Справа № 2а-74 Категорія2.19.6
27 січня 2010 року
Біловодський районний суд Луганської області у складі: судді: Ткаченко О.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративними позовами гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дії управління Пенсійного Фонду в Біловодському районі, третьої особи-головного управління Державного казначейства України у Луганській області з вимогою відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати та здійснити виплату на користь позивачів підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006-2008 роки,-
20 січня 2010 року вищевказані позивачі звернулися з адміністративними позовами до відповідача ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, в якому зазначили, що вони мають правовий статус „дитини війни”, відповідачем їм не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімально пенсії за віком за період з
01.01.2007року до кінця 2008 року,тому просять стягнути з відповідача доплату до пенсії як дітям війни, поновивши їм строк звернення до суду.
Позивачі звернулися з клопотанням про проведення слухання справи без їх участі, судом винесена ухвала про слухання справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача гр. ОСОБА_4 також звернулася з клопотанням про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно наданих суду в судове засідання письмових заперечень представник УПФ в Біловодському районі не визнала позовні вимоги, посилаючись на пропуск річного строку для звернення до суду позивачів без поважних причин та на а.1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, прийняття після останнього рішення Конституційного суду України з питань виплати державної соціальної підтримки у вигляді надбавки дітям війни відповідної постанови Кабінету міністрів від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту населення”, яка по іншому врегулювала питання нарахування соціальної допомоги дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму , та яку позивачі отримали у повному обсязі ,також на відсутність передбачених законами про Державний бюджет на відповідний рік видатків у необхідному розмірі. Також відповідач послався на наявність ухвали Конституційного Суду від 19.05.2009 року №2-25 , яким визначено наявність законодавчо не врегульованого питання з розмірів доплати як соціальної допомоги та не усунутого до часу розгляду позовів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховані сума пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше ж за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без. обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачами пропущеній вищевказаний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушенні прав.
Також суд вважає, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії ш. віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „ Пр* загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, бо іншого нормативно - правое* акта ,який би визначив цей розмір, немає.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачам ЗО1*» доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавча влади - Пенсійний Фонд України, та який діє через свої місцеві органи, відповідач не вчинив жодної дії для нарахування коштів та їх виплату дітям війни, за таких обставив суд вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин. Тому посилання на застосування річного строку позовної давності для позивачів є безпідставним, та і за нормами ч. 2 ст. 100 КАС України, який прийнятий пізніше, ніж вищевказаний спеціальний закон, він може бути поновленим судом.
Згідно зі ст. З Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” чітке окреслено, що державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом, ве можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
До того ж, стаття 11 визначає, що посадові особи і громадяни, винні в порушенш законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно з законом.
З прийняттям Конституції України 1996 року Україна була проголошена соціальною державою , людина, її життя і здоров'я , честь і гідність , недоторканність і безпека визнані найвищою цінністю ( ст. 1, ч. 1 ст. З Конституції), за ст. 48 Конституції закріплено право на достатній життєвий рівень, у 2005 році Україною ратифіковано Європейську соціальну хартію.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Окрім того, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” передбачає у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Системний аналіз цих законодавчих актів свідчить про те, що законами України саме на суб'єкт владних повноважень покладено безпосередній обов'язок їх виконувати, то громадяни не повинні доводити суду, що про порушення своїх прав вони дізналися у якийсь строк, бо саме ч. 2 ст. 71 КАС України покладає обов'язок саме на суб'єкта владних повноважень довести правомірність, а значить і своєчасність свого рішення, дії чи бездіяльності.
В свою ж чергу, відповідач всупереч роз'яснень - листів Міністерства праці та соціального захисту України за № 1323/0/039/98-07,№ 21423/02-20 від 27.12.2007 року, якими повідомив про проведення виплат підпорядкованими йому ОСОБА_3 Пенсійного Фонду підвищень пенсій дітям війни за матеріалами пенсійних справ без подання пенсіонерами будь - яких додаткових документів, продовжує не виконувати і рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп(справа про виконання рішень Конституційного Суду), ухилився і від виконання рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року № 60рп(справа про соціальні гарантії громадян) та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, відповідач продовжує порушувати права позивачів по цей час, застосовуючи в своїй діяльності підзаконні акти - постанови Кабінету міністрів України, а не закон України .
Судом встановлено, що всі позивачі за цією справою є дітьми війни, що підтверджується пенсійними посвідченнями за № 1400932233,111177 та яким було відмовлено у виплаті підвищення кожному окремо наприкінці 2009 року на їх письмове звернення до відповідача.
Суд вважає відмову відповідача у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії такою, що частково не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачам розмір пенсії, як дітям війни, тому у цій частині вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачам розмір пенсії, як дітям війни, тому у цій частині вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивачів щодо зобов'язання провести підвищення пенсії
01.01.2007року по 09.07.2007 року, та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вона с необгрунтованою з наступних підстав:
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення І Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За вищевикладених обставин суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачам підвищення до пенсії, як дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітеі війни», оскільки зазначена бездіяльність порушує права та інтереси позивачів.
Виходячи з вищевказаних дат відновлення права на державну соціальну підтримку як соціальну гарантію у дітей війни відповідно до ст. ст. 3,6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”(за яким державні соціальні гарантії не можуть бути обмежені або 1 скасовані іншими нормативно правовими актами) за рішеннями Конституційного суду в України у 2007 та 2008 роках, за 2007 рік позивачам необхідно було нарахувати і виплатити з моменту набрання чинності рішень суду 710,90 гривень за 2007 рік та 715,23 гривні за 2008 рік, врахувавши, що за п.8 постанови Кабінету Міністрів України за № 530 „ Деякі питання соціального захисту населення” у 2008 році позивачі все таки отримували підвищення у 2008 році фактично по 10% від прожиткового мінімуму пропорційно його збільшенню за підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб(з 22.05,08-48,1 гривні, з 01.07.08-48,2 гривні, з 01.10.08-49,8 гривні). Порушення прав пенсіонерів цієї категорії відбулося на підставі двох Законів про державний бюджет на відповідний (2007-2008) рік та підзаконного акту у вигляді Постанови Кабінету Міністрів України, які за вищевикладеними підставами не мають права вносити зміни до закону щодо соціальної підтримки та пільг дітям війни на підставі інших законів, та якими врегульоване питання як державна гарантія спеціальним законом України і право на постійне отримання якої за законом відносно дітей війни було обмеженим з вини держави. Тим більше, при прийнятті вищевказаних законів про Державний бюджет та постанови Кабінету Міністрів України порушена ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційно закріпивши статус соціальної держави, держава зобов'язалася проводити діяльність, направлену на забезпечення певного рівня добробуту своїх громадян, підтримку соціально незахищених верств населення і встановлення у суспільстві соціальної справедливості, прийнявши додатково також Закон України від 05.10.2000 року № 2017-111 «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії», відповідно до ст. ст. 17,19, 20 та 26 якого державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України . Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100 ч. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позови гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити вищевказаним позивачам строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Біловодському
районі Луганської області Щодо невиплати підвищення до пенсії вищевказаним позивачам як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Зобов'язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Біловодському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачам гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дітям війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по
31.12.2008року включно, з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь вищевказаних позивачів по 1,70 гривень судових витрат у справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: О. Д. Ткаченко