Справа № 209/4466/15-ц
Провадження № 2/209/142/16
Іменем України
22 лютого 2016 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участю секретаря Донченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання зобов'язання виконаним, шляхом повного погашення кредитної заборгованості та стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 54936 доларів США, що за курсом 21.00, відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 липня 2015 року, складає 1153656 грн. за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року та судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до кредитного договору № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення - 16 січня 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року. Однак у порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01 липня 2015 року становить 54936 доларів США, яка складається з наступного: 4274,32 доларів США - заборгованість за кредитом; 17786,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1047,98 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 31827,49 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором. Позивач надсилав відповідачам повідомлення про порушення основного зобов'язання, з вимогою добровільно погасити заборгованість.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить: визнати його зобов'язання за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року та за договором поруки перед ПАТ КБ "Приватбанк" виконаними; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на його користь судові витрати.
В обґрунтування зустрічних вимог відповідач ОСОБА_2 в позовній заяві зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2010 року з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року в розмірі 16812,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 127965,76 грн., в тому числі: 16197,66 доларів США заборгованості за кредитом, 478,64 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом, 120 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом, 15,86 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Дане рішення оскаржене не було і після набрання ним чинності, 06 грудня 2010 року банк отримав виконавчий лист № 2-2190/2010 на примусове виконання рішення суду від 16 листопада 2010 року. Постановою державного виконавця від 31 жовтня 2011 року було відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом. На виконання постанови державного виконавця від 31 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 було добровільно сплачено: за квитанцією № 85 від 22 квітня 2011 року суму в розмірі 2255,64 доларів США, що еквівалентно 18000 грн., за квитанцією № 3 від 05 липня 2011 року суму в розмірі 1872,66 доларів США, що еквівалентно 15000 грн., за квитанцією № 79 від 14 липня 2011 року суму в розмірі 4122,42 доларів США, що еквівалентно 33000 грн., за квитанцією № 33862.348.1 від 09 грудня 2011 року суму в розмірі 4000 грн., що загалом складає 8250,72 доларів США, що еквівалентно 66000 грн. + 4000 грн. = 70000 грн., залишок суми складає 57965 грн. У зв'язку, що дані суми були сплачені після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець їх не врахував. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2012 року скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця була задоволена частково, дії державного виконавця були визнані неправомірними і його зобов'язали зарахувати зазначені суми в рахунок погашення кредитної заборгованості. Окрім того в рахунок погашення заборгованості, ОСОБА_1 було добровільно сплачено: за квитанцією № 34 від 22 квітня 2011 року суму в розмірі 2756,89 доларів США, що еквівалентно 22000 грн., за квитанцією № 4 від 05 липня 2011 року суму в розмірі 1248,44 доларів США, що еквівалентно 10000 грн., за квитанцією № 78 від 14 липня 2011 року суму в розмірі 2498,44 доларів США, що еквівалентно 20000 грн., за квитанцією № 33862.348.3 від 09 грудня 2011 року суму в розмірі 4000 грн., що загалом складає 6503,77 доларів США, що еквівалентно 52000 грн. + 4000 грн. = 56000 грн. Останній платіж був здійснений пізніше. Постановою від 09 листопада 2012 року державний виконавець закінчила виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2190, виданого 06 грудня 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 127965,76 грн. Тобто на момент звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" 01 липня 2015 року до суду з позовом до нього та ОСОБА_1, ніхто з них не мав заборгованості перед банком. У зв'язку з подачею АТ КБ "ПриватБанк" неправомірного позову йому була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що після отримання позову він пережив сильний стрес через велику суму позову, оскільки у нього відсутні такі кошти, по суті це посягання на його майно - квартиру, автомобіль тощо. Неправомірні дії банку потягли за собою нераціональне використання ним життєвого часу: на правову допомогу, відвідування суду, зумовили необхідність витрат значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, негативні наслідки дій банку зруйнували його звичний уклад життя. Моральну шкоду він оцінює в 50000 грн.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити первісний позов, надав пояснення, посилаючись на обґрунтування позову. Заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви в повному обсязі. Також пояснив, що раніше постановлене рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору, який не припинив свою дію, нараховані після винесення попереднього рішення суду. Окрім того правовідносини, що існують між сторонами є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися тільки тоді, якщо це встановлено договором або законом. Главою 71 ЦК України, яка регулює правовідносини, що виникають з позики, кредиту та банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання не передбачено. Кредитним договором також не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав у повному обсязі, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити його, а також заявив про застосування строків позовної давності.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав первісні позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що відповідачами зобов'язання за кредитним договором виконані. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, первісні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зустрічний позов підтримала.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає первісний та зустрічний позови не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав:
В ході судового розгляду встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DZHCGA00000326, згідно якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 30000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 16 січня 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідач ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року. Ці обставини підтверджуються кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року, договором поруки № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2010 року з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року в розмірі 16812,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 127965,76 грн., в тому числі: 16197,66 доларів США заборгованості за кредитом, 478,64 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом, 120 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом, 15,86 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка виникла у нього станом на 01 червня 2009 року, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2010 року.
09 листопада 2012 року було закінчено примусове виконання виконавчого листа № 2-2190, виданого 06 грудня 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, станом на 01 червня 2009 року, в розмірі 127965,76 грн., у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі, останній платіж було здійснено 17 жовтня 2012 року, що підтверджується постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження ВП № 29694461 від 09 листопада 2012 року.
Не зважаючи на вищевикладене, представником позивача за первісним позовом до суду був наданий розрахунок заборгованості відповідача за первісним позовом, згідно якого, станом на 01 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" становила 54936 доларів США, яка складається з наступного: 4274,32 доларів США - заборгованість за кредитом; 17786,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1047,98 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 31827,49 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором року.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджені письмовими доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову, виходячи з наступного:
Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року, в процесі виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 17 жовтня 2012 року було сплачено борг за кредитним договором в повному обсязі, тому він не підлягає повторному стягненню.
Проте позивач мав право заявити вимоги про повернення процентів за користування кредитом та пені у період з 01 червня 2009 року, тобто з моменту до якого були стягнуті проценти за користування кредитом, по 17 жовтня 2012 року, тобто до строку закінчення виконання останнього зобов'язання, що підлягає сплаті, але враховуючи строки позовної давності, про застосування яких було заявлено відповідачем за первісним позовом, стягненню можуть підлягати лише проценти за період з 28 вересня 2012 року по 17 жовтня 2012 року. Однак, враховуючи, що з розрахунків, наданих позивачем за первісним позовом, неможливо розрахувати суму процентів, яку повинен сплатити відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 за користування кредитом у період з 28 вересня 2012 року по 17 жовтня 2012 року, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, докази встановлюються на підставі...пояснень сторін... допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів...
Згідно статті ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства,
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Згідно пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Вирішуючи питання про задоволення зустрічного позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з наступних підстав:
Оскільки зобов'язання третьої особи та позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом залишилось невиконаним належним чином в частині сплати процентів за користування кредитом у період з 01 червня 2009 року по 17 жовтня 2012 року, тож позовні вимоги щодо визнання зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № DZHCGA00000326 від 17 січня 2007 року та ОСОБА_2 за договором поруки перед ПАТ КБ "Приватбанк" виконаними, є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється із підстав, передбачених договором або законом.
Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадах, встановлених законом.
Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності діяння відповідача, заподіяння йому саме відповідачем моральних страждань, наявність вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди, а також не зазначено, з яких критеріїв він виходив при оцінці заподіяної йому шкоди та в чому саме вона полягає, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічного позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 253, 256, 257, 258, 267, 526, 530, 559, 598, 599, 625, 1050, 1054, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 57, 60, 61, 88, 158, 169 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання зобов'язання виконаним, шляхом повного погашення кредитної заборгованості та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що його ухвалив. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: К.Л. Шендрик