Справа № 544/232/16-ц
пров. № 2/544/170/2016
17 березня 2016 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
у складі головуючого - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду на вул. Соборна, 41 справу за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_2 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до Білоцерківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В подальшому уточнила позовні вимоги і просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті 27.11.1999 ОСОБА_3 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння, що розташоване по вул. Шевченка, 133 в с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 листопада 1999 року померла її мати ОСОБА_3. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в цілому складається із житлового будинку «А-1» (загальною площею 39,6 кв.м., житловою площею 22,6 кв.м.), сараю «Б», що розташовані по вул. Шевченка, 133 в с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області.
ОСОБА_2 є спадкоємицею померлої ОСОБА_3 першої черги за законом та прийняла спадщину, фактично вступивши у володіння та користування спадковим майном.
Інших спадкоємців у ОСОБА_3, які б бажали прийняти спадщину після її смерті, немає.
Проте, після смерті ОСОБА_3 виявилося, що за свого життя вона не отримала правовстановлюючий документ на будинковолодіння та не здійснила державну реєстрацію свого права власності на нього. У зв'язку з цим позивач не має змоги документально оформити своє право власності на спадкове майно.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позов підтримала, просить встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті 27.11.1999 ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок із господарськими спорудами та будівлями, що розташований по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області. Пояснила, що після смерті ОСОБА_3 - її дочка ОСОБА_2 переїхала до с.Білоцерківці Пирятинського району та проживала у будинку померлої, доглядала його та підтримувала у належному стані.
Представник відповідача - Білоцерківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області у судове засідання не з'явився, надіслав до суду листа про слухання справи у його відсутність. Позов визнає, не заперечує проти його задоволення.
Суд уважає, що справа може бути розглянута у відсутність представника відповідача, оскільки його особисті пояснення у судовому засіданні не обов'язкові.
Судом встановлено:
27.11.1999 померла ОСОБА_3 (а.с.4).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України виникає у день відкриття спадщини.
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в цілому складається із житлового будинку «А-1» (загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 22,6 кв.м), сараю «Б», що розташований по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області (а.с.6-10).
ОСОБА_2 є спадкоємицею майна померлої ОСОБА_3 першої черги за законом за правилами ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК) в ред.1963 року, який був чинний на момент смерті ОСОБА_3 (а.с.5). Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 немає (а.с.24-25).
Позивач після смерті матері розпочала користуватися житловим будинком, що розташований по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області та який належав ОСОБА_3С, обробляти присадибну земельну ділянку. Тобто, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що належало ОСОБА_3, а отже відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу УРСР - прийняла спадщину після її смерті.
Інакше, як у судовому засіданні, факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_3, встановити неможливо.
Викладене також підтверджується:
- показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили факт, що після смерті ОСОБА_3 у 1999 році у її будинку проживала та користувалася майном її дочка ОСОБА_2;
- довідкою Білоцерківської сільської ради від 02.03.2016, відповідно до якої мати позивачки ОСОБА_3.,ІНФОРМАЦІЯ_1, на час її смерті 27.11.1999, була зареєстрована та проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею на час смерті ніхто не проживав (а.с.12);
- іншими матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки у судовому засіданні дослідженими доказами по справі підтверджується той факт, що ОСОБА_2 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 - позовна заява в частині встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
Після смерті ОСОБА_3 виявилося також, що за свого життя вона не отримала правовстановлюючий документ на будинковолодіння та не здійснила державну реєстрацію свого права власності на нього (а.с.11).
Відсутність указаних документів перешкоджає ОСОБА_2 у розпорядженні спадковим майном (а.с.38).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Як вказано в технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна, спірне домоволодіння було збудовано в 1950 році (а.с. 9).
Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.
У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Отже, за вказаними Указом і Постановою підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Такого висновку дійшов ВСУ, виклавши правову позицію у постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13, яка згідно зі статтею 3607 ЦПК є обов'язковою для судів.
Згідно ч.3 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 03.08.2004 року для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об'єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Спірне домоволодіння згідно даних погосподарської книги Білоцерківської сільської ради Полтавської області рахувалося за ОСОБА_3 (а.с.15).
За наявності у матеріалах справи вказаної виписки із погосподарської книги доцільно говорити, що спадкодавець набув право власності на житловий будинок правомірно, оскільки діюче на той час законодавство не пов'язувало момент виникнення права власності з обов'язковою державною реєстрацією об'єкту нерухомості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3, яка не зареєструвала в установленому чинним законодавством порядку правовстановлюючий документ на нерухоме майно, а інакше як у судовому порядку визнати право власності позивача на зазначений житловий будинок та господарські споруди по вул. по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області неможливо, позов ОСОБА_2 про визнання права на спадкове майно підлягає задоволенню.
Керуючись ст.10, ст.ст. 212-215,256 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1218, 1268 ЦК України, ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_2, народження 01.04.1939, спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 27.11.1999, а саме: будинковолодіння, яке розташоване по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області.
Визнати за ОСОБА_2, народження 01.04.1939, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після померлої 27.11.1999 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок «А-1» (загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 22,6 кв.м), сарай «Б», які розташовані по вул. Шевченка, 133 у с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий - О.О.Сайко