Справа №2-7/09
14 січня 2009 року
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Якутюка B.C.,
при секретарі Давиденко М. В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4201 грн. 61 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 180 грн., поштові витрати в сумі 4 грн. 44 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1900 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 7286 грн. 05 коп., посилаючись на те, що 25 липня 2005 року біля 10 години 40 хвилин на території автостоянки, яка прилягає до проїзної частини вулиці Видної, 68 в м. Тараща Київської області біля приміщення, в якому знаходиться Таращанський РЕМ, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, власником якого він є, виїжджаючи з території автостоянки, виконуючи маневр "задній хід", не впевнився у безпечності свого маневру, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким він керував, об'їжджаючи автомобіль відповідача, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Він вважає, що відповідач порушив п.10.1 Правил дорожнього руху, які зобов'язували його перед початком руху заднім ходом переконатися, що це буде безпечним для руху його автомобіля. Внаслідок зіткнення його автомобіль був пошкоджений і йому діями відповідача була завдана матеріальна та моральна шкода, в зв'язку з чим він і змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на вищенаведені обставини і просили суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення і пояснив, що дійсно 25 липня 2005 року на території автостоянки навпроти будівлі Таращанського РЕМ сталася дорожньо-транспортна пригода, при якій він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, переконавшись у відсутності будь-якої перешкоди, став заднім ходом рухатися з автостоянки, щоб виїхати на вул. Видну, при у цьому дивлячись в дзеркало заднього виду. Проїхавши приблизно метрів 8-10, за півметра від свого автомобіля, він помітив проїжджаючого автомобіля синього кольору, яким керував ОСОБА_1, який рухався впоперек руху його автомобіля і в цей час сталося зіткнення з ним. Він вважає, що позивач порушив п.11.10.1, 10.11, 12.3 Правил дорожнього руху, а тому винний у скоєнні даної ДТП, в зв'язку з чим просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявленого позову.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він пам'ятає, що 25.07.2005 року він разом з ОСОБА_6 перебували в Таращанському РЕМ. Коли вони вирішили їхати з автостоянки, то пропустили автомобіль ОСОБА_4, який першим став виїжджати з території. Відповідач проїхав заднім ходом близько 8-10 м і в цей час сталося зіткнення з автомобілем позивача, який рухався по території автостоянки під кутом, внаслідок чого і сталося зіткнення. Автомобіль ОСОБА_4 рухався зі сторони автозупинки, а автомобіль позивача зі сторони м. Таращі. На момент зіткнення автомобілі були розташовані під кутом 45". Він вважає, що винним у даному ДТП являється позивач.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила факт вчинення відповідачем ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що на даний час він пам'ятає, що при скоєнні ДТП на території автостоянки біля приміщення Таращанської РЕМ, складав протокол на відповідача ОСОБА_4, який допустив зіткнення з автомобілем позивача, хоча відповідач заперечував свою вину у даній ДТП. Він не пам'ятає, чи складали протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача ОСОБА_1. Взагалі на той час це був його перший виїзд на ДТП та перше оформлення документів.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він пам'ятає, що складав схему ДТП з участю сторін на території автостоянки біля приміщення Таращанської РЕМ, але сказати хто був винен в цій ДТП він не може.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він самого зіткнення транспортних засобів на території автостоянки біля приміщення Таращанської РЕМ не бачив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявленого позову, виходячи із слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 25 липня 2005 року на території автостоянки, розташованої біля приміщення Таращанської РЕМ по вул. Видній в м. Тараща, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулося зіткнення автомобіляНОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого обидва транспортні засоби були пошкоджені.
Відповідно до акту №42 автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 09 серпня 2005 року ( а.с. 15-18) розмір матеріальної шкоди, завданої автомобілю НОМЕР_2, становить 4201 грн.61 коп.
Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, визначених ст. 1166 ЦК України, зокрема, за наявності вини в її цивільно-правовому розумінні і позивача, і відповідача, розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від встановленого ступеня вини кожної із сторін.
Із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що питання про відповідальність за шкоду заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 ЦК: шкода, заподіяна одному із володільців з вини іншого -відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.
Із копії постанови від 05 липня 2006 року ( а.с. 124-125 ) видно, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУАП було закрито в зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Із копії постанови від 06 вересня 2006 року ( а.с. 132-133) вбачається, що
Постанова Таращанського районного суду від 12 вересня 2005 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУАП була скасована і провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що поскільки відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Постановами суду були закриті справи про адміністративні правопорушення за порушення ними правил дорожнього руху за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення, то вони вважаються такими, що не мають вини відповідача у даній ДТП.
Із ч.1 ст. 60 ЦПК України видно, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважає, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б свідчили про те, що в даній дорожньо-транспортній пригоді, винен відповідач ОСОБА_4, який повинен відшкодувати йому заподіяну шкоду.
Крім того, позивач також не ставив перед судом питання про проведення автотехнічної експертизи для визначення вини кожного у ДТП.
Суд вважає, поскільки в судовому засіданні встановлено, що на даний час у обох володільців джерел підвищеної небезпеки відсутня вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 липня 2005 року на території автостоянки по вул. Видній в м. Тараща, а тому жоден з них ( позивач та відповідач) при відсутності вини у взаємному заподіянні шкоди не мають право на її відшкодування.
На підставі ст. 1187, 1188 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за недоведеністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.