07 квітня 2016 року Справа № 903/1092/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2016
у справі№903/1092/15
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 263566,57 грн. заборгованості
встановив:
Подана відповідачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.
Як встановлено п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, як вбачається з касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Колегія враховує, що заявник не входить до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати його на загальних засадах.
Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання про відстрочку сплати судового збору обґрунтовано посиланням на відсутність коштів для його оплати.
Однак, колегія зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору, чого зі змісту поданого клопотання не вбачається.
Касаційна інстанція не вважає винятковою наведену скаржником обставину щодо відсутності коштів на сплату судового збору, оскільки в нинішніх соціально-економічних умовах ці обставини стосуються всіх суб'єктів господарювання в Україні, а відповідно до ст.44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Крім того, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, всупереч вимогам ст.33 ГПК України заявником не надано жодних доказів як на підтвердження власного скрутного фінансового становища (банкрутство тощо), так і того, що у нього найближчим часом дійсно з'являться грошові кошти для сплати судового збору у встановленому розмірі протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, а саме в межах місячного терміну розгляду касаційної скарги, передбаченого ст.1118 ГПК України, що могло би бути передумовою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, в разі відсутності коштів на рахунках скаржника, чинне законодавство не встановлює заборон здійснити замість заявника оплату судового збору іншими фізичними або юридичними особами.
Як роз'яснено в абзаці 3 п.3.1 постанов Пленуму від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, як прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг окремим суб'єктам господарювання перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З огляду на вищевикладене, колегія не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку сплати судового збору, а тому касаційна скарга підлягає поверненню без розгляду.
Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.
Відповідно до положень ч.2 ст.1115 та ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.
Проте, всупереч вимог п.4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України відповідачем подано касаційну скаргу стислого змісту (7 речень обсягом півсторінки друкованого тексту), яка взагалі не містить жодних посилань на будь-які норми матеріального чи процесуального права, зокрема, в ній не зазначено, в чому саме полягає порушення норм ст.ст.204,207,509,525,526,625,655,692 ЦК України, ст.181 ГК України та ст.41 ГПК України, які безпосередньо застосовані апеляційним судом при вирішенні даного спору, і яким чином таке порушення вплинуло на прийняття постанови.
Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України також є підставою для повернення касаційної скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст.86, п.п.4,6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відстрочку сплати судового збору залишити без задоволення.
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі №903/1092/15 повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Волинської області.
Судді:В.Овечкін
Ж.Корнілова
Є.Чернов