ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
04 квітня 2016 року Справа № 913/340/16
Провадження №3/913/340/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 29 889 450 грн. 31 коп.
суддя Секірський А.В.
секретар судового засідання Богуславська Є.В.
у засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 14.01.2016,
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - відповідач) суми основної заборгованості у розмірі 16 284 728,31 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 9 985 107,40 грн., 3% річних у розмірі 677 774,93 грн., пені у розмірі 2 941 839,67 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №1366/14-БО-20 від 17.12.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 позивач зобов'язався постачати природний газ покупцю, а відповідач повинен був прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передав відповідачу в період січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року імпортований природний газ на загальну суму 17 966 065,70 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі.
Станом на 15.12.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за період січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року становить 16 284 728,31 грн., крім того, за прострочення оплати поставленого природного газу позивачем нараховано інфляційних нарахувань у розмірі 9 985 107,40 грн., 3% річних у розмірі 677 774,93 грн., пені у розмірі 2 941 839,67 грн.
Протягом розгляду справи представником позивача було надано заперечення б/н від 21.03.2016 та пояснення б/н від 04.04.2016 на відзив відповідача в яких позивач посилається на наступне.
Позивач вважає, що норми Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не розповсюджуються на правовідносини сторін, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією. В обґрунтування цього твердження позивач посилається на приписи ст. 275 ГК України, ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», а також на ст. 6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відзивом на позовну заяву №613 від 18.03.2016 відповідач позовні вимоги визнає частково з огляду на наступне.
Позивач поставив природного газу відповідачу на суму 17 966 065,70 грн., а відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши 1 696 928,70 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становить 16 269 137,00 грн., а не 16 284 728,31 грн.
Що стосується нарахованої пені у розмірі 2 941 839,67 грн., необхідно зазначити, що 13.01.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VІІІ, який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.
Відповідно до ст. 1 метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Статтею 2 відповідного Закону встановлено мораторій на час, визначений у ст. 1 цього Закону (до 31.12.2015), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами- виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, відповідач вважає, що підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 №1875-ІV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Абзацом 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа», є зокрема, виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м. Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон №1669) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.
Статтею 2 Закону №1669 передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 розпорядженням №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Місцезнаходженням відповідача є м. Лисичанськ Луганської області, яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія Закону №85, а відтак і мораторій на стягненні пені, нарахованої за несвоєчасні розрахунки за спожитий природний газ.
Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем втрат від інфляції та 3% річних посилаючись на те, що відповідні нарахування позивачем виконані з порушенням норм діючого законодавства. При нарахуванні 3% річних позивачем не враховано день оплати за поставлений природний газ, а також не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач вважає, що сума інфляційних нарахувань повинна складати - 7 461 840,19 грн, а сума 3% річних - 677 307,48 грн. До матеріалів справи відповідачем надано відповідний контррозрахунок.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що 17.12.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір №1366/14-БО-20 про купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідач) у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; п.1.2 - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с. 15-20).
Відповідно до п.2.1 - Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року природний газ.
Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.
Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 17%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 17%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 17%, всього з ПДВ - 4473,82 грн.
Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 2448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2783,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3340,75 грн. (а.с. 21).
Додатковою угодою № 2 від 28.04.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 4020,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 4387,40 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5264,88 грн. (а.с. 22).
Додатковою угодою № 3 від 23.05.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 4724,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 355,00 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5173,48 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6208,18 грн. (а.с. 23).
Додатковою угодою № 4 від 10.06.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 4724,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5185,18 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6222,22 грн. (а.с. 24).
Додатковою угодою № 5 від 15.09.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 4874,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5338,18 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6405,82 грн. (а.с. 25).
Додатковою угодою № 6 від 04.11.2014 до договору поставки природного газу від 17.12.2013 №1366/14-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6682,44 грн. (а.с. 26).
Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; п.7.2 - у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач в період з січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №1366/14-БО-20 від 17.12.2013, а саме:
- за січень 2014 року - 1133,806 тис. куб.м. на суму 3 787 764,66 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2014 (а.с.27), підписаним сторонами;
- за лютий 2014 року - 928,073 тис. куб.м. на суму 3 100 461,73 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2014 (а.с.28), підписаним сторонами;
- за березень 2014 року - 779,216 тис. куб.м. на суму 2 603 167,41 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2014 (а.с.29), підписаним сторонами;
- за квітень 2014 року - 27,952 тис. куб.м. на суму 147 163,92 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2014 (а.с.30), підписаним сторонами;
- за жовтень 2014 року - 73,187 тис. куб.м. на суму 468 822,45 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2014 (а.с.31), підписаним сторонами;
- за листопад 2014 року - 599,368 тис. куб.м. на суму 4 005 240,71 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2014 (а.с.32), підписаним сторонами;
- за грудень 2014 року - 502,953 тис. куб.м. на суму 3 853 444,82 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2014 (а.с.33), підписаним сторонами.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором.
Відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду за даним позовом утворилась заборгованість за договором №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 в розмірі 16 284 728,31 грн.
На підставі умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 2 941 839,67 грн.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 677 774,93 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 9 985 107,40 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача наявними в матеріалах справи.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу природний газ, претензій щодо постачання природного газу у відповідача немає.
Обсяги поставленого газу в період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року позивач підтверджує відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Втім, відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений природний газ за в період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті поставленого природного газу.
Проте, суд погоджується з запереченнями відповідача стосовно того, що заборгованість відповідача за спожитий природний газ становить 16 269 137,00 грн., а не 16 284 728,31 грн., оскільки при розрахунку заборгованості позивачем не враховано деякі оплати за спожитий природний газ, а саме: 793,84 грн. від 15.12.2015, що підтверджується копією меморіального ордеру №119701537 (а.с. 73); 2085,28 грн. від 16.12.2015, що підтверджується копією меморіального ордеру №119791707 (а.с. 74); 6308,64 грн. від 18.12.2015, що підтверджується копією меморіального ордеру №119937526 (а.с. 75); 6403,55 грн. від 23.12.2015, що підтверджується копією меморіального ордеру №120286673 (а.с. 76).
Крім того, заборгованість у розмірі 16 269 137,00 грн. також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 31.12.2015 підписаного між сторонами та скріпленого печатками (а.с. 77).
Таким чином, заборгованість відповідача за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року підлягає задоволенню у розмірі 16 269 137,00 грн. В решті слід відмовити.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.7.2 - у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За порушення термінів оплати за договором №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 позивачем нарахована пеня у сумі 2 941 839,67 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні-квітні, жовтні-грудні 2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні пені було допущено деякі помилки, а саме: при нарахуванні пені позивачем не враховано день оплати за поставлений природний газ, а також не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Перерахувавши заявлену до стягнення пеню суд зазначає наступне.
Перерахувавши заявлену до стягнення пеню за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 14.08.2014 судом встановлено, що пеня за вказаний позивачем період повинна складати 261 409,36 грн. але оскільки позивачем заявлено до стягнення 261 369,73 грн., суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає пеня за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 14.08.2014 в розмірі 261 369,73 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 14.09.2014 нарахована вірно та складає 311 745,06 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 14.10.2014 нарахована вірно та складає 286 491,05 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 14.11.2014 нарахована вірно та складає 17 046,82 грн.
Що стосується нарахованої пені за зобов'язаннями жовтня-грудня 2014 року то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом) метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2016р., вбачається, що основним видом діяльності КП «Лисичанськтепломережа» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Лисичанськ є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.
Відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.
Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14 та в постанові від 24.02.2016 по справі №905/1353/15).
Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відповідного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).
Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.
Таким чином, з врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за зобов'язаннями жовтня-грудня 2014 року повинно здійснюватися наступним чином.
За зобов'язаннями жовтня 2014 року пеня повинна нараховуватись з 15.11.2014 по 06.02.2015 та складати 30 351,44 грн.
За зобов'язаннями листопада 2014 року пеня повинна нараховуватись з 16.12.2014 по 06.02.2015 та складати 164 050,27 грн.
За зобов'язаннями грудня 2014 року пеня повинна нараховуватись з 15.01.2015 по 06.02.2015 та складати 69 150,86 грн.
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає задоволенню складає 1 140 205,23 грн. В решті слід відмовити.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення термінів оплати за договором №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 позивачем нараховано 3% річних у сумі 677 774,93 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні-квітні, жовтні-грудні 2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши розрахунок заявлених 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні 3% річних було допущено деякі помилки, а саме: при нарахуванні 3% річних позивачем не враховано день оплати за поставлений природний газ, а також не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Крім того, розрахунок 3% річних за зобов'язаннями січня 2014 року на дату 15.12.2015 позивачем було здійснено без урахування оплати у сумі 793,84 грн., яка була здійснена 15.12.2015.
Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних суд погоджується з контррозрахунком відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає задоволенню складає 677 307,48 грн. В решті слід відмовити.
Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 9 985 107,40 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця та застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.
Суд не погоджується з контррозрахунком інфляційних втрат відповідача, оскільки відповідачем було взято невірний період нарахування інфляційних втрат.
Борг за січень 2014 року повинен був сплачений до 14.02.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з березня 2014 року, а також враховуючи суму боргу на кінець кожного місяця у випадку здійснення оплати за спожитий газ.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями січня 2014 року за період з березня 2014 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 1 373 848,09 грн.
Борг за лютий 2014 року повинен був сплачений до 14.03.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з квітня 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з квітня 2014 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 2 247 921,16 грн.
Борг за березень 2014 року повинен був сплачений до 14.04.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з травня 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями березня 2014 року за період з травня 2014 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 1 743 915,19 грн.
Борг за квітень 2014 року повинен був сплачений до 14.05.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з червня 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з червня 2014 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 89 591,42 грн.
Борг за жовтень 2014 року повинен був сплачений до 14.11.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з грудня 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями жовтня 2014 року за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 218 406,91 грн.
Борг за листопад 2014 року повинен був сплачений до 14.12.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з січня 2015 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з січня 2015 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 1 694 888,54 грн.
Борг за грудень 2014 року повинен був сплачений до 14.01.2015. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з лютого 2015 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з лютого 2015 року по листопад 2015 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 1 465 758,13 грн.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 8 834 329,44 грн. В решті слід відмовити.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 26 920 979 грн. 15 коп., з них: 16 269 137 грн. 00 коп. - борг за поставлений природний газ, 1 140 205 грн. 23 коп. - пеня, 677 307 грн. 48 коп. - 3% річних, 8 834 329 грн. 44 коп. - інфляційні нарахування.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», вул. Баумана, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, заборгованість за договором №1366/14-БО-20 від 17.12.2013 купівлі-продажу природного газу в розмірі 16 269 137 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 140 205 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 677 307 грн. 48 коп., інфляційні витрати в розмірі 8 834 329 грн. 44 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 186 171 грн. 59 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2016
Суддя А.В. Секірський