Справа № 209/5501/15-ц
Провадження № 2/209/410/16
(заочне)
23 березня 2016 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Замкової Я.В.,
за участі секретаря Шепель О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості частки майна у спільній сумісній власності у розмірі 50000 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що 23 вересня 2006 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Під час шлюбу 14 серпня 2008 року ними був придбаний транспортний засіб "Chevrolet Aveo", який був зареєстрований на відповідача. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 вересня 2015 року шлюб між ними було розірвано. На сьогоднішній день спірний транспортний засіб зареєстрований за відповідачем. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, вона згодна на отримання грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль. Вартість спірного транспортного засобу становить 118500 грн., тож 1/2 частина вартості транспортного засобу становить 59250 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, письмово просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судові засідання у справі повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин на підставі ст. 74 ЦПК України та ч. 4 ст. 169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі на підставі наявних у ній даних і доказів, згідно ч. 2 ст. 158, 169, 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 23 вересня 2006 року по 08 вересня 2015 року, що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 по справі № 209/1574/15-ц (а.с. 9).
За час перебування у шлюбі, 16 серпня 2008 року сторонами був придбаний транспортний засіб - автомобіль "Chevrolet Aveo SF69Y", р/н НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_5, № кузова НОМЕР_6 який був зареєстрований на відповідача, що підтверджується копією картки НОМЕР_7 (а.с. 11).
Станом на 25 листопада 2015 року спірний автомобіль "Chevrolet Aveo SF69Y", р/н НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я відповідача, що підтверджується листом Територіального сервісного центру 1244 Регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області за вих. № 34 від 25 листопада 2015 року (а.с. 10).
Ринкова вартість автомобіля "Chevrolet Aveo 1.5і (Т250) SE H4MM554 5 MT", 2008 року випуску, станом на 08 грудня 2015 року, становить 118500 грн., що підтверджується витягом з "Бюллетня автотовароведа", печатна версія № 86, посвідченим оцінювачем дорожніх транспортних засобів ФОП ОСОБА_3
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення… За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти… за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно ч. 2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
З урахуванням встановлених судом обставин, автомобіль "Chevrolet Aveo SF69Y", р/н НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я відповідача, набутий сторонами за час шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між останніми в рівних частках.
Однак враховуючи, що спірний автомобіль є неподільною річчю і позивач згодна отримати компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя, позовні вимоги позивача суд визнає обґрунтованими, надані позивачем докази належними та допустимими, тому позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 592,50 грн., які відповідно до ст. 88 ЦПК України повинні бути стягнуті з відповідача по справі на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 364 ЦК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст. 3, 61, 88, 158, 169, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (інші відомості про боржника суду не відомі) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 (інші відомості про стягувача суду не відомі) компенсацію вартості частки майна у спільній сумісній власності у розмірі 59250 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (інші відомості про боржника суду не відомі) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 (інші відомості про стягувача суду не відомі) сплачений нею судовий збір в розмірі 592 (п'ятсот дев'яносто дві) гривні 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська.
Суддя Я.В. Замкова