04.04.16р. Справа № 904/1490/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у розмірі 56 805,36 грн. за договором купівлі-продажу природного газу
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Бондик Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 представник - дов. № 123 від 22.12.2015р.
ОСОБА_2 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз» пені у сумі 16 918,89 грн., інфляційних втрат - 37 288,13 грн. грн., 3% річних - 2 598,34 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 14-379-БО-3 від 17.01.2014р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором купівлі - продажу природного газу № 14-379-БО-3 від 17.01.2014р. щодо своєчасної оплати вартості обсягів газу у встановленому договором строку.
Позивач у судове засідання призначене на 04.04.2016р. не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином. В ході розгляду справи підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні 28.03.2016р. надав відзив на позов в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити на підставі того, що при розрахунку 3% річних позивачем не вірно взято кінцеву дату їх нарахування, а саме, в кількість днів прострочення було включено і день зарахування коштів на їх рахунок, а це не є днем прострочення, оскільки кошти вже знаходилися на рахунку позивача.
Також відповідач зазначає, що статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Нарахована позивачем пеня, за порушення відповідачем умов договору, є грошовою санкцією, застосованою ним всупереч вимогам частини 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не застосовується.
Провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз» було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005р. у справі № Б24/235/05, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тоді як грошові санкції застосовані за 2014р., тобто, вже після порушення провадження у справі про банкрутство.
Щодо нарахування інфляційних втрат, то відповідач зазначає, що їх розрахунок здійснений позивачем є необґрунтованим, оскільки період прострочення сплати зобов'язань складає менше 15 днів, і також, позивачем розраховано інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції місяця в якому виникла заборгованість.
Також відповідач зазначив, що вимога позивача щодо сплати інфляційних нарахувань та річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу. Позовних вимог про стягнення суми боргу позивачем не заявлено, а отже і відсутні підстави для стягнення 3% річних.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи сторонами не заявлялись.
28.03.2016р. оголошувалась перерва до 04.04.2016р.
В судовому засіданні 04.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець, Позивач) та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" (далі - Покупець, Відповідач) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14-379-БО-3 від 17.01.2014р. (далі - Договір), в подальшому сторонами укладено додаткові угоди: № 1 від 28.04.2014р. (далі - Додаткова угода №1), № 2 від 15.05.2014р. (далі - Додатковоа угода № 2), №3 від 10.06.2014р. (далі - Додаткова угода №3), № 4 від 05.09.2014р. (далі - Додаткова угода № 4), № 5 від 10.11.2014р. (далі - Додатковоа угода № 5), № 6 від 08.12.2014р. (далі - Додаткова угода № 6).
Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі -газ), на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі -споживачам покупця) (п.1.2 Договору).
Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 495,000 тис.куб.м (п. 2.1. Договору).
Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого Сторонами згідно п.2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.2.1.2 Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.
Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання -передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
У відповідності до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Згідно п. 4.1. Договору кількість газу, яка продається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.
Пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди №6 встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільвої надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.
Згідно п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договорі він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом січня - грудня 2014 року здійснив поставку природного газу Відповідачу згідно актів приймання-передачі природного газу (а.с.36-42), які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплені печатками сторін, на загальну суму 2 447 984,52 грн.
Відповідачем зобов'язання по договору виконані, але з порушенням строку, у зв'язку з чим Позивачем Відповідачеві нараховані: пеня у сумі 16 918,89 грн. та 3% річних - 2 598,34 грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 13.02.2015р., та інфляційні втрати - 37 288,13 грн. за загальний період з лютого 2014 по лютий 2015р., що і стало причиною спору.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні спору на підставі наступного.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 14.10.2005р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень ч.1 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання
Частинами 3 та 5 п. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені, 3% річних та інфляційних втрат упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань, інфляційні втрати та 3% річних не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, 3% річних та інфляційних втрати, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф, 3% річних та інфляційні втрати за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 01.10.2013 по справі №3-27гс13 (справа №28/5005/3240/2012).
На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 06.04.2016р.
Суддя ОСОБА_3