79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2016р. Справа№ 914/174/16
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства «ОКА-Сервіс», м.Львів
про стягнення неустойки
ціна позову: 27494,57 грн.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 12.10.2015р. №2302-вих-2279);
відповідача: не з'явився
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Приватного підприємства «ОКА-Сервіс» про стягнення неустойки. Ціна позову 27494,57грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.01.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.02.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 02.02.2016р., 23.02.2016р., 15.03.2016р. та 25.03.2016р., в тому числі у зв'язку із невиконанням Відповідачем вимог ухвал суду у справі та неявки повноважного представника в судове засідання. В судовому засіданні 23.02.2016 року оголошувалась перерва в межах робочого дня, про що представник Позивача належним чином повідомлявся під розписку.
Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача.
Окрім того, як встановлено судом, та вбачається із ОСОБА_2 з ЄДРЮОФОП та ГФ від 23.02.2016 року №21722348, станом на 23.02.2016 року Приватне підприємство - фірма «ОКА-Сервіс» знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.207.
З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).
Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, та повернені на адресу суд із відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.
При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
При цьому, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
22.06.2000р. між Управлінням ресурсів ДЕПР Львівської міської ради, правонаступником якого відповідно до Ухвал Львівської міської ради від 06.07.2006р. №94 та від 19.10.2006р. №219 є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та приватним підприємством - фірмою «ОКА-Сервіс» (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №3344 (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець на підставі Договору оренди від 10.01.1995р. №3344, Наказу від 29.05.2000р. №102-О про затвердження результатів експертної оцінки об'єкта оренди, листа від 26.04.2000р. №1203-65 здав а Орендар прийняв в оренду з 01.10.1999р. до 01.10.2004р. терміном на п'ять років нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, XVII, XVIII, XIX загальною площею 57,3м2, які розташовані за адресою: м.Львів, пл.Кропивницького, 1-2 для розміщення офісу.
Згідно п. 3 Договору у відповідності до Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786, від 18.05.1998р. №699 та від 19.01.2000р. №75 орендна плата за рік станом на 01.03.2000р. складає 22858,00грн., за місяць - 121,27 грн.
Пунктом 5 Договору Сторонами погоджено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно пункту 6 Договору за орендоване приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць шляхом її перерахунку на розрахунковий рахунок ЖЕКу, на території якого знаходиться об'єкт оренди.
За несвоєчасне внесення орендної плати Оредар сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7 Договору).
Відповідно до пункту 9 Договору надані в оренду приміщення передаються ЖЕКом Орендарю з устаткуванням і інвентарем, що конструктивно з'єднані з орендованим приміщенням згідно акту прийому-передачі та поверхового плану, які додаються до Договору.
Пунктами 15.1., 15.2. та 15.6. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну пату з урахуванням її індексації та податку на додану вартість; користуватися приміщенням (спорудами, будівлями) згідно договору оренди за їх призначенням та, при припиненні або розірванні Договору повернути Орендодавцю протягом п'ятнадцяти днів звільнений об'єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому Договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №914/165/13 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Приватного підприємства «ОКА-Сервіс» розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна позовні вимоги задоволено повністю, вирішено розірвати Договір від 22.06.2000р. №3344, укладений Управлінням ресурсів ДЕПР Львівської міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством - фірма «ОКА - Сервіс» стосовно оренди нежитлових (підвальних) приміщень (№№ 7,8,17,18,19, площа 57,3 м2) у будівлі у місті Львові, площа Кропивницького, 1-2 та зобов'язано приватне підприємство - фірму «ОКА - Сервіс» у 15-денний строк повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові (підвальні) приміщення (№№ 7,8,17,18,19, площа 57,3 м2), що знаходяться у будівлі у місті Львові, площа Кропивницького, 1-2.
Окрім того, вказаним рішенням стягнуто з Приватного підприємства - фірми «ОКА - Сервіс» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради судовий збір у сумі 1073,00 грн.
Повний текст Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. складено та підписано 15.03.2013р.
Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №914/165/13 не оскаржувалось, набрало законної сили 26.03.2013р., та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
26.03.2013р. видано Накази про примусове виконання вищевказаного Рішення.
Проте, Відповідачем свого обов'язку з повернення об'єкту оренди у зв'язку із розірванням Договору в добровільному порядку не виконано.
Постановою Старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 29.05.2013р. закінчено виконавче провадження ВП №37560606 із примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі 3914/165/13 про зобов'язання приватного підприємства - фірми «ОКА - Сервіс» у 15-денний строк повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові (підвальні) приміщення (№№ 7,8,17,18,19, площа 57,3 м2), що знаходяться у будівлі у місті Львові, площа Кропивницького, 1-2. Вказаною постановою встановлено, що, згідно з актом державного виконавця, боржником фактично виконано виконавчий документ 28.05.2013р.
Відповідно до Довідки Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 30.12.2015р. №2302-вих-2935, заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла в період з 01.05.2008 року по 29.05.2013 року і станом на 01.12.2015р. складає 27494,57грн. Аналогічне відображено у довідці Позивача від 31.03.2016р. №4-2302-315.
З підстав наведеного Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 27494,57 грн. неустойки.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, обов'язок з повернення орендованого за Договором приміщення на підставі Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №914/165/13 виник у Відповідача 26.03.2013р. та повинен був ним бути виконаний протягом п'ятнадцяти днів (п. 15.6 Договору) - по 10.04.2013р. включно.
Відтак, прострочення обов'язку із повернення орендованого за Договором приміщення виникло у Відповідача з 11.04.2013р. та тривало по 27.05.2013р., оскільки згідно Постанови Старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 29.05.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №37560606 із примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі 3914/165/13, боржником фактично передано об'єкт оренди Стягувачу 28.05.2013р.
При цьому суд зауважує, що у позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача виключно неустойку.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень; беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо неповернення Об'єкта оренди згідно умов Договору, перевіривши розрахунок суми неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки за порушення зобов'язання з повернення орендованого за Договором майна в розмірі 27494,57 грн. підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 1378,43 грн., в решті позовних вимог в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
01.04.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.04.2016 року.
Як вбачається із відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про прийняття до пересилання цінного з описом вкладення листа №79008 1452278 0, позовну заяву подано Позивачем 31.12.2015 року.
Позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 28.12.2015 року №77987 сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» передбачено, що станом на 01.01.2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн. 00 коп.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги, стягнути з Відповідача на користь Позивача 61,06 грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми «ОКА-Сервіс» (79015, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.207; ідентифікаційний код 20818553) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 1378,43 грн. неустойки та 61,06 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.