Справа № 161/7705/15-ц Провадження № 22-ц/773/274/16 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М.
Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.
28 березня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Федонюк С.Ю.,
суддів - Бовчалюк З.А., Свистун О.В.,
з участю:
секретаря- Лимаря Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС Сістем», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року,
В травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищевказаним позовом, який пізніше уточнив та який мотивував тим, що між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ІРС Сістем» було укладено ряд кредитних договорів про відкриття відновлювальної кредитної лінії, а саме: 10 лютого 2014 року №111559-20/14-1, 25 грудня 2014 року №143262-20/14-1 та 22 січня 2015 року №5802-20/14-1.
Водночас вказує, що він став майновим поручителем за вищевказаними кредитними договорами в межах грошових коштів, що розміщені ним в банку згідно договорів банківського вкладу, укладених між ним та цим же банком, а саме в межах 100000 доларів США, а також набув ряд прав та обов'язків поручителя юридичної особи - ТОВ «ІРС Сістем».
Посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ІРС Систем» по вказаних кредитних договорах від 10 лютого 2014 року №111559-20/14-1 та 25 грудня 2014 року №143262-20/14-1 і 22 січня 2015 року №5802-20/14-1 , між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено відповідно договір поруки №11607-20/14-5 від 10.02.2014 року та два договори застави майнових прав №143263-20/14-6 від 25.12.2014 року, №5804-20/15-6 від 22.01.2015 року. У відповідності до договору поруки поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником. За змістом договорів застави заставодавець як майновий поручитель позичальника з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених цими договорами, майнові права за договорами банківського вкладу №143243-56 від 25.12.14 та №5795-56 від 22.01.15, які, зокрема полягають у праві заставодавця вимагати від ПАТ «Банк «Київська Русь» повернення по кожному окремо по 50000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів у порядку та в строки, визначені договором банківського вкладу.
Позивач вказує, що оскільки він був директором вказаної юридичної особи, а тому володів інформацією про те, що ТОВ «ІРС Систем» перестало виконувати свої зобов'язання за укладеними між цим товариством та банком кредитними договорами. У зв'язку з цим станом на 03 квітня 2015 року утворилась прострочена заборгованість по відсотках у розмірі 18986,30 грн., 17183,56 грн. та 16109,59 грн. Отже, мало місце невиконання боржником ТОВ «ІРС Сістем» своїх зобов'язань за кожним з кредитних договорів, поручителем згідно яких виступив він. Як поручитель за зобов'язаннями ТОВ «ІРС Сістем» він прийняв рішення виконати взяті на себе зобов'язання за договорами застави майнових прав та реалізувати свої законні права поручителя за рахунок коштів банківських вкладів.
Посилаючись на положення кредитних договорів (п.6.2), він вказує, що позичальник наділений правом достроково розірвати договір, попередньо в повному обсязі погасивши заборгованість за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами відповідно до умов Договору. Реалізовуючи свої законні права поручителя, які в тому числі є ідентичними правам боржника у зобов'язанні, за яке поручився кредитор, з метою належного виконання зобов'язань за кредитними договорами та недопущення подальшого зростання заборгованості, ОСОБА_5 24 березня 2015 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова О.Ю. з повідомленням - заявою про дострокове виконання прострочених боргових зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за укладеними кредитними договорами шляхом списання грошових коштів, розміщених на договорах банківського вкладу, що є предметом застави, в обумовленому в договорах порядку. Аналогічна заява була подана також і самим позичальником ТОВ «ІРС Сістем». Проте, 30.03.2015 року ТОВ «ІРС Сістем» як позичальнику, а йому як поручителю було відмолено у достроковому виконанні грошових зобов'язань за кредитними договорами, з посиланням на те, що відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених цим законом.
Вважає таку відмову неправомірною та такою, що грубо порушує законні права як позичальника, так і його як поручителя за кредитними договорами та прямо суперечить самій суті такого правового інституту як порука. А тому просив суд визнати протиправними дії ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо відмови йому як поручителю за кредитними зобов'язаннями ТОВ «ІРС Сістем» у проведенні дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами за рахунок грошових коштів, що розміщені згідно договорів банківського вкладу; просив зобов'язати ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснити дії щодо забезпечення дострокового виконання ним зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за кредитним договором №143262-20/14-1 від 25.12.2014 року за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №143263-20/14-6 від 25.12.2014 року; та за кредитним договором №5802-20/14-1 від 22.01.2015 року за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №5804-20/15-6 від 22.01.2015 року; здійснити дії щодо забезпечення дострокового виконання ним як поручителем зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за кредитним договором № 11559-20/14-1 від 10.02.2014 року за рахунок грошових коштів поручителя, що за договором поруки №11607-20/14-5 від 10.02.1014 року, знаходяться на відкритих на ім'я поручителя вкладних рахунках, у порядку та спосіб, що передбачені вказаними договорами; а також просив визнати зобов'язання сторін, що випливають з кредитних договорів №143262-20/14-1 від 25.12.2014 року, №5802-20/14-1 від 22.01.2015 року, № 11559-20/14-1 від 10.02.2014 року, укладених між ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Луцького відділення та ТОВ «ІРС Сістем», припиненими.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо відмови поручителю за кредитними зобов'язаннями ТОВ «ІРС Сістем» ОСОБА_1 у проведенні дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами за рахунок грошових коштів, що розміщені на договорах банківського вкладу.
Зобов'язано ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснити дії щодо забезпечення дострокового виконання ОСОБА_1 зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за кредитним договором №143262-20/14-1 від 25.12.2014 року за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №143263-20/14-6 від 25.12.2014 року, за кредитним договором №5802-20/14-1 від 22.01.2015 року за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №5804-20/15-6 від 22.01.2015 року, за кредитним договором №11559-20/14-1 від 10.02.2014 року за рахунок коштів поручителя, що за договором поруки №11607-20/14-5 від 10.02.2014 року, знаходяться на відкритих на ім'я поручителя вкладних рахунках, у порядку та спосіб, що передбачені вказаними договорами .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року залишено без задоволення заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» про перегляд вищевказаного заочного рішення.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням, відповідач ПАТ «Банк «Київська Русь» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасуванню та відмові у задоволенні цієї частини вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Повністю оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Банк «Київська Русь» послалося на правову норму, яка не здійснює регулювання даних правовідносин, а також жодним чином не обґрунтувало, з яких підстав поручитель не може достроково виконати порушене грошове зобов'язання позивальника за кредитними договорами в порядку і спосіб, які визначені договорами застави.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено і це об'єктивно підтверджується наявними у справі письмовими доказами, що 10 лютого 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ІРС Сістем» було укладено кредитний договір №111559-20/14-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії під заставу майнових прав за договором банківського вкладу іншої особи та з порукою ОСОБА_1 За умовами цього кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі з лімітом кредитної лінії 903000 грн. (п.п.1.1, 1.1.1, 1.1.2 договору). Кінцевий термін повернення кредиту - 21 травня 2015 року, з урахуванням внесених змін до договору, що вбачається із судового рішення Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2015 року у справі за № 903/800/15 (а.с.106-109).
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за вказаним кредитним договором, зокрема між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» 10 лютого 2014 року укладено договір поруки №11607-20/14-5, за умовами якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником, в тому числі повернути кредитору кредит у сумі 903000 грн. у строки, порядку та на умовах, визначених кредитним договором (п.2 договору поруки) (а.с. 110-113).
25 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ІРС Сістем» укладено кредитний договір №143262-20/14-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії під заставу майнових прав за договором банківського вкладу. Згідно із п.п.1.1, 1.1.1, 1.1.2 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти і інші платежі. Ліміт кредитної лінії становить 700000 грн. Кінцевий термін повернення кредиту - 24 липня 2015 року (а.с. 91-94).
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» по вказаному кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» 25 грудня 2014 року укладено договір застави майнових прав №143263-20/14-6. За цим договором застави заставодавець ОСОБА_1 як майновий поручитель позичальника з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу у порядку і на умовах, визначених цим договором, майнові права за договором банківського вкладу, які, зокрема полягають у праві заставодавця вимагати від ПАТ «Банк «Київська Русь» повернення вкладу в сумі 50000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів в порядку та в строки, визначені договором банківського вкладу (п.1.1. договору). Згідно із п.1.2. договору погоджена сторонами вартість предмета застави становить 50000 доларів США (а.с. 95-98).
22 січня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ІРС Сістем» укладено кредитний договір №5802-20/14-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до положень п.п.1.1, 1.1.1, 1.1.2 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі з лімітом кредитної лінії 700000 грн. Кінцевий термін повернення кредиту - 21 серпня 2015 року (а.с.114-118).
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» 22 січня 2015 року укладено договір застави майнових прав №5804-20/15-6. За положеннями цього договору заставодавець ОСОБА_1 як майновий поручитель позичальника передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених цим договором, майнові права за договором банківського вкладу, які, зокрема полягають у праві заставодавця вимагати від ПАТ «Банк «Київська Русь» повернення вкладу у сумі 50000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів у порядку та в строки, визначені договором банківського вкладу. Погоджена вартість предмета застави становить 50000 доларів США (а.с. 102-105).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права (с.23 Закону).
П. 5.1.1 договору застави заставодержатель набуває право, але не зобов'язаний, звернути стягнення на предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі повного або часткового неповернення кредиту та інших обов'язкових виплат у встановлені кредитним договором строки.
Визначений цим договором спосіб задоволення вимог банка не перешкоджає банку застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет застави (пп. 5.4-5.5).
Матеріалами справи встановлено, що банком на виконання умов кредитного договору на рахунок відповідача були перераховані кредитні кошти, натомість третя особа ТОВ "ІРС СІСТЕМ", засновником та директором якого був ОСОБА_1 (згідно п.1.2.1 статуту ТОВ "ІРС Сістем"), певний час належним чином виконуючи умови договору та сплачуючи відповідні відсотки шляхом їх щомісячного перерахування на рахунки банку, що вбачається із наданої суду апеляційної інстанції картки рахунку 684, у порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, припинило сплату відсотків.
Судом встановлено, що відповідно до довідки ПАТ «Банку «Київська Русь» від 03.04.2015 року № 44/56, у ТОВ «ІРС Сістем» станом на 03 квітня 2015 року наявна прострочена кредитна заборгованість по відсотках за вказаними договорами : 18986 грн. 30 коп., 17183 грн. 56 коп., 16109 грн. 59 коп., як ствердили в судовому засіданні позивач і його представник, - за один місяць (а.с.10). З огляду на це 22.05.2015 року банк звернувся до ТОВ "ІРС СІСТЕМ" з повідомленням про відкликання кредиту та з вимогою погашення заборгованості .
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що поручителю добре відомі і зрозумілі всі умови та зобов'язання боржника за кредитним договором, в тому числі повернути кредитору кредит в строк, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором; сплачувати проценти річні та інші платежі на умовах, визначених Кредитним договором.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).
Судом встановлено, що 24 березня 2015 року з метою належного виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ІРС Систем», позивач ОСОБА_1 як майновий поручитель звернувся до ПАТ «Банк «Київська Русь» із заявою про дострокове виконання прострочених боргових зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» за укладеними кредитними договорами шляхом списання грошових коштів, розміщених у банку за договорами банківського вкладу, що є предметом застави згідно обумовленого в договорах порядку (а.с.7). Проте ПАТ «Банк «Київська Русь» у задоволенні заяви ОСОБА_1 про дострокове виконання прострочених боргових зобов'язань ТОВ «ІРС Сістем» відмовило з посиланням на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених цим законом (а.с. 9).
Беручи до уваги вищеназвані положення матеріального права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1, як поручитель ТОВ «ІРС Сістем», несе усі обов'язки щодо виконання боржником його зобов'язань за укладеними кредитними договорами, а також, відповідно, наділений рядом прав боржника, зокрема - правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та прострочених платежів згідно укладених кредитних договорів.
Водночас, колегія суддів вважає, що визнаючи дії банку неправомірними та зобов'язуючи відповідача вчинити дії щодо достроково виконання поручителем ОСОБА_1 порушених зобов'язань ТОВ «ІРС Систем» за кредитними договорами за рахунок коштів поручителя, які знаходяться на його рахунках банківського вкладу та відкриті на його ім'я, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №61 від 19 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь»», згідно з яким із 20 березня 2015 року в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком по 19 червня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 15 червня 2015 року №116 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» продовжено здійснення тимчасової адміністрації в Банку по 19 липня 2015 року (а.с.83-86).
В подальшому, продовжуючи процедуру виведення з ринку неплатоспроможного Банку, 16 липня 2015 року Національним банком України прийнято рішення №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», і на підставі цього рішення виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №138 від 17.07.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» (а.с.225).
Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Стаття 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку з ринку, в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, норми наведеного закону стосуються не лише вкладів фізичних осіб, але і регулюють будь-які відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, в тому числі відносини з клієнтами фізичними особами, юридичними особами, іншими учасниками господарської діяльності банку.
Ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до частини 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом, нарахування відсотків за зобов'язанням банку перед кредиторами.
Пунктом 8 статті 26 вказаного Закону визначено, що Фонд не відшкодовує, зокрема кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.3 ст. 46 даного Закону вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Отже, у будь-якому випадку в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватись у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону , що не допускається.
Водночас, з огляду на наведене, апеляційний суд не бере до уваги доводи позивача, що зобов'язання по кредитних договорах слід визнати припиненими .
Крім того, судова колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16 вересня 2015 року № 6-43 цс15, згідно з якою у разі зарахування зустрічних вимог діють обмеження, встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З матеріалів справи вбачається, що кошти у формі депозитного вкладу згідно договорів вкладу №143243-56 від 25.12.2014 року та №5795-56 від 22.01.2015 року, укладених між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1, останнім були вкладені на рахунки в цьому Банку відповідно 25 грудня 2014 року та 22 січня 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» - 20 березня 2015 року, а зі змісту договорів видно, що строк виконання по жодному із них до запровадження тимчасової адміністрації не настав.
Оскільки ОСОБА_1 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог звернувся до ПАТ "Банк "Київська Русь" 24.03.2015 року, тоді як у банку вже була запроваджена тимчасова адміністрація, колегія суддів вважає, що в силу вимог ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування не може відбуватися, у зв'язку з чим відмова банку задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 є правомірною, та зобов'язання за кредитними договорами не припинилися, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними.
Проте, суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зобов'язав відповідача в період введення в Банку тимчасової адміністрації вчинити дії щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитними договорами за рахунок коштів поручителя, у зв'язку з чим ухвалив рішення суду з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК). Відповідно до ст. 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Однак особа (в даному випадку - банк) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається із наданих суду апеляційної інстанції копій судових рішень господарського суду Волинської області від 17 серпня 2015 року, 07 вересня 2015 року та від 09 вересня 015 року, які були переглянуті в апеляційному порядку та набули законної сили, у справах за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь», до ТОВ «ІРС Сістем» про стягнення кредитної заборгованості, банк скористався своїм право на задоволення вимог про погашення кредитів шляхом стягнення боргу, а не шляхом звернення стягнення на депозитні кошти, які перебувають у заставі.
Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не врахував положень ст. ст. 26, 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, та не звернув увагу на те, що з дня відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Банк Київська Русь» не має права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, в тому числі здійснювати перерахування грошових коштів з депозитних рахунків позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ « ІРС Систем», навіть на підставі судових рішень.
І оскільки при вирішенні даного спору судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі статті 309 ЦПК України в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відповідно щодо стягнення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову в цій частині. Оскільки судом першої інстанції в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено, тому в цій частині оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС Систем», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді