08.04.2016 Справа № 904/9801/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Березкіна О.В. (доповідач),
судді: Величко Н.Л., Чус О.В.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року у справі №904/9801/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Державної виконавчої служби Індустріального району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про відшкодування шкоди заподіяної суб'єкту господарської діяльності незаконними діями органу державної влади
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року (суддя Рудь І.А.) повернуто позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.п. 2, 3, 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати.
Також скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Господарського процесуального кодексу України, передбачена форма і зміст апеляційної скарги, яка подається у письмовій формі і повинна містити:
1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;
2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;
3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;
4) перелік документів, доданих до скарги.
Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.
До скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Зі змісту апеляційної скарги чітко вбачається, що її предметом є процесуальні дії судді при здійсненні правосуддя, оскільки апелянт просить прийняти рішення про порушення норм матеріального та процесуального права та присяги судді, призначити новий склад суду для розгляду справи, вирішити питання щодо відкриття провадження по справі у зв'язку з оскарженням дій суддів, відшкодувати моральну шкоду за бездіяльність суду.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Відповідно до статті 125 Конституції України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції».
Таким чином, на сьогодні чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ГПК України чи іншими законами України не передбачено.
Також у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійснені оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися, щонайбільше, поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Крім того, застосування положення частини 6 статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, зокрема такі, що не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті у разі їх незаконних дій або бездіяльності, і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.
Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З доповнень від 16.03.2016 року до апеляційної скарги апелянт просить прискорити провадження по справі, задовольнити позовні вимоги, заборонити відповідачу здійснювати певні дії.
Проте, апеляційна скарга разом з доповненнями також мають такі недоліки, які виключають можливість її прийняття до розгляд апеляційним судом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявникові, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).
Статтею 95 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11р. № 7 зазначено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії апеляційної скарги; таким доказом може бути й засвідченій належним чином витяг з відповідного реєстру.
До апеляційної скарги не надано доказів надсилання її копії сторонам по справі; так, до апеляційної скарги не надано доказів надсилання її копії відповідачу по справі - Державної виконавчої службі Індустріального району м. Дніпропетровська.
Згідно з ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п.п 7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1378 гривень.
При поданні апеляційної скарги на ухвалу скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 1378 грн.
Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не розповсюджується на скаржника як такого.
Одночасно скаржник в апеляційній скарзі просить звільнити від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
При цьому, у якості доказів свого матеріального стану апелянт посилається на довідку Лівобережної об'єднаної ДПі м. Дніпропетровська, згідно з якою сума доходу за 2015 рік складає 0 грн.
Проте, доказів неможливості оплатити судовий збір та підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору на дату звернення з апеляційною скаргою, апелянт не надав.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем, в порушення вимог ст. 54, 63 ГПК України, не визначено ціни позову, що унеможливлює визначення суми судового збору, яку повинен би був сплатити позивач при поданні апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладені обставини, апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року у справі № 904/9801/15 підлягає поверненню.
Керуючись ст. 86, ст.ст.94,95, 97 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року у справі №904/9801/15 повернути заявнику без розгляду.
Копію апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року у справі №904/9801/15 приєднати до матеріалів справи.
Додаток: апеляційна скарга з додатками всього на 18 аркушах повернути на адресу скаржника.
Головуючий О.В.Березкіна
Суддя Н.Л.Величко
Суддя О.В.Чус