Справа № 4-с-71/12
Провадження № 4-с/1015/49/2012
Іменем України
27.07.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нікушина В.В.
за участю секретаря Василенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою відкритого акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство», суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1, на дії державного виконавця,
встановив:
У липні 2012 року відкрите акціонерне товариство «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із скаргою на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1, вчинених в ході примусового виконання виконавчого листа № 2-2990/09р., виданого 18 листопада 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця щодо заміни зберігача майна вчинені державним виконавцем з порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. А тому скаржник просив суд визнати такі дії неправомірними та скасувати постанову головного державного виконавця від 18 липня 2012 року про передачу арештованого майна на зберігання іншому зберігачу.
Представник скаржника направив клопотання, про розгляд справи у її відсутність та просила задовольнити вимоги викладені в скарзі.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги, викладені у скарзі, підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
22 вересня 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно із ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» та його поручителів за договорами поруки - ФГ «Мічуріна», СТОВ Торгово-Комерційне Виробниче Підприємство «Світанок», ПСП «Дмитрівський хліб», ФГ «Булах Василь Миколайович», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - на користь АБ «Синтез» суму заборгованості за договором кредитної лінії № KLU-23/07-04 від 09 листопада 2007 року в розмірі 33 853 003,47 грн., 1 700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом: 33 854 733,47 (тридцять три мільйони вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 47 коп.
18 листопада 2009 року на виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-2990/09, згідно із резолютивною частиною якого із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство», ФГ «Мічуріна», ТОВ «Торгово-Комерційне Виробниче Підпирємство «Світанок», ПСП «Дніпровський хліб», ФГ «Булах Василь Миколайович», ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3М, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_4 солідарно на користь АБ «Синтез» стягнуто вказану вище суму.
25 січня 2012 року та 01 лютого .2012 року актами опису та арешту майна № 4627-0-33-11-5/4 та № 4629-0-33-11-5/4 здійснено опис та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство».
Як вбачається із вказаних актів опису та арешту майна, нерухоме майно було передано на відповідальне зберігання представнику ЧФ ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» ОСОБА_13, а рухоме майно - Голові Правління ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» ОСОБА_7.
05 липня 2012 року представниками ПАТ АБ «Синтез» було здійснено перевірку застави майна, яке надано в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами та яке було арештоване згідно із актами опису й арешту № 4627-0-33-11-5/4 та № 4629-0-33-11-5/4 від 25 січня 2012 року та 01 лютого 2012 року. В результаті проведення вказаної перевірки представниками ПАТ АБ «Синтез» було підписано відповідні акти, в яких зазначено, що обладнання знаходиться в робочому стані, при візуальному обстеженні та спостереженні явних дефектів не виявлено; транспортні засоби та сільгосптехніка знаходяться в технічно-справному стані, марка, номер двигуна (заводський номер) і державний номерний знак співпадають з записами в технічному паспорті автомобіля (машини); нерухоме майно знаходиться в задовільному стані.
18 липня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 було винесено постанову про передачу арештованого майна на зберігання іншому зберігачу, відповідно до якої майно, арештоване актами опису й арешту № 4627-0-33-11-5/4 та № 4629-0-33-11-5/4 від 25 січня 2012 року та 01 лютого 2012 року, передано на відповідальне зберігання ОСОБА_14 (місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), а також оголошено заборону щодо користування арештованим майном будь-яким особам.
Обґрунтовуючи вказану постанову, головний державний виконавець посилається на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень. В якості підстави для винесення постанови від 18 липня 2012 року головним державним виконавцем зазначено, що арештоване майно використовується боржником за призначенням, внаслідок чого воно втрачає ринкову вартість.
При цьому право державного виконавця змінити зберігача майна передбачено п. 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, згідно із яким у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача.
Поряд із цим, згідно із чинним законодавством України державний виконавець вправі встановлювати зберігачеві обмеження щодо користуватися майном лише при описі та арешті майна боржника. Так, згідно із пп. «д» п. 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень обмеження права користуватися майном, якщо воно встановлено державним виконавцем зберігачеві, а також вид, обсяги і строки такого обмеження повинні бути вказані в акті опису та арешту майна боржника.
Як слідує із актів опису та арешту майна № 4627-0-33-11-5/4, № 4629-0-33-11-5/4 від 25 січня 2012 року та 01 лютого 2012 року головний державний виконавець Ленько А.М. не встановлював зберігачам майна ОСОБА_13 та ОСОБА_7 обмеження в праві користування таким майном. У вказаних актах зазначено лише про заборону відчуження описаного майна.
Право зберігача користуватися арештованим майном закріплено і в ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно із якою зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.
Отже, зберігачі майна ОСОБА_13 та ОСОБА_7 правомірно користувались майном, переданим їм на зберігання згідно із актами опису та арешту майна № 4627-0-33-11-5/4, № 4629-0-33-11-5/4 від 25 січня 2012 року та 01 лютого 2012 року. Про цілісність арештованого майна, його технічну справність та задовільний стан зазначено і у вказаних вище актах перевірки застави майна від 05 липня 2012 року. Отже, правомірне використання майна за призначенням зберігачами, вказаними в актах опису та арешту майна, не може бути достатньою та необхідною підставою (причиною) для передачі майна на зберігання іншому зберігачу.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинним законодавством України не передбачено право державного виконавця в постанові про передачу арештованого майна на зберігання іншому зберігачу встановлювати обмеження щодо користування майном. Таким чином, встановлення головним державним виконавцем Ленько А.М. такого обмеження в постанові від 18 липня 2012 року суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Отже, вимоги ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» щодо визнання неправомірними дій та скасування постанови головного державного виконавця про передачу арештованого майна на зберігання іншому зберігачу від 18 липня 2012 року є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 4, 15, 383-389 ЦПК України, суд, -
Скаргу відкритого акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство», суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1, на дії державного виконавця - задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 щодо передачі арештованого майна на зберігання іншому зберігачу.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 про передачу арештованого майна на зберігання іншому зберігачу від 18 липня 2012 року.
Про виконання цієї ухвали відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області має повідомити суд і відкрите акціонерне товариство «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання цієї ухвали.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В.Нікушин