 року, вартість однієї пляшки вилученого шампанського складає 21,58 грн., у зв'язку з чим загальна вартість вилученої продукції складає 63 056,76 грн. (21,58 грн. х 2922).
Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
За приписами ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Частиною 1 ст. 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Так, порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю визначений Інструкцією П-7, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966.
Відповідно до п.1 Інструкції П-7 ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості та комплектності, а також тари під продукцію чи товарами. В договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.
З приписів пунктів 15, 16 Інструкції П-7 вбачається, що при перевірці на якість партії товарів в разі виявлення невідповідності якості отримувач призупиняє подальше приймання товару, про що складає відповідний акт.
Пунктами пунктів 26, 27 Інструкції П-7 передбачено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, договором для визначення якості продукції передбачений відбір проб, особи, які приймають участь у прийманні продукції за якістю, зобов'язані відбирати такі проби. Відбір проб здійснюється у точній відповідності з вимогами зазначених нормативних актів. Відібрані проби опечатуються або опломбовуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які приймають участь у відборі. Про відбір проб складається акт, який підписується всіма особами, які беруть участь у відборі проб.
Відповідно до п.6.3 Договору, датою постачання і отримання товару є дата підписання відповідної накладної уповноваженими представниками Покупця.
У зв'язку з чим, датою постачання продукції є 17.10.2014 року.
Пунктом 2.2. укладеного між сторонами Договору поставки від 01.04.2013 року передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється за товарно-транспортними документами, у відповідності з вимогами Інструкції П-7, узгодженої Держарбітражем СРСР. Якщо якість товару не відповідає вимогам даного договору, Покупець має змогу відмовитися від приймання товару, за умови, що факт невідповідності якості Товару підтверджується двостороннім актом або висновком Торгово-промислової палати. Інформація (маркування) на етикетці/контр-етикетці кожної пляшки товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, іншим нормативним документам.
Так, з наведеного пункту договору поставки вбачається, що покупець повинен був скласти Акт про невідповідність Товару неналежної якості, або залучити фахівців Торгово-промислової палати для складання відповідного висновку.
Однак позивач прийняв поставлений 17.10.2014 року товар без зауважень та не повідомляв відповідача про невідповідність товару у строки встановлені чинним законодавствам чим порушив вимоги п.п.26,27 Інструкції П-7, і лише 05.06.2015 року направив на адресу товариства претензію щодо якості товару.
Крім того, відповідач здійснив поставку спірного товару з дотриманням п.п. 1.1, 6.3, Договору, а позивач відповідно до п.2.2 Договору не склав акт про поставку недоброякісного товару, який, з огляду відповідно до умов зазначеного вище пункту, має бути складений у двосторонньому порядку, питання про приймання товару за якістю перед представником відповідача взагалі не ставив, місцевим господарським судом всупереч зазначеного та Інстакції П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", стягнув з відповідача кошти вартості вилученого товару неналежної якості.
Зі змісту ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 11.03.2015 року та підставою для обшуку на ТОВ "Оптіміст" є те, що суб'єкт господарювання на власних та орендованих приміщень здійснював незаконне зберігання та незаконний збут алкогольної продукції невстановленого зразка, у зв'язку з чим слідчим було вилучено 2 922 пляшки товар - Шампанське України «Радянське шампанське ОСОБА_2».
У зв'язку і з чим слідчим, на підставі незаконного зберігання та збуту алкогольної продукції товариством було її вилученням на суму 63 056,76 грн., а тому позивачем була проведена експертиза, в результаті чого експертом встановлено, що надані на дослідження рідини у двох пляшках не відповідають вимогам «ДСТУ 4800:2007 Шампанське України. Технічні умови».
Однак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при частковому задоволенні позову та стягненні суми за вилучену слідчими органами продукції у розмірі 63 056,76 грн., не було в повному обсязі досліджено умови п.2.2 укладеного Договору поставки, положень зазначених вище норм чинного законодавства, Інструкції П-7, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966., беручи до уваги висновок експерта, який був зроблений на вимогу позивача лише через вісім місяців після прийняття без зауважень спірної продукції, звернувся до відповідача про стягнення коштів з оплати товару.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викладені в позовній заяві доводи, а тому рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2016 року по справі № 916/2766/15 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” задоволенню.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від „21” січня 2016 року по справі № 916/2766/15 скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіміст” відмовити».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіміст” (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 21272895) на користь Приватного акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ЄДРПОУ 00412033) 1630,11 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „08” квітня 2016 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров