79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" квітня 2016 р. Справа № 914/4285/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») за № 14/2-220в від 26.02.2016р. (вх. № 01-05/1147/16 від 10.03.2016р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р.
у справі № 914/4285/15
за позовом: ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
до відповідача: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі КП «Червоноградтеплокомуненерго»)
про стягнення 7925430,02 грн.,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 346 від 25.03.2016р.),
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4285/15 (суддя Петрашко М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Червоноградтеплокомуненерго» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 4230267,33грн. - основного боргу, 396686,47 грн. - пені, 2755113,15 грн. - інфляційних втрат, 146676,61 грн. - 3% річних та 118881,45 грн. - судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, в порушення умов договору, здійснив лише часткову оплату отриманого природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4230267,33 грн., наявність якої відповідач визнає у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та договору позивачем нараховано до стягнення: 793372,93 грн. - пені, 2755113,15 грн. - інфляційних втрат та 146676,61 грн. - 3% річних. Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що штрафні санкції заявлені до стягнення правомірно. Разом з тим, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд задоволив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на п'ятдесят відсотків, присудивши до стягнення з нього на користь позивача 396686,47 грн. пені.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не врахував доводів позивача, не зазначив обґрунтованих мотивів такого неврахування. Стверджує, що при вирішенні питання щодо зменшення неустойки, суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причин неналежного виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Вказує, що прийнявши рішення про зменшення неустойки, суд порушив вимоги ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки не врахував, що заявлена до стягнення неустойка значно менша від заподіяних позивачу збитків. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4285/15 в частині зменшення пені на 396686,47 грн. В оскаржуваній частині прийняти нове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 396686,47 грн. пені, у стягненні якої відмовлено.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу підтверджує заборгованість перед позивачем за отриманий природний газ у розмірі 4230267,33 грн. Вказує, що Підприємство не мало змоги вчасно оплачувати основний борг, оскільки знаходиться у важкому фінансово-економічному становищі і працює на одноставкових сезонних тарифах, а в міжопалювальний період поступають незначні кошти. Звертає увагу на те, що задоволення позовної вимоги про стягнення пені в повному обсязі унеможливить нормальне функціонування Підприємства, яке перебуває у важкому матеріальному становищі, та спричинить зрив опалювального періоду, неможливість надання послуг з теплопостачання населенню. Просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.03.2016р.
Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 914/4285/15.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014р. між НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Червоноградтеплокомуненерго» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2305/14-КП-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2245,0 тис.куб.м.
Згідно п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).
Розділом 5 договору сторони визначили ціну газу. Так, до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4154,71 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.2, 5.5 договору).
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
В пункті 7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.п. 9.1-9.2 договору).
Згідно розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
30.04.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» уклали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21,якою змінили з 01.04.2014р. редакцію п. 5.2 статті 5 «Ціна газу», та визначили розмір грошових коштів, що підлягають до сплати за 1000 куб.м. природного газу, - 5264,88 грн. з ПДВ» (а.с.16).
23.05.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» підписали додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21 та погодили з 01.05.2014р. нову редакцію п. 5.2 статті 5 договору «Ціна газу», відповідно до якої ціна за 1000 куб.м природного газу становить 6208,18 грн. з ПДВ» (а.с.17).
10.06.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» підписали додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21, виклавши з 01.06.2014р. у наступній редакції п.5.2 статті 5 договору «Ціна газу»: «До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6222,22 грн. з ПДВ» (а.с.18).
05.09.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» уклали додаткову угоду № 4 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21, згідно якої виклали з 01.09.2014р. п. 5.2 статті 5 договору «Ціна газу» в такій редакції: «До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6405,82 грн. з ПДВ» (а.с.19).
28.11.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» підписали додаткову угоду № 5 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21 та погодили з 01.11.2014р. нову редакцію п 5.2 статті 5 договору «Ціна газу»: «До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6682,44 грн. з ПДВ» (а.с.20).
08.12.2014р. НАК «Нафтогаз України» та КП «Червоноградтеплокомуненерго» уклали додаткову угоду № 6 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. № 2305/14-КП-21, згідно якої виклали з 01.12.2014р. п. 5.2 статті 5 договору(«Ціна газу» в такій редакції: «До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7661,64 грн. з ПДВ» (а.с.21).
Решта умов договору купівлі-продажу природного газу № 2305/14-КП-21 від 28.01.2014р. залишились незмінними і обов'язковими для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ вартістю 5567386,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., які підписані представниками сторін без застережень (а.с.22-28).
Відповідач частково розрахувався за отриманий від позивача природний газ.
За період з 01.01.2014р. по 30.06.2015 р. виникла заборгованість по оплаті за природний газ в розмірі 4230267,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими виписками «Сальдо та Операції по КП «Червоноградтеплокомуненерго» за договором № 2305/14-КП-21» (а.с.35-37).
Як видно з відзиву № 1678 від 30.12.2015р. на позовну заяву, відповідач визнав заявлену до стягнення суму основного боргу, який виник внаслідок несвоєчасної сплати грошових коштів за отриманий по договору купівлі-продажу від 28.01.2014р. №2305/14-КП-21 природний газ.
Підставою звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманого природного газу та наявність вищевказаної суми заборгованості.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В частинах 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. №2305/14-КП-21, укладеного між НАК «Нафтогаз України та КП «Червоноградтеплокомуненерго», відповідач протягом січня-грудня 2014 року без жодних зауважень прийняв від позивача природний газ вартістю 5567386,12 грн., що підтверджується вищеописаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р.
Із врахуванням часткової оплати КП «Червоноградтеплокомуненерго» поставленого йому природного газу, сума боргу відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. №2305/14-КП-21 станом на дату прийняття оскаржуваного рішення суду становила 4230267,32 грн., факт наявності якої відповідач підтвердив.
Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4230267,33 грн. основного боргу.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу матеріалів справи випливає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача за період з лютого 2014 року по червень 2015 року 3% річних в розмірі 146676,61 грн. та інфляційних втрат за вказаний період - в сумі 2755113,15 грн.
На думку колегії суддів, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені та стягнення її з відповідача в сумі 396686,47 грн., що становить 50 % від заявленої до стягнення, є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, не спростованого відповідачем, розмір пені за несвоєчасну та неповну оплату вартості отриманого природного газу в загальному за період з 15.02.2014 р. 14.07.2015 р. складає 793372,93грн. Нарахування пені по кожному періоду прострочення виконання зобов'язання здійснено за шість місяців згідно положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Судом встановлено, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» знаходиться у важкому фінансово-економічному стані. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року збитки підприємства у декілька разів перевищують його доходи за звітний період (а.с. 62). Станом на момент заявлення даного позову в суд на кошти боржника в установах банків накладено арешт згідно постанов Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.08.2015 року ВП №34582186, ВП №40469831, ВП № 46391162, ВП № 44025663, ВП №39299310, ВП №41569357, ВП №44980799, ВП 44981589.
З наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір належної до стягнення пені, пославшись на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, суд обґрунтовано взяв до уваги інтереси обох сторін, вжиття відповідачем заходів щодо погашення заборгованості, важке фінансове становище КП «Червоноградтеплокомуненерго», стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які також компенсують збитки позивача.
З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4285/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Дубник О.П.
ОСОБА_1