Справа № 552/560/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1186/16Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
06 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.
При секретарі : Кальник А.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 9 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 9 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 8 лютого 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 200 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права, просить рішення змінити, стягнувши аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні. Батько ОСОБА_3 проживає окремо, належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахування положень ст.ст. 180,182 СК України та Конвенції про права дитини, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку батька.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Відповідно до частини 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив розмір аліментів, призначивши їх в розмірі, на якому наполягала позивач. При цьому, суд правильно послався на те, що остання не позбавлена можливості пред'явити позов в порядку ст. 185 СК України, оскільки інші обставини, на які посилалась позивач в обґрунтування заявлених вимог фактично пов'язані з стягненням додаткових витрат на дитину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не ґрунтуються на вимогах закону.
Зокрема, колегією суддів не приймається до уваги твердження про те, що відповідач має більший дохід, ніж той, який відображений в довідці про його заробітну платі, оскільки дана обставина не підтверджена жодним доказом по справі, натомість до матеріалів справи приєднана довідка про доходи відповідача з його місця роботи ТОВ «КБ Аерокоптер», інших документів, які б свідчили про існування других видів заробітку (доходу) відповідача матеріали справи не містять.
Крім того, сама апелянт в апеляційній інстанції підтвердила, що нею пред'являлась вимога про стягнення з батька дитини ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/3 частини його доходу і саме в цьому розмірі задоволено її позовні вимоги, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу твердження апелянта про необхідність змінити рішення в частині розміру аліментів та визначити їх розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, що крім іншого, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 9 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
З оригіналом згідно.
Судді: