79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" квітня 2016 р. Справа № 907/929/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
ОСОБА_1
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЗакарпатІнвестБуд”, м.Ужгород, №01-05/770/16 від 15.02.2016 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року
у справі № 907/929/15
за позовом: Приватного підприємства “ЗакарпатІнвестБуд”, м.Ужгород
до відповідача: Ужгородська міська рада, м.Ужгород
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород
про: визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1767 від 31.07.2015 року “Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди”
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності б/н від 07.04.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_4-представник на підставі довіреності б/н від 04.01.2016 року;
від третьої особи: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року у справі №907/929/15 (головуючий суддя Карпинець В.І., судді Івашкович І.В., Русняк В.С.) у позовних вимогах Приватного підприємства “ЗакарпатІнвестБуд”, Ужгородської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міського господарства Ужгородської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1767 від 31.07.2015 року “Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди” - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року у справі №907/929/15, позивач - Приватне підприємство “ЗакарпатІнвестБуд”, м.Ужгород - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач скасував пп. 1.49 рішення від 17.10.2008 р. № 866 «Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок» та рішення від 13.06.2007 р. № 366 «Про погодження місця розташування земельної ділянки» неправомірно, відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки за місяць до закінчення дії договору, в порядку передбаченому ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», позивач звернувся до Орендодавця - депаратаменту міського господарства Ужгородської міської ради із заявою про продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк. Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, ПП «Закарпатінвестбуд» не отримало від Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 міського господарства листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Вказані обставини встановлені в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15. Однак, наведена в рішенні підстава для розірвання договору оренди земельної ділянки - використання орендарем землі не за цільовим призначенням є не підтвердженою належними доказами.
Згідно п. 35 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою; рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Враховуючи те, що ПП «Закарпатінвестбуд» не порушувало вимог Договору та чинного законодавства щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а також відсутність в Ужгородської міської ради законного права розірвати Договір оренди земельної ділянки в позасудовому порядку, оскаржуване рішення відповідача є незаконним. При цьому, постанова Львівського апеляційного господарського суду, якою поновлено дію договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н набула законної сили 08.07.2015 р. та була чинною до її скасування Вищим господарським судом України 29.09.2015 р. При цьому, рішення Ужгородської міської ради прийняте 31.07.2015 року, позовну заяву про скасування даного рішення ради подано 25.08.2015 року, тобто в період часу поновлення дії договору оренди земельної ділянки.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 р. у справі №907/929/15 та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2016р. справу №907/929/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Р. та Марку Р.І..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 22.03.2016 р..
22.03.2016 року було складено повідомлення у якому зазначено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Желіка М.Б., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року. Розгляд справи було перенесено на 05.04.2016 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату № 100 від 05.04.2016 року, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії ОСОБА_6 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 907/929/15.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016р. справу №907/929/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Малех І.Б..
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 05.04.2016 року з'явився представник апелянта, подану ним апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у поданому письмовому відзиві на неї.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 05.04.2016 року не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
пунктом 1 рішення №4 Ужгородської міської ради від 13.06.2007р. №366 “Про погодження місця розташування земельної ділянки” було затверджено Приватному підприємству „ЗакарпатІнвестБуд” матеріали погодження та погоджено вибір земельної ділянки площею 0,17га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.
Ужгородською міською радою відповідно до п.1.49 Рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 “Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок” Приватному підприємству „ЗакарпатІнвестБуд” було затверджено проект відведення та надання в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.
10.12.2008 р., між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (нове найменування - ОСОБА_2 міського господарства Ужгородської міської ради, - Орендодавець) та ПП “ЗакарпатІнвестБуд” (орендар) було укладено Договір оренди землі, яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи. Даний Договір було укладено на 5 років (п. 8 Договору). Земельна ділянка була передана Орендодавцем Орендарю відповідно до акту №1028 приймання - передачі земельної ділянки від 10.12.2008р..
31.07.2015р. Ужгородською міською радою було прийнято рішення №1767 „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди”. Зазначеним рішенням було скасовано пп.1.49 рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 “Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок”; скасовано рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 “Про погодження місця розташування земельної ділянки”; розірвано Договір оренди землі від 10.12.2008р., яким було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1 700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що Договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Така ж сама підстава припинення передбачена п.34 Договору оренди землі від 10.12.2008р.. Відповідно до п. 8 даного Договору оренди землі, Договір було укладено на 5 років та відповідно строк його дії закінчився 10.12.2013р..
Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” передбачені підстави та процедура поновлення Договору, зокрема, Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. В свою чергу, орендодавець зобов”язаний у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист - повідомлення. Така ж сама норма викладена у п. 8 Договору оренди землі, де зазначено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Суд першої інстанції підставно встановив, що 07.11.2013р. на ім'я міського голови Ужгородської міської ради надійшло звернення від ПП Закарпатінвестбуд" з клопотанням продовжити Договір оренди землі від 10.12.2008р. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Генерала Свободи строком на 10 років. Також 08.11.2013р. ПП "Закарпатінвестбуд" звернулося до міського голови Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 міського господарства Ужгородської міської ради продовжити дію даного договору на тих самих умовах і на той самий строк (на 5 років), як і передбачалося за укладеним Договором оренди землі.
19.12.2013 р. рішенням 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради №1174 “Про поновлення договорів оренди земельних ділянок” було відмовлено Приватному підприємству "Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років Договору оренди земельної ділянки площею 1700кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи. Таким чином, орендар скористався своїм переважним правом на поновлення Договору на новий строк. Але орендодавцем в межах місячного строку, передбаченого ст. 33 зазначеного Закону, було відмовлено орендареві у поновленні такого Договору, шляхом прийняття рішення від 19.12.2013р. №1174 “Про поновлення договорів оренди земельних ділянок”. Таким чином, Договір оренди землі від 10.12.2008р. є припиненим з 10.12.2013р., у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.
Зазначене рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 було відмовлено ПП „Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років дії Договору оренди земельної ділянки площею 1700кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, визнання Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 10.12.2018р. та про зобов'язання ОСОБА_2 міського господарства Ужгородської міської ради укласти з ПП „Закарпатінвестбуд" додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. за умовами, передбаченими проектом додаткової угоди, наданої 08.11.2013р. Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15 було залишено в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 про відмову у задоволенні позову ПП „Закарпатінвестбуд».
Зазначеним спростовуються посилання скаржника на поновлення дії Договору оренди землі, оскільки, не зважаючи на переважність права орендаря, договір вважається поновленим лише за наявності згоди власника земельної ділянки.
При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (п.5 Рішення). Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Як вбачається із змісту рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 “Про погодження місця розташування земельної ділянки” та рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 “Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок” (які в подальшому втратили свою чинність на підставі оскаржуваного по даній справі рішення тієї ж ради), вони є ненормативними правовими актами органу місцевого самоврядування, які звернені до конкретної юридичної особи - ПП “Закарпатінвестбуд” і застосовуються одноразово. Ці рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2007р. №366 та від 17.10.2008р. №866 вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а саме шляхом укладення між сторонами 10.12.2008р. Договору оренди землі, яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи. З огляду на викладене, зазначені рішення не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Зазначений висновок суду першої інстанції сторонами не заперчувався.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. У п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого права, шляхом подання позову про визнання незаконним та скасування ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування з підстави його прийняття даним органом всупереч вимог чинного законодавства. Однак, у орендаря за Договором оренди землі від 10.12.2008р., право користування земельною ділянкою площею 1 700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, було припинено 10.12.2013р. Таке право Орендаря щодо продовження терміну користування такою земельною ділянкою, після припинення терміну дії Договору оренди землі, не було поновлено у судовому порядку відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15, яке залишено в силі відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15.
Отже у позивача було відсутнє право користування земельною ділянкою, а тому суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відсутність факту порушення у позивача його неіснуючого права.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 р. у справі № 907/929/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЗакарпатІнвестБуд”, м.Ужгород, №01-05/770/16 від 15.02.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 року у справі № 907/929/15 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 06.04.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Малех І.Б.