ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.03.2016Справа №910/1492/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне
підприємство "Котлогаз";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТАЛУРГПРОМ";
про стягнення 280 105,60 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Лелека М. О., представник, довіреність № 1 від 21.01.2016 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 280 105,60 грн. коштів, а також 4 201,58 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/1492/16, розгляд справи призначено на 23.02.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року слухання справи відкладено до 15.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року слухання справи відкладено до 22.03.2016 року.
У судовому засіданні 22.03.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Котлогаз» замовило у ТОВ «Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» на підставі комерційної пропозиції відповідача трубу 273x7 ст.20 в кількості 14.924 тон.
Відповідно до статті 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином між сторонами був укладений договір в спрощений спосіб.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Судом встановлено, що на підставі замовлення покупця, постачальником було виставлено рахунок на оплату товару № 2177 від 15 вересня 2015 року на суму 274 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз"» виконало взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості замовленого товару та сплатило ТОВ «ТД МЕТАЛУРГПРОМ» 274 900,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3694 від 15 жовтня 2015 року.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач зазначає, що після перерахування покупцем грошових коштів за товар, поставка товару в обумовлений між сторонами строк не відбулася, кошти сплачені за непоставлений товар позивачу не повернуті.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 4182 від 26.11.2015 року про поставку товару протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, а в разі, якщо в цей строк товари поставлено не буде - повернути отримані кошти. Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді, оскільки була повернута без вручення адресату.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав і в добровільному порядку сплачені кошти за товар в повному обсязі не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 274 000,00 грн. заборгованості за непоставлений товар.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З поданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТАЛУРГПРОМ " не дотримався умов поставки, оскільки не поставив і не передав у власність покупця товар, за який отримав оплату.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач заявлені вимоги не заперечив, а тому при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів поставки товару або повернення сплачених грошових коштів за поставку товару, станом на день розгляду справи відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги покупця про стягнення з постачальника заборгованості в розмірі 274 000,00 грн. за непоставлений товар.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 14.12.2015 р. по 19.01.2016 р. у сумі 6 105,60 грн.
Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За наведених обставин, оскільки жодний вид неустойки за прострочення постачальником повернення суми попередньої оплати сторонами передбачений не був, позовні вимоги про стягнення 6 105,60 грн. задоволенню не підлягають.
Суд відзначає, що підстави для нарахування процентів річних встановлені у ст. 625 Цивільного кодексу України, де вказується, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу даної норми слідує, що інфляційні нарахування та 3 % річних є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У межах спірних правовідносин, що виникли з усного договору поставки, грошові зобов'язання мав позивач перед відповідачем, тоді як обов'язки відповідача як постачальника товару, що були ним порушені, носили не грошовий характер, а тому підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних відсутні.
Таким чином, позов задовольняється судом частково, а судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТАЛУРГПРОМ", оскільки спір виник з вини відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТАЛУРГПРОМ" (інд. 03194, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 15-В, код ЄДРПОУ 39450721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова, 5, код ЄДРПОУ 23543186) 274 000 (двісті сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості за непоставлений товар та 4 201 (чотири тисячі двісті одну) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 25.03.2016 р.