№ 204/1659/16-к
№ 1-в/204/636/16
23 березня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
представника установи - ОСОБА_5
особи, відносно якої розглядається заява - ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву представника ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановив:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2013 року, відносно ОСОБА_6 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В заяві представника установи, до якого додано висновок комісії лікарів-психіатрів № 233 від 26.02.2016 року, ставиться питання про те, що ОСОБА_6 страждає тяжким психічним розладом, за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричній лікарні із суворим наглядом.
Представник установи ОСОБА_5 заяву підтримала, просила задовольнити.
Прокурор не заперечувала щодо задоволення клопотання сторони захисту, виходячи з того, що відсутні дані про його асоціальний спосіб життя, хворий приймає належно лікування, а тому у вирішенні питання поклалась на розсуд суду.
Адвокат ОСОБА_4 , особа, відносно якої розглядається заява - ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення заяви лікаря. Адвокат заявила клопотання про зміну примусових заходів медичного характеру, з примусового медичного заходу у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом на примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із посиленим наглядом, з переведенням до «Психоневрологічний диспансер № 3». В обґрунтування клопотання зазначила, що відповідно до п.п.19, 22, 24 висновку комісії лікарів-психіатрів щодо ОСОБА_6 , хворий за період лікування налагодив зв'язки з родиною, оформив шлюб, відновив документи, що підтверджує позитивні зміни в його соціальному статусі та психічному стані; з липня 2015 року маячні ідеї впливу та особливих здібностей поступово, на фоні лікування втратили актуальність для хворого, відносяться ним до подій минулого, не відбивається на його поведінці, оманів сприйняття не виявляв; на фоні лікування афективні розлади згладились, агресивної налаштованості не виявляв, лікування приймав без опору. Враховуючи значне покращення психічного стану ОСОБА_6 , якому також сприяло одруження, налагодження стосунків з родиною, яка проживає в місті Києві, захист вважає можливим переведення ОСОБА_6 до закладу психіатричного лікування, розташованого у м. Києві, із застосуванням посиленого нагляду, а саме до психоневрологічного диспансеру № 3, який розташований у м. Київ, вул. Кирилівська, 51.
Обговоривши заяву, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 514 КПК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», за змістом положень КК, законів від 22 лютого 2000 р. N 1489-III "Про психіатричну допомогу" та від 19 листопада 1992 р. N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 1) вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК; 2) запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК.
За змістом ст. 95 КК, ст. 19 Закону N 1489-III зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи.
Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів щодо ОСОБА_6 № 233 від 26.02.2016 року, він потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суровим наглядом, з метою формування стійких позитивних соціальних настанов, усвідомлення хворобливості свого стану і розуміння хронічного перебігу захворювання, необхідності прийому підтримуючої терапії в період ремісії хвороби.
При цьому з зазначеного висновку вбачається покращення його психічного стану внаслідок лікування та позитивних змін в соціальному статусі, спілкуванні з родиною, а тому на думку суду, з метою поліпшення стану здоров'я ОСОБА_6 , є доцільним зміна виду застосування примусових заходів психічного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом на примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із посиленим наглядом.
На думку суду, зміна примусового заходу медичного характеру, про яку клопоче сторона захисту, яка полягає в його пом'якшенні, у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи, не суперечить меті лікування ОСОБА_6 , про яку зазначено у висновку лікарів-психіатрів.
Відповідно до п. 15 Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», в ухвалі суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу,до якого має бути госпіталізована особа, в зв'язку з чим клопотання сторони захисту у частині визначення певного психіатричного закладу, задоволено бути не може.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника установи про продовження примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом не підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту слід задовольнити частково, виходячи з принципів законності, гуманності, необхідності і достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями відповідно до психологічного стану особи.
На підставі викладеного і керуючись ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України, ст.19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви представника ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» про продовження примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити примусові заходи медичного характеру, призначені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2013 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і для подальшого застосування примусових заходів медичного характеру перевести його до психіатричної лікарні у відділення з посиленим наглядом відповідно до територіального розподілу у відділеннях з посиленим наглядом.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення в апеляційний суд Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1