Справа № 362/5565/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.
Провадження № 22-ц/780/2511/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.
Категорія 4 05.04.2016
Іменем України
05 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді Фінагєєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Дрозд Р.І.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У липні 2015 року Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом та просив вилучити із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача автомобіль марки ЗАЗ-110206, номер кузова НОМЕР_1, 2002 року випуску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2002 року батька позивача ОСОБА_3 на пільгових умовах було забезпечено транспортним засобом ЗАЗ-110206 з правом керування ОСОБА_2. Вказаний автомобіль є власністю держави і ОСОБА_3 було про це відомо. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, а його син, відповідач по справі, володіє вказаним транспортним засобом без згоди позивача, який є власником ЗАЗ-110206. Вказаний автомобіль не перереєстровано на осіб, які являлися членами сім'ї ОСОБА_3, а тому підлягає поверненню.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року позов Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації автомобіль марки «ЗАЗ - 110206», 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності, який має рахуватися з моменту зняття ОСОБА_3 з обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги у зв'язку зі смертю. Позивач знав про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а тому позов мав бути пред'явлений до кінця 2010 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 19 лютого 2002 року, управління Київської обласної державної адміністрації було передало інваліду ОСОБА_3 автомобіль марки «ЗАЗ - 110206», 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10 жовтня 2007 року (а.с.16).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 06 березня 2014 року № 17-12/729, автомобіль «ЗАЗ - 110206», отриманий інвалідом війни І групи ОСОБА_3 знаходиться у ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю інваліда.
06 березня 2014 року ОСОБА_2 подав до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області заяву, в якій просив дати дозвіл на здачу вищезазначеного автомобіля.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК 282511 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 26 березня 2007 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль перебуває у володінні та користуванні позивача без належних правових підстав.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником з чужого незаконного володіння.
Відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (далі Порядок) після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.
Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Вилучення автомобіля, отриманого інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда здійснюється відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду відповідно до подання головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Спори про частку в спільній власності членів сім'ї щодо автомобіля або суми, сплаченої за нього, вирішуються в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті у 2007 році ОСОБА_3 його син ОСОБА_2 продовжував користуватися автомобілем, який було надано його батьку як інваліду війни. Однак, у встановленому законом порядку відповідач не перереєстрував на своє ім'я спірний автомобіль, а тому не має права утримувати його в себе. Крім того, на обліку для отримання автомобіля ОСОБА_2 не стояв. На момент смерті ОСОБА_3 строк експлуатації автомобіля становив менше ніж 10 років, а відповідачем не було дотримано процедури, яка стала б підставою для залишення автомобіля у користуванні ОСОБА_2
Таким чином, позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про вилучення автомобіля з незаконного володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими.
Разом з тим, при зверненні до суду з позовом позивач пропустив строк позовної давності.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
За змістом ст. 261 ЦК України визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері соціальних відносин.
Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 01 липня 2015 року (справа 6-178 цс15).
Так, згідно Типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ № 790від 30 травня 2007 року (яке діяло на момент смерті інваліда, якому було передано автомобіль) управління координує і контролює роботу підрозділів, що здійснюють нагляд за додержанням вимог законодавства під час призначення перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України; організовує роботу із забезпечення інвалідів транспортними засобами; організовує, координує та здійснює контроль за забезпеченням інвалідів, ветеранів війни та праці санаторно-курортним лікуванням; одержує в установленому порядку від інших структурних підрозділів обласної держадміністрації матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.
Оскільки Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації координує роботу управлінь соціального захисту населення районних державних адміністрацій та міськвиконкомів (міст обласного значення), він мав можливість дізнатися про смерть інваліда ОСОБА_3 у 2007 році від Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області.
Отже, строк позовної давності почав перебіг з вересня 2007 року та закінчився у вересні 2010 року, про що обґрунтовано зазначає відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову.
На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 606 грн. 33 коп., сплачений ним за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 606.33 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Фінагєєв В.О.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.