79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" березня 2016 р. Справа № 5015/3264/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів Галушко Н.А. Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс» м.Радехів Львівської області
на рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012 р.
у справі № 5015/3264/12
за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород Київської обл.
до відповідача товариства з обмеженою ваідповідальністю «Мебель-Сервіс» м.Радехів Львівської обл.
про зобов'язання утриматися від продовження ремонтно-будівельних робіт по реконструкції споруди цеху і контори лабораторії за місцем знаходження: Львівська обл., м.Червоноград, вул.Промислова, 1, а також від заборони доступу працівників Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до цих приміщень
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 13 від 11.03.2016 р. ;
відповідача: ОСОБА_2 - за довіренністю б/н від 16.02.2015 р.,
Рішенням господарського суду Львівської області у даній справі від 11.09.2012 р. (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено у повному обсязі, зобов'язано відповідача утриматися від продовження ремонтно-будівельних робіт по реконструкції споруди цеху і контори-лабораторії, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, та утриматися від заборони доступу працівників до цих приміщень.
Вказане рішення мотивовано тим, що закріплення за позивачем права господарського відання на вказане майно підтверджується наказом Міністерства палива та енергетики № 395 від 31.07.2003 р. та додатком до наказу, а також, що спірне нерухоме майно передане згідно акту приймання-передачі від 31.07.2003 р. ДП «Укренерговугілля», правонаступником якого є ДП «Регіональні електричні мережі». Крім того, на думку суду, вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2010 р. у справі № 5/246 (19/310), яким встановлено юридичний факт про те, що ДП «Регіональні електричні мережі» на законних правах та підставах володіє і користується державним майном, яке є предметом даного спору, оскільки отримане з балансу на баланс та у повне господарське відання від ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» згідно названого вище акту приймання-передачі від 31.07.2003 р. на виконання наказу власника - Міністерства палива та енергетики України.
Щодо наявності державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем, то судом зазначено таке. Реєстрація права власності на нерухоме майно як доказ підтвердження права власності судом до уваги не береться, оскільки витяг як документ що посвідчує таке та акт видавались на підставі правовстановлюючого документа - нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вказаних нежитлових будівель від 23.12.2009 р. Із вказаного договору вбачається, що об'єкт продажу (споруда цеху і контора-лабораторія) належав ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» на підставі наказів Фонду державного майна України № 1277 від 30.11.1998 р. та № 1329 від 26.12.2000 р. Проте, на думку суду, накази Фонду державного майна України можуть підтверджувати факти відчуження майна від одного підприємства до іншого до моменту видання нового адміністративного акта органу, що здійснює управління майном у даній сфері, яким у даному разі є наказ Міністерства палива і енергетики України від 31.07.2003 р., згідно якого, права повного господарського відання на дату складання вказаного вище договору уже належало не продавцю - ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод», а ДП «Укренерговугілля», правонаступником якого є ДП «Регіональні електричні мережі».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій загалом зазначено, що суд всупереч вимог чиненого законодавства, із незрозумілих підстав надав перевагу внутрішнім розпорядчим документам ймовірного власника - Міністерства палива і енергетики України, в противагу документів єдиної державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тому просив оспорювань рішення скасувати і у задоволенні позовних вимог, відмовити.
Під час апеляційного перегляду, у зв'язку із розглядом Вищим адміністративним судом України справи № К/800/3126/13 за позовом ДП «Регіональні електричні мережі» до КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправних дій щодо державної реєстрації за ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» 05.08.2009 р. права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто ті, які є предметом спору і даній справі і на підставі якої, було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажі 23.12.2009 р. між ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» як продавцем та ТОВ «Мебель-Сервіс», як покупцем, ухвалою апеляційного суду у даній справі від 05.02.2013 р. було зупинено провадження.
Після усунення обставин, що зумовлювали зупинення провадження, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 р. провадження було поновлено і призначено справу до розгляду. Підставами поновлення провадження стала постанова Вищого адміністративного суду України у зазначеній справі від 03.09.2013 р., якою справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції, а постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 р., у позові відмовлено.
09.03.2016 р. відповідачем у справі було подано клопотання про повторне зупинення провадження у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи тієї ж справи № К/800/3126/13 внаслідок подання повторної касаційної скарги на вказану вище постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 р.
Під час розгляду такого клопотання враховується, що у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Оскільки постанова апеляційної інстанції у зазначеній вище адміністративній справі вступила у законну сила, вона у відповідності до ст. 255 КАС України є обов'язковою для виконання на всій території України, тому підстави для зупинення у даній справі, відсутні. Разом з тим, у разі наступної зміни чи скасування рішень у зазначеній справі судами вищих інстанції, у позивача існує право звернутися до суду в порядку розділу ХІІІ ГПК України про перегляд даної постанови за нововиявленими обставинами.
Присутні представники позивача та відповідача у даному судовому засіданні відповідно просили апеляційну скаргу задовольнити із прийняттям нового рішення про відмову у позові та відхилення апеляційної скарги з підстав та мотивів, якими судом першої інстанції таке рішення вмотивоване.
Дослідивши матеріали справи в сукупності із доводами та запереченнями представників сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а оспорюване рішення скасуванню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, наказом Міністерства палива та енергетики № 395 від 31.07.2003 р. вирішено передати з балансу ДП «Укренерговугілля» на баланс ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» основні засоби залишковою балансовою вартістю 15 741,3 грн. згідно з додатком. Згідно п. 14 такого додатку, до переліку такого майна включено контору-лабораторію залишковою балансовою вартістю 5 023,05 грн. (а.с. 20)
Вказане у додатку майно, у т.ч. контора-лабораторія передане згідно акту приймання-передачі від 31.07.2003 року ДП «Укренерговугілля», правонаступником якого на сьогодні є ДП «Регіональні електричні мережі».(а.с. 21)
Сторонами не заперечується, а навпаки, підтверджується, що контора-лабораторія, зазначена у вказаному вище додатку до наказу міністерства, є тим же спірним нерухомим майном, щодо вчинення дій стосовно якого, є предметом спору у даній справі.(а.с.22)
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.12.2009 р. ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» продав, а ТОВ «Мебель-Сервіс» купив за 93 585 грн. споруду механічної майстерні загальною площею 855,4 м.кв. та контору-лабораторію загальною площею 413,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Червоноград, вул. Промислова,1 (п.п.1.1, 2.1 договору)
Згідно п.1.2 вказаного договору, об'єкт продажу належить продавцю (ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод») на підставі наказів Фонду державного майна України № 1277 від 30.11.1998 р. та № 1329 від 26.12.2000 р. та переліку майна, зареєстрованих в КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 02.03.2009 р. в книзі 2ю/нж, номер запису: 151, реєстраційний номер 27958165 (а.с.39-40)
Вказані у договорі приміщення передані продавцем покупцю згідно акту приймання-передачі від 23.12.2009 р. (а.с.41)
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25168041 від 28.01.2010 р., виданого КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», за ТОВ «Мебель -Сервіс» зареєстровано право власності на приміщення контори-лабораторії і механічної майстерні за адресою: м.Червоноград, вул.Промислова,1 (а.с.42)
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2010 р. у справі № 5/246 (19/310), у його мотивувальній частині встановлено, що ДП «Регіональні електричні мережі» правомірно володіє спірним майном на підставі чинного акту органу державної влади.
При цьому, у вказаному рішенні взагалі не згадується і не надається оцінка фактам уже існуючих на дату прийняття такого рішення державних реєстрацій на спірне нерухоме майно, а саме: за ВАТ «Червоноградський ремонтно-механічний завод» зареєстрованих в КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 02.03.2009 р. в книзі 2ю/нж, номер запису: 151, реєстраційний номер 27958165, та за ТОВ «Мебель -Сервіс» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25168041 від 28.01.2010 р., виданого тим же КП Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації».
За вказаних вище підстав, оскільки у зазначеній вище справі склад учасників відрізняється від такого складу у даній справі, предмет позовів у вказаних справах також є різним, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному разі відсутні підстави для застосування ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач листом за вих. № 02/1494 від 13.07.2012 р. звернувся до відповідача від утримання від дій щодо ремонту та реконструкції об'єктів нерухомого майна: споруди цеху та контори-лабораторії, які розташовані у м.Червонограді по вул.Промисловій, 1, які на його думку є об'єктами державної власності. (а.с.18)
У відповідь, ТОВ “Мебель-Сервіс” листом за вих. №890 від 23.07.2012 р. повідомило про заборону доступу працівникам ДП «Регіональні електричні мережі» до приміщень розташованих у м. Червонограді по вул. Промисловій, 1, оскільки вони є їх власністю та про початок ремонтно-будівельних робіт.(а.с.19)
Як вбачається з акту обстеження № 15 від 19.07.2012 р. складеного працівниками Львівської філії ДП «Регіональні електричні мережі» відповідач почав проводити демонтаж покрівлі споруди цеху. (а.с.55)
У відповідності до ч.ч.2, 4 ст. 3, ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності; право господарського відання та ін.
Таким чином, як встановлено вище, і не заперечується сторонами, що на дату звернення до суду із негаторним позовом, право власності на спірні об'єкти нерухомого майна було зареєстровано у передбаченого чинним законодавством порядку за відповідачем, така реєстрації не скасована і є чинною і на дату прийняття даної постанови. Натомість, позивачем не надано доказів і такі докази відсутні у матеріалах справи про державну реєстрацію хоча б будь-якого речового права на спірні об'єкти нерухомого майна за позивачем, в т.ч. права повного господарського відання, про яке, невідомо з яких підстав та за яких обставин, зазначається судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
У відповідності до ч.1 ст. 317, ч.ч.1, 2 ст. 319, ч.ч.1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем вірно обрано спосіб захисту з урахуванням ст. 16 Цивільного кодексу України щодо пред'явлення негаторного позову, проте, такий позов може бути пред'явлений лише власником, у даному разі нерухомого майна, або особою яка за певних конкретних обставин не здійснила реєстрацію такого права. Крім цього, судом взагалі не враховано і проігноровано наявність реєстрації права власності за відповідачем, а позовні вимоги прямо суперечать названій вище ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки обмежують реалізацію права володіння і користування на власний розсуд власника об'єктами права власності.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, таким що суперечить нормам названого вище чинного законодавства, тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги та відповідно спростовували доводи, викладені у апеляційній скарзі.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, судовий збір за апеляційний перегляд справи підлягає стягненню із позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012 р. у даній справі №5015/3264/12 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Стягнути Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300 м.Вишгород Київської обл. ВАТ «Ургідроенерго» ідентифікаційний код 32402870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс» (80200 м.Радехів Львівської області, вул. Витківська, 44, ідентифікаційний код 25550470) суму 551 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2016 р.
ОСОБА_3Матущак
Судді Н.А.Галушко
ОСОБА_4