Справа № 369/1363/16-ц
Провадження № 2/369/1277/16
Іменем України
28.03.2016 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.
при секретарі Дідур М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 в лютому 2015 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 04 листопада 2014 року в с. Тараканів Дубенського району Рівненської області на прохання відповідача ОСОБА_2, позивач позичив відповідачу для його потреб 7 000 дол. США,що в перерахунку на Національну валюту (гривню) на день звернення до суду становить 182 585,68 грн.
Фактичне одержання відповідачем зазначеної суми підтверджується його розпискою і згідно якої він взяв на себе зобов'язання повернути гроші до 18 квітня 2015 року.
По закінченню терміну обумовленого в розписці позивач почав відповідачу нагадувати про виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню отриманих ним грошей, на що ОСОБА_2 постійно як при зустрічі так і при телефонній розмові, що з дня на день поверне кошти.
На письмову претензію вимогу від 27 січня 2016 року повернути кошти в добровільному порядку відповідач не відреагував.
Всі зусилля позивача по поверненню грошей, які більш ніж півроку позивач намагається повернути виявились марними і позивач змушений звернутись до суду про стягнення грошей за договором позики.
Тому позивач просив стягнути з відповідача на його корись борг за договором позики в сумі 182 585,68 грн. та судовий збір.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.
Відповідач та його представник проти вимог позову заперечували, просили в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено в судовому засіданні, 04.11.2014 року відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 суму в розмірі 7 000 (сім тисяч) дол. США, та зобов'язався їх повернути до 18 квітня 2015 року. Що підтверджується відповідною письмовою розпискою.
У визначений договором строк повернення коштів, відповідач свої зобов'язання не виконав, чим порушив права позивача і які підлягають захисту в судовому порядку, шляхом стягнення основної суми боргу в розмірі 7000 дол. США що згідно офіційного курсу НБУ станом на день звернення до суду становить 182 585,68 грн.
Відповідачем на обґрунтування своїх заперечень, не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт отримання грошових коштів від позивача, та існування між сторонами зобов'язальних відносин пов'язаних з укладеним договору позики.
Стаття 60 ЦПК України визначає що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 88 ЦК України судові витрати суд покладає на відповідача.
Відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 1046 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 182 585 грн. 68 коп., та судовий збір в розмірі 1 844 грн. 12 коп., а всього 184 429 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень) 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня з проголошення.
Суддя Дубас Т.В.