Справа № 463/5639/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/472/16 Доповідач: ОСОБА_2
про залишення апеляційної скарги без руху
05 квітня 2016 року суддя Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_2 , вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29.02.2016 року,-
вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29.02.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу. Стягнуто з ОСОБА_4 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. витрат, здійснених на проведення процедури екстрадиції. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 ухвалено рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Не погоджуючись із вказаним вироком адвокат ОСОБА_3 подала в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху виходячи із наступного.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України в апеляційній скарзі зазначається вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
У відповідності до ч. 1. ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У відповідності до вимог ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Як вбачається зі змісту прохальної частини апеляційної скарги , адвокат ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції змінити вирок відносно ОСОБА_4 та призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також звільнити останнього від відбування покарання за хворобою.
Однак, в мотивувальній частині апеляції адвокат вказує, що вирок є незаконним, підлягає зміні з наступним постановленням нового вироку. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при винесенні вироку суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність.
Отже, виходячи з мотивувальної части апеляційної скарги, можна зробити висновок, що апелянт не погоджується і по суті з винесеним вироком, а не тільки з мірою призначеного судом покарання. Мотиви, які наведені в апеляційній скарзі, у відповідності до вимог ст. 409 КПК України можуть бути підставою для скасування вироку.
Таким чином апелянт в своїй апеляційній скарзі, в порушення вимог ст. 396 КПК України, чітко не зазначив вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Таким чином, апелянт, при подачі апеляційної скарги, не дотримався вимог ст. 396 КПК України, що унеможливлює за таких умов відкриття апеляційного провадження до виправлення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 399 КПК України, -
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29.02.2016 року - залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ять діб з дня отримання копії ухвали.
Копію цієї ухвали невідкладно направити апелянту та роз'яснити, що у випадку, якщо апелянт не усуне недоліки, зазначені в ухвалі, його апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Суддя Апеляційного суду ОСОБА_2
Львівської області