Справа № 177/2698/15-ц
Провадження № 2/177/214/16
Іменем України
25 березня 2016 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Приміч Г. І.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач 09.11.2015 року звернулася до суду з зазначеною позовною заявою та просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.07.2015 року належить будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На момент звернення до суду в будинку зареєстрований, однак не проживає відповідач ОСОБА_2, її колишній зять та чоловік третьої особи ОСОБА_3
Відповідач був зареєстрований у вказаному будинку 13.01.2003 року, в якості члена сім'ї - зятя ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_3 за життя ОСОБА_4, яка була власником будинку.
Відповідач з весни 2013 року і по теперішній час за адресою реєстрації не проживає без поважних причин.
Позивач вказувала на те, що самостійно відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку, через що вона змушена звернутися до суду. На підставі вище викладеного та у відповідності до ст. 3, 16, 405 ЦК України просила суд задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача та позивач, а також третя особа - ОСОБА_3 правом на учать в судовому засіданні не скористалися, надали заяву про розгляд справи за її відсутності, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала (а.с.42,43).
Відповідач до суду повторно не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить офіційне повідомлення про час та місце розгляду даної справи та виклик до суду відповідача, викладене у газеті «Вісті Придніпров'я» № 15 (1714) від 03.03.2016 року (а.с.44). Також, на адресу реєстрації та можливого місця проживання відповідача було направлено повістку про виклик до суду на 25.02.2016 року (а.с.36), яка повернулася до суду з відміткою «за спливом строку зберігання».
Представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надала заяву про розгляд справи за її відсутності, при ухваленні рішення покладалася на розсуд суду (а.с.34,35).
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зі згоди позивача, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, враховуючи, що підстава, предмет та розмір позовних вимог не змінювався, суд на місці ухвалив постановити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі з наступних законних підстав.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.07.2015 року належить будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, Дніпропетровська область, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом в.о. державного нотаріуса Криворізької районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-516 (а.с.6), витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2015 року (а.с.6,7).
З відомостей адресно - довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області також вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 13.01.2003 року (а.с.23а).
Як вбачається з виписки з погосподарської книги разом з позивачем та третьою особою, малолітніми дітьми, за адресою АДРЕСА_1, Дніпропетровська область зареєстрований і відповідач по справі ОСОБА_2 в якості зятя (а.с.15-21).
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_3- третя особа по справі, зареєстрували шлюб 27.12.2007 року та за рішенням Криворізького райсуду від 21.12.2012 року шлюб розірвано. В рішенні зазначено, що до реєстрації шлюбу вони перебували в фактичних шлюбних відносинах, потім шлюб зареєстрували, а з січня 2011 року разом не проживають (а.с.5,11).
Отже суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 зареєстрований за зазначеною адресою як член сім'ї власника - зять (а.с.11).
Відповідно з ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як вказувала позивач, що фактично відповідач не проживає за зареєстрованою адресою, особистих речей не має, участі в утриманні будинку, сплаті комунальних платежів не приймає, його теперішнє місце знаходження не відоме.
Той факт, що відповідач ОСОБА_2 за адресою своєї реєстрації - АДРЕСА_1, Дніпропетровська область не проживає з 2012 року, тобто більше 1 року, підтверджується актом від 29.09.2015 року складеним депутатом Лозуватської сільської ради за участі сусідів позивач ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідченим секретарем Лозуватської сільської ради (а.с.28).
Позивач зазначала, що ні вона ні члени її сім'ї не чинили перешкод відповідачу в користуванні житлом, на даний час вони зв'язок не підтримують. Позивач змушена сплачувати за нього комунальні послуги, таке інше, що ставить її в скрутне матеріальне становище.
Оскільки позивач не чинить відповідачу жодних перешкод у користуванні будинком і при цьому відповідач не проживає у вказаному житловому будинку більше року, не з'явився до суду та не надав доказів в підтвердження поважності причин непроживання у вказаному будинку, між ними не було досягнуто жодної домовленості про порядок користування цим житлом, тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 60, ч.2 ст. 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: