Справа № 533/973/15-ц Номер провадження 22-ц/786/747/16Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.
31 березня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Омельченко Л.М.
Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.
При секретарі Ачкасовій О.Н.
З участю адвокатів Сороколат О.П., Мурашко О.А.
Представника відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Лутовинівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, Козельщинська державна нотаріальна контора,- про визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,
У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним вище позовом, в якому просить суд визнати недійсним заповіт, посвідчений секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 10.11.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №150, згідно якого померла ОСОБА_7, яка мешкала в селі Омельниче, заповіла все своє майно ОСОБА_6
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив ОСОБА_5, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно ст.309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 яка проживала в АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.152).
За життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 10 листопада 2011 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Андрійко Т.Г., реєстровий номер №150, згідно якого заповіла все своє майно ОСОБА_6 (т.1 а.с.154).
За даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, вказаний заповіт зареєстровано 17.11.2011 року Полтавською філією ДП «Інформаційний центр» .
21.01.2015 року ОСОБА_6 звернулась до Козельщинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та в цей же день державним нотаріусом було зареєстровано у Спадковому реєстрі спадкову справу (т.1 а.с.151, 158).
Також судом встановлено, що 08.07.2015 року позивачем ОСОБА_5 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а 04.09.2015 року - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (т.1 а.с.159, 166).
Постановою від 04.09.2015 року державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв»язку з наявністю заповіту на ім»я ОСОБА_6 (т.1 а.с.167).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_5 як підставу позову зазначив, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки текст заповіту не підписано ОСОБА_7, яка вміла ставити підпис, не зазначено відомостей про особу, яка замість неї підписала заповіт, а також відомості про свідків, за участі яких заповіт складався, а заповіт складено особою, яка не мала на це права, що, відповідно до ст.1257 ЦК України, є підставою для визнання цього заповіту недійсним.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Частина 4 даної статті передбачає, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Згідно пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року (яка діяла на час складання заповіту), якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку. За пунктом 17 цієї Інструкції, прізвища, імена та по-батькові громадян, у тому числі представників, які беруть участь у нотаріальних діях, повинні бути написані в документі повністю із зазначенням місця їх проживання.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у тому числі й те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Так, місцевим судом на підставі наданих доказів встановлено, що ОСОБА_7 на час складання заповіту не страждала будь-яким психічним захворюванням, недієздатною не визнавалась. Також з»ясовано, що вона проживала одна та за віком і станом здоров»я потребувала стороннього догляду, який їй надавала ОСОБА_6, виконуючи обов»язки працівника соціальної служби.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та рідна сестра заповідачки - ОСОБА_11 пояснили, що ОСОБА_7 не вміла читати, однак чоловік її за життя навчив ставити підпис на документах. При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посвідчили, що ОСОБА_7 в їх присутності висловила бажання скласти заповіт на ОСОБА_6, оскільки остання її доглядає.
Встановивши зазначені вище обставини та давши належну оцінку доводам сторін, місцевий суд дійшов правильного висновку, що підстав, які б свідчили про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, не встановлено. Тому суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.
Разом з тим, місцевий суд при постановленні рішення помилково вдався до оцінки дотримання вимог чинного законодавства щодо форми та посвідчення спірного заповіту, який, за нормами ч.1 ст.1257 ЦК України, в разі наявності спору, може бути встановлений нікчемним, і не звернув увагу на те, що згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року відмовлено у прийнятті поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог та встановлення нікчемності цього заповіту.
При цьому, в засіданні апеляційного суду адвокат Сороколат О.П. повідомила, що на розгляді в суді першої інстанції перебуває цивільна справа про встановлення нікчемності спірного заповіту, яка на даний час зупинена провадженням.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що вимога щодо встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
У даному спорі вимога про встановлення нікчемності правочину не прийнята судом до розгляду. Тому суд не мав права виходити за межі позовних вимог.
За таких обставин, рішення місцевого суду слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання місцевого суду на те, що відсутність у заповіті даних особи, яка підписала заповіт замість заповідача не є суттєвим для визначення дотримання форми заповіту, а також посилання на те, що складений заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення.
Виходячи з вище викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. п. 3, 4, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково задовольнити.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання місцевого суду на те, що відсутність у заповіті даних особи, яка підписала заповіт замість заповідача, не є суттєвим для визначення дотримання форми заповіту, а також виключити посилання на те, що складений заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді: (підписи)
Копія вірно: