01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"29" березня 2016 р. Справа № 911/3224/15
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сан”, Київська обл., с. Красне
до Приватного акціонерного товариства “Калина”, Київська обл., с. Красне
про стягнення 833 924,014 грн
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №667 від 02.04.2009)
від відповідача: не прибув
27.07.2015 Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_2 звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Калина” (далі-ПрАТ “Калина”/відповідач) про стягнення 677 067,15 заборгованості за кредитним договором №6748-20/12-1 від 16.02.2012.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якої просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2015 (суддя Лилак Т.Д.) порушено провадження у справі №911/3224/15 та призначено справу до розгляду на 10.09.2015.
10.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/3224/15 до вирішення господарським судом міста Києва справи №910/2080/15.
Водночас, 10.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі ТОВ «Виробниче підприємство «Центр» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також об'єднання в одну справу пов'язаних між собою справ №911/3225/15 та №911/3224/15. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні 10.09.2015 судом оголошено перерву до 24.09.215.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2015 (суддя Лилак Т.Д.) зупинено провадження у справі №911/3224/15 до розгляду пов'язаної з нею справи №910/20807/15.
У зв'язку з припиненням повноважень судді Лилака Т.Д., у відповідності до результатів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом б/н від 11.02.2016, справу №911/3224/15, передано до провадження судді господарського суду Київської області Яреми В.А.
Водночас, 11.02.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №911/3224/15 у зв'язку з розглядом справи №910/20807/15, в підтвердження чого суду надано належним чином засвідчені копії рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №910/20807/15.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2016 справу №911/3224/15 прийнято до провадження суддею Яремою В.А., поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 01.03.2016.
Ухвалою господарського суд Київської області від 01.03.2016 залучено до участі у справі №911/3224/15 правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_2 (ідентифікаційний код 24214088) - Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сан” (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, вул. Семенова, 18-а, ідентифікаційний код 34099299) (далі-ТОВ “Виробниче підприємство “Сан”/позивач).
У судовому засіданні 01.03.2016 судом оголошено перерву до 21.03.2016.
Водночас, 26.02.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сан” надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 400 000,00 грн основного боргу за кредитним договором №6748-20/12-1 від 16.02.2012, 114 279,14 грн 30% річних, нарахованих у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, та 319 645,0 грн інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийнятті до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено на 29.03.2016.
У судове засідання 29.03.2016 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
16.02.2012 між ПАТ “Банк “Київська Русь” (далі-банк) та ПрАТ «Калина» (далі-позичальник) було укладено кредитний договір №6748-20/12-1 (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту - 495 000,00 грн, кінцевий термін повернення кредиту - 20.09.2012, процента ставка - 25 % річних.
Так, пунктами 2.2., 4.1. та 10.1. кредитного договору передбачено, що надання кредиту здійснюється однією повною сумою шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №2600703903001, відкритий в банку.
Судом встановлено, що ПАТ “Банк “Київська Русь” свої договірні зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику 29.02.2012 - 495 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №6708 від 29.02.2012.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.
Однак, відповідач свої обов'язки за кредитним договором в частині своєчасного повернення всієї суми наданого кредиту належним чином не виконав, повернувши надані банком кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн 29.02.2012 та 45 000,00 грн 28.12.2012, у той час як залишок суми кредитних коштів у розмірі 400 000,00 грн відповідачем не повернуто.
В підтвердження вищезазначених обставин суду надано платіжні доручення №33 від 29.02.2012 та виписки по рахунку відповідача.
Посилаючись на те, що відповідач залишок кредитних коштів у розмірі 400 000,00 грн не повернув, позивач, як правонаступник банку за відповідними вимогами щодо кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 400 000,00 грн основного боргу.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Водночас, за приписами ст. 509, ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки згідно договору комісії №23/12 від 23.12.2015 та договору №203612-2/42 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 15.01.2016 від ПАТ “Банк “Київська Русь”, як первісного кредитора, до ТОВ “Виробниче підприємство “Сан” перейшло право вимоги за кредитним договором №6748-20/12-1 від 16.02.2012, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог позивача у даній справі, як правонаступника прав та обов'язків банку за кредитним договором.
У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ст. 627 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до підпункту 1.1.2. кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 20.09.2012.
З огляду наведеного, використання відповідачем наданих банком в рамках кредитного договору кредитних коштів свідчить про погодження останнім з умовами договору та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі у визначені кредитним договором строк.
Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, а також арифметичну відповідність заявленої до стягнення заборгованості умовам договору та обставинам справи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 400 000,00 грн основного боргу по поверненню кредитних коштів як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з останнього:
- 319 645,00 грн інфляційних втрат, з яких: 445, 00 грн нарахованих за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 на 445 000,00 грн заборгованості, 319 200,00 грн нарахованих за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 на 400 000,00 грн заборгованості;
- 114 279,14 грн 30% річних, з яких: 4 388,20 грн нарахованих за період з 21.09.2012 по 27.12.2012 на 445 000,00 грн заборгованості, 109 890,94 грн нарахованих за період з 28.12.2012 по 31.07.2015 на 400 000,00 грн заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2. кредитного договору у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити сум заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.
Оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 30% річних за порушення строків сплати кредиту, обрахований судом за вказані позивачем періоди з урахуванням вимог вищезазначених норм закону та положень договору, становить 351 565,00 грн інфляційних втрат та 377 958,91 грн 30% річних за порушення строків сплати кредиту, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 319 645,00 грн інфляційних втрат та 114 279,14 грн 30% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України у розмірі 10 561,00 грн в частині заявлених ПАТ “Банк “Київська Русь” вимог, оскільки останній був звільнений від сплати судового збору на час звернення до суду із позовом.
До того ж, сплачений позивачем в частині збільшених позовних вимог судовий збір у розмірі 2 352,86 грн підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Виробниче підприємство «Сан».
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Калина” (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сан” (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, вул. Семенова, 18-А, ідентифікаційний код 34099299) 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. основного боргу; 114 279 (сто чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн 14 коп. 30% річних, 319 645 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 00 коп. інфляційних втрат та 2 352 (дві тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 86 коп. судового збору.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Калина” (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923) в доход Державного бюджету України 10 156 (десять тисяч сто п'ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 07.04.2016.
Суддя В.А. Ярема