Справа № 161/16891/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/773/566/16 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.
30 березня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
секретар - Вергун Т.С.,
за участю представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року в даній справі в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
З матеріалів справи встановлено, що 09 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору №SAMDN38000006265381 від 17.03.2006 року та №SAMDN44000028519374 від 16.07.2009 року, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Згідно пунктів 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 Генеральної угоди сторони погодили по кредитному договору від 17.03.2006р. зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання кредиту, а саме відсотки на 2786,47грн. та штраф на 804,45грн., заборгованість за цим договором становить 17561,84грн., остання дата погашення - 04.04.2011 року.
Відповідно до п.п.1.2, 1.2.2, 1.2.3 Генеральної угоди зменшено розмір заборгованості за кредитним договором 16.07.2009 року за період з дати надання кредиту, а саме комісію на 545,50 грн., заборгованість за вказаним договором становить 1861,42 грн., остання дата погашення - 09.08.2014 року.
Згідно п.2.10 Приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт позичальник доручає банку перераховувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 1177,98 грн. на рахунок відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Вимоги ст.ст.60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України). Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18 червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як вбачається з п.2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості (приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт) банк надав позичальнику ОСОБА_3 строковий кредит у розмірі 18245,28 грн. на строк 36 місяців з 09.08.2012 року по 31.08.2015 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві умовах і правилах строки погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця позичальник здійснює повернення кредиту банку в розмірі 661,94 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов та правил, дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.08.2015 року.
Судом встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_3 є недієздатним, згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2015 року встановлено опіку над ОСОБА_3 та призначено його опікуном - ОСОБА_1, яка і є його законним представником.
Позивач не довів наявності у відповідача заборгованості у вказаному розмірі. Так, позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем кредиту у розмірі 18245,27грн. чи перерахування цих коштів на платіжну картку відповідача, як про це зазначено у п.2.1 Генеральної угоди. Саме по собі підписання Генеральної угоди від 09.08.2012 року не підтверджує отримання коштів по кредиту. Законний представник відповідача заперечує підписання Генеральної угоди відповідачем, відповідач не проводив оплати по кредиту. На вимогу суду позивач не надав оригіналів кредитних договорів за 2006,2009 роки, оригіналу Генеральної угоди від 09.08.2012 року, копії платіжної картки, виписки по картковому рахунку. Розрахунок заборгованості не підтверджується належними та допустимими доказами. Судом надавалась представнику позивача можливість надати докази по справі, чого не було зроблено, а в судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді: