Справа № 6-11/11 Номер провадження 22-ц/786/1059/16Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
04 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Обідіної О.І.
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.
При секретарі: Кальник А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2011 року за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Голубенко Ю.О. про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України,
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2011 року тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань про стягнення з нього на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості в сумі223962,15 грн., судових витрат на суму 865 грн., на користь ТОВ «ЛІВС» боргу - 40105,66 грн., на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості на суму 341993,67 грн.
Виконання ухвали покладено на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить ухвалу, як постановлену з порушенням норм процесуального права, скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання. Вважає, що факт умисного ухилення боржника від покладених на нього зобов'язань не доведено, а відтак відсутні підстави для задоволення подання.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника ВДВС Кобеляцького РУЮ від 13 листопада 2009 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-215 від 5 серпня 2009 року, виданим Кобеляцьким районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Прокредит Банк» 865 грн.
Постановою від 2 грудня 2009 року ВДВС Кобеляцького РУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 6-678/09 від 14 вересня 2009 року, виданим Новозаводським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» 341993,67 грн.
Постановою від 22 січня 2010 року ВДВС Кобеляцького РУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 20/169 від 23 листопада 2009 року, виданим Господарським судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Меблі ЛІВС» 40105,66 грн.
Постановою від 23 вересня 2010 року ВДВС Кобеляцького РУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-215 від 5 серпня 2009 року, виданим Кобеляцьким районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Прокредит Банк» 223962,15 грн. та звернення стягнення на предмет застави транспортні засоби.
В зв'язку з невиконанням рішень судів, начальник відділу ДВС в порядку ст.377-1 ЦПК України звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що наявність в боржника невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.
Згідно п. 18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон передбачено не за наявності факту невиконаних зобов'язань, а за свідоме ухилення від їх виконання.
Натомість, при вирішенні даного подання, зазначені роз'яснення Верховного Суду України залишились поза увагою місцевого суду, який задовольняючи останнє, виходив лише з самого факту існування наявного у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням.
Між тим, судом першої інстанції фактично залишились не з'ясованими обставини щодо доведеності представником виконавчої служби наявності у боржника умислу на свідомого ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, а також здійснення ним дій чи бездіяльності, які були б спрямовані на невиконання свого обов'язку у виконавчому провадженні.
Не встановивши зазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення подання начальника відділу ДВС Кобеляцького РУЮ про встановлення тимчасового обмеження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що окрім самого подання, державним виконавцем до суду було надано лише копії виконавчих листів про стягнення заборгованості та копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, жодних інших доказів, які б доводили факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, державний виконавець суду не надав, позаяк не надав такі докази і апеляційній інстанції.
Оскільки зазначене питання було вирішено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, з постановленням по справі нової ухвали про відмову в задоволенні даного подання у зв'язку з недоведеністю суб'єктом подання підстав, з якими законодавство пов'язує необхідність встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як додаткової санкції.
Керуючись ст. 303, 312 ч.1 п.2, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Голубенко Ю.О. в тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_3.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
З оригіналом згідно.