Справа № 539/4290/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1122/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
06 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С.
за участю секретаря Гнатюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Полтавської області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору оренди землі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.05.2011 року, зареєстрований за № 1550, укладений між Лубенською міською радою та нею.
В обґрунтування зазначеного позову вказувала, що вона є власником реконструйованого нежитлового приміщення (адміністративно-торгове приміщення) на першому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Укладений договір оренди є недійсним з підстав відсутності у ньому істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ «Про оренду землі», невідповідності цільового призначення землі, зазначеного у договорі, її реальному цільовому використанню, а також у зв'язку з відсутністю самого об'єкта орендних відносин.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним договір оренди землі, укладений 16.05.2011 року між Лубенською міською радою та ОСОБА_2, зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №1550 від 16.05.2011 року; вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі Лубенська міська рада Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неповно з'ясував суттєві обставини справи, а саме не взяв до уваги недоведеність факту порушення прав чи інтересів позивачки або невідповідність укладеного договору вимогам закону. Окрім того, зроблено посилання на те, що за відсутності договору оренди землі ОСОБА_2 не змогла б провести переобладнання квартири.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Лубенської міської ради із заявою, у якій прохала надати їй в оренду земельну ділянку згідно пропорційної частки у будівлі по АДРЕСА_1 площею 50 кв. м. на 5 років для комерційного використання (а.с. 42).
Рішенням Лубенської міської ради від 26 серпня 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою (а.с. 43).
Рішенням Лубенської міської ради від 18 лютого 2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 згідно пропорційної частки площею 0,0050 га та передати дану земельну ділянку в оренду терміном на 5 років ОСОБА_2 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (а.с. 68).
16 травня 2011 року між Лубенською міською радою, як Орендодавцем та ОСОБА_2, як Орендарем укладено договір оренди землі за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0050 га строком на 5 років. У договорі зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - магазин. Договір зареєстровано у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №1550 від 16 травня 2011 року (а.с. 3-4).
16 травня 2011 року здійснено передачу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0050 га. орендарю (а.с.7).
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що по суті об'єктом оспорюваного правочину є частка окремої земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок. Ця частка, розмір якої є пропорційним розміру квартири чи іншого приміщення у будинку, відповідно до ст.3 ЗУ «Про оренду землі» не може бути окремим об'єктом земельних відносин до її виділення в натурі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.
Відповідно до п. 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого спільним наказом Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Держкоммістобудування та Фонду держмайна України від 05.04.1996 р. № 31/30/53/396, частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку. Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.
Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно технічної документації кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_2 містить визначений кадастровий номер земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди від 16 травня 2011 року (НОМЕР_1), проте земельна ділянка з таким кадастровим номером відсутня у Національній кадастровій системі, тобто номер був визначений, але не присвоєний (а.с.58,60,70).
Окрім того, договір оренди землі № 1550 від 16 травня 2011 року укладений без зазначення у ньому всіх часток земельної ділянки, до складу якої входить частка земельної ділянки для обслуговування вбудованого (прибудованого) приміщення позивача в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно, без зазначення всіх орендарів такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статей 5, 6 Закону України «Про оренду землі».
Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності договору оренди ОСОБА_2 не змогла б отримати дозвіл на реконструкцію своєї квартири не мають вирішального правового значення, оскільки порядок і умови надання дозволів на реконструкцію квартир не є предметом спору у цій справі.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що оспорюваний договір оренди суперечить вимогам закону, зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання його недійсним.
Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303. п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Полтавської області відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 лютого 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді С.А.Гальонкін
П.С.Абрамов
З оригіналом згідно
Суддя: О.А.Лобов