Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
13.03.2007
Справа №2-21/2145-2007
за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі
Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське рекламне агентство "Партнер", м. Сімферополь,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач не з'явився
Відповідач Градов К.М., представник, д/п б/н від 05.01.2007 р., Осипова Т.Й., головний менеджер, д/п б/н від 05.01.2007 р.
Прокурор Домнікова Я.І., посвідчення № 05364
Сутність спору: Прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся до Господарського суду АРК із позовом в інтересах держави в особі Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь, до ТОВ "Кримське рекламне агентство "Партнер", м. Сімферополь, у якому просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по пр. Кірова (магазин «Фасон») у м. Сімферополі, шляхом демонтажу рекламних носіїв, розташованих на цій ділянці та вивозу металобрухту за рахунок відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим відповідачем порушуються вимоги чинного законодавства.
22 лютого 2007 р. на адресу суду від Прокурора Центрального району м. Сімферополя надійшло клопотання про припинення провадження по справі на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у позивача було достатньо часу для надання документів, необхідних за їх думкою, для розгляду спору.
Представник відповідача у засідання суду з'явився, позовні вимоги не визнає та вказує, що рекламні конструкції розміщені на підставі дозволу № 365, у зв'язку з яким ним були укладені договори з наданням всіх документів на розміщення рекламних конструкцій.
У засіданні суду прокурор відмовився від клопотання про відмову від позову та припинення провадження по справі на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника, відповідача, висновок прокурора, суд, -
30 листопада 2005 р. між ТОВ “Кримське рекламне агентство “Партнер» та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради був укладений договір б/н про тимчасове користування місцями розташування засобів зовнішньої реклами.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що Виконком надає відповідачу (суб'єкту підприємницької діяльності за договором) у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів в адміністративних межах міста відповідно адресної програми.
У пункті 4.3. договору сторони встановили, що договір діє протягом двох років з моменту його підписання.
Міська рада є органом місцевого самоврядування, якій діє по принципу повноважень у порядку, визначеному діючим законодавством (стаття 12 Закону України “Про місцеве самоврядування»).
Стаття 30 Закону України “Про місцеве самоврядування» визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про рекламу» - розміщення зовнішньої реклами в населених пунктах проводиться на підставі дозволів, які видаються виконавчими органами рад і у порядку, встановленими такими органами на підставі типових правил, затверджених Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноваженими ними органів.
Розміщення зовнішньої реклами регламентується спеціальним нормативним актом - Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067.
Вказані Правила містять перелік необхідних документів для отримання дозволу на розміщення реклами, серед яких відсутні документи на землевідведення.
Зовнішні реклами на територіях, будниках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноваженими ними органів.
Стаття 1 Закону України “Про рекламу» встановлює, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Вказаним законом не передбачено проведення землевідводу і оформлення земельної ділянки для встановлення реклами.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про рекламу» виробництво, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюється Законом України “Про рекламу» та іншими нормативними актами, які регулюють відносини у сфері реклами.
Вважаючи, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, прокурор просить зобов'язати відповідача звільнити спірну земельну ділянку.
Однак, відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» - самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації.
Прокурором та позивачем не надано суду доказів, що відповідачем спірна земельна ділянка зайнята самовільно.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 19 березня 2007 р.
Враховуючи викладене, ст. ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.