Справа № 372/919/16-к
Провадження 1-кп-84/16
ухвала
Іменем України
07 квітня 2016 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110230001480 від 09.12.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.121, п.9 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.396, ч.3 ст.135 КК України,
4 квітня 2016 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.121, п.9 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.396, ч.3 ст. 135 КК України, внесеному в ЄРДР за №12015110230001480 від 09.12.2015 року.
Вказані матеріали призначені до розгляду у підготовче судове засідання відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання судом у відповідності до ст.384 КПК України, роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, про що й було заявлено клопотання обвинуваченим ОСОБА_9 в судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду,
Прокурор, вважав за можливе призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо призначення справи до розгляду та заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акту в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Обвинувачені та захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , також заперечили щодо призначення справи до судового розгляду, та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору в зв'язку з численними порушеннями органом досудового слідства вимог КПК України.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився на адресу суду прокурор подав заяву від потерпілого про розгляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Пунктом а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Аналогічна позиція зазначена в рішенні від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскін проти Австрії».
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
У п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5,9 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення, дату та місце його складення та затвердження. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт складений та затверджений прокурором 21.03.2016 року, обвинуваченим 25.03.2016 року слідчим повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, після якої прокурором всупереч вимог кримінального процесуального закону, обвинуваченим фактично не висувалось обвинувачення у вчиненні відповідних злочинів в межах зміненої підозри, що свідчить що обвинувачені не можуть належним чином підготуватися до захисту.
Як вбачається з обвинувального акту від 21.03.2016 року, органом досудового розслідування не розмежовані і не конкретизовані дії обвинувачених, а саме не було сформульовано конкретне обвинувачення щодо дій ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , а саме не зазначено від чиїх саме ударів ОСОБА_12 з застосуванням чи не застосуванням сокири отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.
Крім того органом досудового розслідування ОСОБА_9 інкримінується вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою приховання іншого злочину за п.9 ч.2 ст.115 КК України, однак в обвинувальному акті не вказано форми вини, мотив, час їх виникнення на вчинення вищевказаного злочину. Також виходячи зі змісту обвинувального акту зазначається, що обвинувачений ОСОБА_9 наніс ОСОБА_13 один удар правою ногою в область голови після чого ОСОБА_13 , втік, що свідчить про неконкретність та невизначеність слідства щодо ОСОБА_13 , а саме ступеню тяжкості завданих йому тілесних ушкоджень, та чи є він потерпілим від неправомірних дій обвинуваченого, оскільки завданням кримінального провадження, зокрема, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Крім того із наведеної редакції обвинувального акту вбачається, що воно не конкретне, в ньому містяться взаємовиключаючі положення, які суперечать один одному, що також порушує право обвинувачених на захист, так, в обвинувальному акті вказується, що ОСОБА_10 , обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.135 КК України, тобто в завідомому залишенні без допомоги особи яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо він мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо ці дії спричинили смерть особи, без зазначення форма вини, мотиву і мета даного злочину вчиненого ОСОБА_10 , крім того в обвинувальному акті взагалі не вказано, що робив ОСОБА_10 коли ОСОБА_9 підпалював курінь де знаходився ОСОБА_12 і чи бачив він що робить ОСОБА_9 в курені та чи бачив пожежу, і з чого вбачається що ОСОБА_10 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Також ОСОБА_10 інкримінується органом досудового розслідування злочин передбачений ст.. 396 ч.1 КК України, тобто заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, також без зазначення в обвинувальному акті форма вини, та мотиву, оскільки обов'язок доказування, зазначених обставин покладено на слідчого, прокурора. Зазначені обставини, які, наряду з іншими, підлягають доказуванню та є фактичними обставинами кримінального правопорушення, які відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 291 КК України, мають бути зазначені в обвинувальному акті.
Також зі змісту обвинувального акту вбачається, що обвинувачені перед початком вчинення злочинів розпивали спиртні напої, про що в обставинах, що обтяжують покарання про це жодним чином не згадується, як і не зрозуміло зі змісту обвинувального акту що ж відбулось між обвинуваченими та ОСОБА_12 та що цьому передувало, що між ними раптово виникли неприязні відносини до потерпілого, що перейшли в загострену форму, внаслідок чого обвинувачені почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_12 , а реєстр матеріалів досудового розслідування містить дати проведення процесуальних дій які не відповідають дійсності зокрема і наявному в матеріалах справи повідомленню про зміну підозри.
Зазначені істотні порушення норм кримінального процесуального закону неможливо усунути під час судового розгляду, оскільки вони є очевидними на стадії підготовчого провадження і потребують проведення відповідних процесуальних дій, які можуть виконати лише слідчі.
Наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, дотримання загальних засад судочинства, передбачених ст.7 КПК України, їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у разі невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні повертає обвинувальний акт прокурору, а тому клопотання захисника про повернення обвинувального акту підлягає задоволенню.
Крім того прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим який закінчується 12.04.2016 року.
Обвинувачені та захисники заперечили щодо продовження строків тримання під вартою, та просили суд змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з триманням під варту.
Заслухавши прокурора, обвинувачених, захисників суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на місяць, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_7 , задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.121, п.9 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.396, ч.3 ст.135 КК України, повернути прокурору Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, для усунення вказаних в ухвалі, виявлених судом недоліків.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 строки тримання під вартою - у Київському слідчому ізоляторі до 06.05.2016 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя:
Судді