Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
15.03.2007
Справа №2-19/1914-2007А
За позовом - Приватного підприємства “Інженерні системи», м. Ялта.
До відповідача - ДПІ у м. Ялті, м. Ялта.
Про визнання недійсною акту перевірки
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Гаріченко О.В., представник, довіреність б/н від 01.03.2007 р.
Від відповідача - Фкунтіков Д.Г., держ.інспектор, довіреність № 3748/9/10.0 від 11.07.2005 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання недійсним акту перевірки. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.
Відповідач надав заперечення на позов № 1338/9/10.0 від 14.02.2007 р., згідно яким позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представники позивача та відповідача відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників позивача та відповідача втни давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін були вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Приватне підприємство “Інженерні системи» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 29.11.2002 р., що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.31).
26.07.2006 р. Державною податковою інспекцією у м.Ялті проведено виїзну планової перевірки Приватного підприємства “Інженерні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. та складено акт від 26.07.2006 р. № 1737/23-0/32198981/119 (а.с.6-29).
На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення від 02.08.2006 р. № 0002572301/0, яким за порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання приватного підприємства “Інженерні системи» за платежем з ПДВ в сумі 2936 грн., з них за основним платежем 1957 грн., та штрафні санкції 979 грн. (а.с.30).
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Позивач просить визнати недійсним акт перевірки. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.
Відповідач надав заперечення на позов № 1338/9/10.0 від 14.02.2007 р., згідно яким позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на момент винесення рішення) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юридичною формою рішень цих органів, є, зокрема, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Залежно від компетенції органу який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, рішення поділяються на нормативні акти загальної дії та індивідуальні.
Акт перевірки від 26.07.2006 р. № 1737/23-0/32198981/119 не є формою рішення, він не породжує певні правові наслідки, а тому його неможливо визнати недійсним.
З урахуванням викладеного суд у задоволенні адміністративного позову відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 112, 136, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 15.03.2007 року у 10 год. 15 хв.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.